Час сказати прямо...

Днями вранці мені зателефонували журналісти зі Львова та попросили коментар щодо подій, пов’язаних з російським опозиціонером Навальним. Вони також висловили жаль, що в Україні немає такого яскравого опозиційного лідера, як Навальний. Ну, в Україні, дякувати Богу, й Путіна немає... Чи існує опозиція в нинішній РФ? Здебільшого підгодована й контрольована Кремлем. Найсерйозніші й здатні консолідувати антирежимні сили опозиціонери або знищені, або вигнані за кордон. От крутитися в Москві один Навальний, як могутній дуб посеред чистого (або зачищеного) поля. Нікого ж більше немає... Утім, є окремі люди, яких можна назвати щирими опозиціонерами, але немає такого прошарку в Росії. Дивує ставлення Кремля до Навального. Виникає відчуття, що він йому для чогось потрібен. Навального давно можна було ліквідувати, справа у РФ, у країні умілих отруйників, — нехитра. І правий Путін, коли сказав на своїй прес-конференції, що якби хотіли «прибрати» Навального, то прибрали б, отже, не хочуть?

Коли російська влада хоче усунути політичного противника, вона вміє це робити дуже ефективно. У крайньому випадку, якщо небажано вбивати, Навального давно можна було б закрити років на 10-15,  як Ходорковського. Що-небудь обов’язково б знайшли: Навальний займався бізнесом, живе на якісь закордонні гранти, тут величезний простір для фантазій ФСБ і Слідчого комітету РФ. Не закривають, не вбивають...

А якби Навальний загинув, то це тільки б підвищило рейтинги Путіна в середовищі російських еліт, мовляв, «старий» ще сильний, ще тримає всі важелі й здавати владу не збирається.

Йде якась дивна для нас кремлівська гра навколо Навального. Якби Навальний точно знав, що у РФ на нього чекає розправа, він би не наважився прилетіти до Москви. Отже, йому дали якісь гарантії? Але що таке Навальний для України? Назвемо речі своїми іменами: це такий самий, як Путін, російський імперський шовініст, але здатний на демократичні гримаси та правозахисну лексику. У РФ почалася операція «Наступник»? Російська олігархія бажає змінити лідера? Але нам, українцям, нічого доброго від Навального очікувати не випадає, він, як і Путін, збирається й далі тиснути на найближчих сусідів Росії, відомо, що Навальний визнав, що Крим відібрали в України злочинним насильницьким шляхом, але повертати півострів не збирається, мовляв, «Крим — не бутерброд». Отже, коли вони його захоплювали, Крим був «бутербродом», а тепер припинив ним бути...

Так, прихід до влади в Росії Навального буде розрекламовано московської елітою як «торжество демократії». Захід розчулиться, зніме санкції й почне захоплюватися Навальним, як свого часу Горбачовим. А Навальний спробує продовжити накладати на сусідів важку імперську лапу, він не виведе військ з Придністров’я, з Абхазії та Південної Осетії, з Криму.

Та й за Донбас, швидше за все, почне непристойно торгуватися. То чим для нас Навальний кращий за Путіна? Утім, ці кремлівські рокіровки від нас не залежать. Тим, хто реально править Росією, потрібен диктатор з демократичним виразом обличчя. У Путіна це погано виходить, подеколи вилазить звіриний оскал НКВС... Інша річ Навальний, він і про боротьбу з корупцією розповість, і правам людини віддасть належне, і Заходу демократично підморгне, але суть російської політики не зміниться: імперська хіть, гегемонізм, небажання підкорятися будь-яким загальним правилам, «збирання земель», ненависть до сильніших і тиск на слабших і мрії про світове панування під тими чи іншими гаслами. Російський імперіалізм часто міняв забарвлення, але основа його завжди зберігалася. Ну а в любій Вітчизні не припиняються спроби повернути історичний час назад. Нам знову хочуть нав’язати російську газову голку. І це залишить від нашої незалежності один спогад. В.о. міністра енергетики Вітренко вже озвучив перші публічні послання з цього приводу. Особисто мені важко вірити людині на прізвище Вітренко. Аж надто це в Україні знамените прізвище, пов’язане з дуже певною геополітичною орієнтацією... Вітренко розповідав казки про те, що газ купуватимемо не у «Газпрому», а у приватних компаній РФ.

Це розраховано на дурнів. Ніяких приватних (в західному розумінні) компаній у РФ немає. Там будь-який бізнес жорстко контролюється Кремлем. Якщо хтось у Росії відкриє рот проти такого контролю, то буде швидко вигнаний зі специфічного російського ринку. Якщо Україна, як і раніше, стане енергетично залежною від Росії, ліквідація нашої державної незалежності стане лише питанням часу, причому дуже нетривалого. Минулі 1,5 року свідчать, що нинішня влада веде Україну в «обійми» Росії. І українському суспільству знову треба бути готовим рятувати свою країну.

Пан Турчинов заявив: «....Енергетичний колапс як технологія зради та капітуляції. «Зелена» влада стає загрозою національній безпеці України».

Так, «зеленіти» довели Україну до економічного краху. І нинішні тарифи ім. Зеленського є відображенням цього краху. Уже зараз вони на 30% вищі, ніж за Порошенка. П’ятий президент чомусь умів утримувати українську енергетичну сферу у більш-менш стійкому стані.

Газова голка РФ для України означає, що ми самі зі своєї кишені оплачуватимемо міністерству оборони й генерального штабу Росії агресію проти нашої країни. Хто винен у ситуації, що склалася? Українські виборці, які обрали нинішню владу. Нещодавно почув злий анекдот: «Що це за виття на болоті? Це електорат Зеленського радіє підвищенню тарифів». На каналі «Еспресо-TV» московський адвокат Марк Фейгін розповів про плани «великої та духовної»: «У РФ розраховують виграти вибори до Верховної Ради і привести до влади свого керівника України. Решта буде справою техніки. Москва не займається альтруїзмом. Подивіться, як живе окупований Донбас. Ось це й поширять на всю Україну». Попередження тим українським виборцям, які знову шукатимуть свого Васю Голобородька й знайдуть його в особі представника ОПЗЖ...

А поки уряд США прямо звинувачує ряд українських депутатів і вищих державних чиновників, серед яких є й близькі до Зеленського члени партії «Слуга народу», в роботі на спецслужби Росії. Ніякої серйозної реакції з Банкової немає. Дії нинішнього керівництва на Банковій дуже нагадують 2014 рік — розвал армії та спецслужб, зрив державного оборонного замовлення, інфільтрація іноземних агентів у керівництві силових структур України тощо. Президенту ніколи реагувати, за останній рік він відпочиває вже 5-й чи 6-й раз. Явно не працеголік. Хоча Україна в такому стані, що її лідер має працювати по 20 годин на добу...