Змінюємо стереотипи

У Львівському Національному оперному театрі відбулась прем’єра опери-міф «Ukraine — terra incognita»

Постановку здійснили молоді, талановиті, творчо-амбітні та фанатично віддані своєму дітищу музиканти, актори, художники, відео-акустичні профі, менеджери, які зорганізувались у своєрідний клуб «Молода опера». Зібрала їх Пам’ять про свого славетного земляка — співака та воїна, Героя України Василя Сліпака. Йому й присвятили оперу-міф, що несе певний символічний смисл: адже «МІФ» був позивним Василя-воїна. Символічно також, що прем’єру презентували в День захисника і захисниць України.

«Опера молодої демократичної України», — так озвучив після прем’єри своє враження відомий канадський журналіст Юрко Поляківський. «Це бере тебе зсередини, і це хочеться переживати і переживати знову»; «нестандартно, незвично, дивовижно абсолютно все»; «здається, що жодна людина сьогодні не вийшла із залу такою, якою до нього зайшла»; «відбувається пробудження у душі незримих струн»; «затягувало в якусь невідому магнетичну галактику» (з почутого після прем’єри).

Відгуків було багато і різних, проте в усіх них відчувалося непідробне захоплення, а в розкішному залі опери справді панувала магічна аура дивовижного дійства: автентичний спів давніх народних пісень поєднувався з модерною симфонічною партитурою і сучасною хореографією,free-джаз із текстами народних легенд, новітні відеоакустичні засоби із заворожливою грою світла та химерними костюмами. Опера як музичний театр — театр змісту і почуттів, де актори є співаками, а співаки — акторами, де кожне слово промовляється музичною інтонацією, де опера є живим процесом творення, що, власне, і складає її первісну суть. І все це звернено, за словами письменника Юрія Андруховича, «до архетипних струн, глибинних кореневих речей». Через п’ять міфів (Рід, Дім, Любов, Степ, Залізне Серце) ретранслюються духовні смисли і чуттєві образи національної пам’яті, через прадавні легенди, міфологічні перекази твориться міфологема сучасності, де героєм є Воїн-захисник (Залізне серце), яким, не випадково, й завершується опера-міф. (Більш розлогий матеріал про оперу містять публікації в газеті «День» за 27 травня і 10 вересня 2020 р.).

Нагадаю, що творча ідея належить арт-директорці проєкту — відомій режисерці, співачці, дослідниці автентичного співу Уляні Горбачевській. Співавторкою музичної партитури є випускниця Львівської національної музичної академії та Королівської Консерваторії в Гаазі (Нідерланди), композиторка Марія Олійник. Але є ще одна людина, без якої опера не зазвучала б у всій своїй первозданності народної музичної творчості. Ім’я її Домініка Чекун. Рідкісна майстриня автентичного співу, берегиня фольклору північного Полісся, пані Домна (як її з любов’ю величають) передає своє безцінне мистецтво співочій молоді. У свої 86 (!) вона, з її особистих слів, пам’ятає 150 пісень, кожна з яких складається мінімум з 8-10 куплетів. Унікальний спів пані Чекун лунав у соборі святого Володимира у Парижі, вона була запрошена, як особливий гість до участі у проєкті «Ковчег України», її записи увійшли до аудіоколекції світової спадщини традиційної музики ЮНЕСКО. Пані Домініка виявилась чудовим педагогом, а учні — виконавці опери — напрочуд талановитими: адже опанувати складну старовинну техніку народного співу далеко не просто. Передавала вона те, чого навчили її бабуся і батьки: «так співати, як співали в моїй родині, щоб відчувалося глибоке і тисячолітнє моє коріння».

Власне, тому радше говорити не про авторів, а творців опери: — це десять співаків-акторів, які проспівують і «розшифровують» змісти-смисли пісень, що формують масштабну мозаїчну партитуру та об’ємний сюжет опери-міф, це музиканти оркестру Ukraine Festival Orchestra під орудою Тараса Вергуна, це імпровізатори на саксофоні, перкусіях, народному інструментарії Ігор Гнидин, Михайло Балог, Ришард Лятецький, хореограф Артем Шошин — провідний соліст добре знаного і керованого Раду Поклітару «Київ Модерн Балету», це також художники зі сценографії і костюмах Володимир Олещук, Марта Ваххольц та відео-арт (VJ group CUDT).

Наповнена красою мелодій, народною мудрістю, обрядовістю, ці п’ять міфів здатні розкрити для багатьох і багатьох справді ще невідому їм Україну. Відтак, призначення цієї новаторської опери — презентувати «Ukraine — terra incognita» спочатку в самій Україні, в усіх її регіонах. Можливо, нині вона ще не знайде свого місця на світовому ринку сучасної опери, де превалюють епатажні засоби і спецефекти, а музична драматургія підпорядкована, насамперед, зовнішнім видовищним і акустичним ефектам.

Про це, до речі, йшлося на вельми цікавій дискусії «Сучасна українська опера: як потрапити на світову сцену?», що відбулась як спеціальна подія одразу після прем’єри. Мовилось, зокрема, й про те, що фольклорне спрямування зазвичай сприймається на світовій оперній арені не більше, як національна екзотика. Хоча в цьому сенсі «Ukraine — terra incognita», навпаки, долає та руйнує усталений стереотип. Адже через глибинну народну культуру, через духовні струни її творці звертаються до основ і цінностей людського буття і спонукають вслухатись у себе, відчути себе причетним до витоків свого Роду, свого Дому. (Невипадково в Харкові майже водночас відбулась ще одна прем’єра сучасної української опери «Вишиваний. Король України», автор музики якої Алла Загайкевич. Зовсім інакша за стилем і засобами, ця опера теж звертається до теми української історії, її легендарних героїв як пошуку національної ідентичності). 

Опера-міф «Ukraine — terra incognita» вийшла за межі Львівського театру і охопила online понад 12 тисяч глядачів з усього світу, кількість яких зростає з новими переглядами. Спеціально для трансляції українські розробники Ukr.Stream-Glоbal Streaming Services, які робили стріми з Революції Гідності та є продюсерами номінованого на «Оскар» фільму «Зима в огні», створили програму «Віртуальна опера». Завдяки цій програмі, глядач у будь-якому куточку світу вперше міг власноруч перемикатися між камерами, обираючи об’єкт споглядання, а зйомка з відеосистеми «DynamiCam» надавала можливість відчути себе присутнім на сцені. Для поширення глядацької аудиторії організатори створили своєрідну «Платформу амбасадорів Опери-міф», яка зібрала понад сто осіб та організацій із 30 країн. Здійснення проєкту уможливили YMCA Lviv та Фундація Василя Сліпака за підтримки Українського культурного фонду.

P.S.

Рік тому прем’єрі в театрі завадив карантин, і опера-міф вийшла у форматі online, який і нині стає, на жаль, звичним способом існування нашого життя під час пандемії.