МЕНЮ

Живопис, створений на видиху

Олеся АВРАМЕНКО, мистецтвознавець
21 лютого, 2020 - 10:46
У галереї ТриптихАрт 22.02.2020 відкривається виставка Sub Signo Tauri Антона Ковача

У пошуках самого себе я блукав по життю з пензлями в руках, створюючи різні образи. Колись, на початку 90-х років, я вперше захотів відтворити образ бика, який символізував би силу та стихію. З того часу він дрімав у моїй підсвідомості — аж до минулого року. Беручись знову за цю тему, я відчув його присутність зовсім поруч. Він стояв прямо переді мною. Страху не відчув, а прикривши очі, побачив чистий червоно-малиновий колір. Так почалася моя нова історія під знаком бика.

Антон Ковач

Серію палаючих кольорами полотен проєкту Sub Signo Tauri («Під знаком Бика») живописець Антон Ковач розгортає в галереї ТриптихАрт з 22.02.2020. На  полотнах лише Тореро й Бик. Немає ані бандерилеросів, ані азартних глядачів видовища — їхня присутність незрима, бо стерта хмарами кольорових нашарувань. Ці хмари — суть втілені пристрасті обох сторін, переплетені зі стихіями простору. Ніщо і ніхто не втручається у напружений поєдинок-діалог.

Лише одне полотно в експозиції — «Танцівниці» — випливає магічним золотом світлої сієни — як видіння або втіха, де три примарні жіночі фігури в прозорих шатах танцюють, утримуючи в колі могутню фігуру синього бика, що ніби випав із космосу блакиті довколишнього неба. Плями на полотні палахкотять кольорами, що несуть високу і чисту напругу ритуального танцю.  

Але все ж головним та незаперечним героєм полотен цієї живописної тавромахії виступає дует. Так, саме дует — Тореро і Бик. І навіть, подеколи, Бик і ...Кентавр, на якого обертається Тореро, гарцюючи на коні. Вони стають по суті рівними, крім підступної вбивчої зброї, наприклад, списа в руках бійця. Втім, і тут присутня рівновага — могутні роги візаві. І що ж відбувається на полотнах? А там — не двобій, натомість напружена глибока розмова двох душ, що сяють крізь жар запеклої боротьби. Одвічний жорстокий красивий і нищівний герць. 

Антон Ковач змальовує пікові ситуації напруги, де матадор зливається з биком у екстазі, в прагненні життя і перемоги. І тут подеколи прозирає автор, що і сам не знає, де він в цьому протиборстві, хто він — прекрасний тореро чи могутній бик.  

І що ж слугує тут ниткою Аріадни, спроможною вивести із лабіринту суперечливих думок і почуттів, незбагненних вчинків? Напевне, сама здатність відчути та прийняти в собі й Кентавра, і Мінотавра, усвідомити такі, властиві людині, потрапляння до пасток душевної безвиході й вагань, або навпаки — безрозсудної відваги. Та найперше — повага до супротивника й шляхетне усвідомлення власного призначення у цій боротьбі. 

Назва виставки — Sub Signo Tauri («Час бика») — стає ключем для трактування суті цілої серії. Перший, але не поверхневий шар месседжу — яскраве, театральне   видовище — поступається місцем драматичній напрузі й красі протистояння хтонічних природних сил (Бика) й людини. Художник здебільшого асоціює себе з... Биком. Глядач переважно сприймає його як Тореро. От і конфлікт, що викрешує іскри, з яких зароджується гарячий пристрасний діалог, і в який так емоційно включається і глядач. 

Бик як символ непереможної сили виступає могутнім запліднюючим началом, що протистоїть нищівному, театральному, позірному, ефектно-безжальному. Між ними періодично виникає кінь. В одній із композицій герой нагадує Георгія Змієборця — в тій, де тореро верхи й зі списом. А в іншій  перетворюється на Кентавра, бо кінь не виступає тут одноосібно — він частина воїна. 

У проєкті Антона Ковача Sub Signo Tauri  не йдеться про етичність чи піднесення власне явища Кориди. Тут заторкнуті значно глибші й людяніші питання, заради яких автор і відважується на пристрасне злиття двох персонажів у єдиний згусток кольору і ритму рухів. Йдеться про пристрасть, красу та шляхетність і про напругу боротьби, а ще про драму, а то й трагедію неспівмірності фізичних й душевних  зусиль. Можливо, навіть, про примарну звитягу, про торжество безвиході або безсенсову перемогу чи втрату...  І про все це художник говорить не словом, не розгорненим сюжетом, а  стислими напруженими композиціями і кольором, що обертаються на символ. 

Митець зміщує фокус живописної уваги з докладної захоплюючої оповіді на стан напруги. Тут все вирішує жест і рух автора або героя. Таке стає можливим завдяки зіткненню фактур, застиглих мас і розлитих плям. Прозора вібрація тону може стикатися з надщільним вибухом кольору. Вміння живописця використати не двадцять п’ять, а п’ять кольорів так, що полотно грає щедрим різнобарв’ям і не розсипається від суєти необов’язкових кольорів, дає полотнам шанс жити й пристрасно дихати живописом. А нашарування просторових зсувів надають композиціям глибини та значущості. Складний психологічний ефект такої живописної мови й композиційних рішень налаштовує на роздуми разом з естетичним задоволенням від спілкування з таким живописом. 

Майже рік тому, у квітні 2019-го, в цьому ж просторі ТриптихАрту Антон Ковач демонстрував іншу, не менш пристрасну, серію — Aeternа Historia («Одвічна історія»). Вона була шокуючи чорно-білою, ніжно-пристрасною, такою, ніби автор, створюючи її, затамував подих на вдиху. Цикл Sub Signo Tauri   ніби весь створений на активному видиху.

...Вдивляючись в його силу і граціозність, я відчув потребу вийти на арену і подражнити яскравим плащем, стати просто перед самим биком. Звісно, все це відбувається у світі живописних образів, де колір і форма створюють цю ілюзію. Врешті я сам перевтілився у бика, знак якого іде за мною від народження.

Антон Ковач

P.S. Мимоволі згадалося, що Антон Ковач народився в рік Бика під зодіаком Кентавра, тобто Стрільця.