Життя між Богом і демонами
"Споконвіку були тільки вода, хмари й святий Бог. У хмарах спав Алей, дух Божий, а Бог ходив по воді". Так починається "Сотворіння світу" - перша з понад 160 історій, зібраних й опублікованих спільними зусиллями відразу трьох польських видавничих інституцій.
Книжка називається "Відьми, чорти і святі Гуцульщини: Міфи і леґенди", вона викликала широкий розголос поміж польських читачів. Упорядкувала її й підготувала до друку відома варшавська україністка Оля Гнатюк. Польські переклади текстів, крім неї, здійснили Тетяна Голинська, Катажина Котинська і Рената Руснак.
Як зазначає упорядниця в післямові, переклади робилися за кількома головними джерелами: із записів, виконаних на зламі XIX-XX ст. українськими етнографами В. Шухевичем, В. Гнатюком та народним учителем А. Онищуком, а також із дещо раніших (друга половина XIX ст.) матеріалів, зібраних польськими дослідниками Ю. Шнайдером і О. Кольберґом. Згодом, за радянських часів, ці пам'ятки фактично не видавались, а нечисленні публікації відповідно препарованого та обскубаного з ідеологічних міркувань "фольклору" здатні були хіба що раз і назавжди відбити зацікавлення в будь-якого, навіть найтерплячішого читача. Таким чином, польське видання міфів і леґенд Гуцульщини є на сьогодні цілком унікальним зібранням, якого дуже не вистачає в нашому книжковому просторі.
Здивування і захват - ось два визначальні почуття, що супроводжують кожного, хто занурюється у строкато-екзотичний, несамовито-образний, мудрий і наївний, іноді жахливий, часто кумедний світ цієї без перебільшення Великої Книги. Нашарування часів, епох, вірувань та уявлень - найдавніші з міфів сягають ще передхристиянських часів, найпізнішим немає межі, вони постають до сьогодні - створює особливу багатовимірність цієї гуцульської біблії.
Космогонія, демонологія і магія - ось загалом три головні тематичні ареали збірника. Перший з розділів книжки (Бог, світ і святі) відсилає нас до прабуття, до творення тверді (початково пласкої поверхні, що спочивала на Великій Рибі), дає відповіді на запитання первинні, а отже, вельми важливі: звідки взялися перші люди, джерела, озера, потоки й річки, як із квітки створено Матір Божу, як розмножилися чорти, чому єдиноріг не хотів сідати до Ноєвого ковчега, хто винайшов першу скрипку, перший млин, першого воза і який кінець світу готує людству "щезун". Останній - це тільки одна з назв головного Божого опонента, він же Арідник, Триюда, Осинавець, Лихий, Той що в скалі сидить, але найчастіше "бодай би щез". Стосунки його з Богом загалом непрості й у цьому не було б нічого дивного, якби не деяка "етична розмитість": саме Триюда-Арідник найчастіше ініціює та реалізує творчі ідеї, Бог натомість уміє лише "вициганити" і використати їх. Не надто канонічно виглядають і найпопулярніші гуцульські святі - Миколай, Ілля, Петро, досить часто виявляючи звичайні людські слабинки. Отак святий Миколай не може втриматися в церкві від сміху (гріх!), побачивши чорта, який випускає гази. За це той самий чорт вписує його (святого!) "поміж грішники".
Чорти - це взагалі одна з найголовніших складових гуцульської демонології, тож їм і їхнім діянням у книжці присвячено окремий розділ. Та й як інакше, адже за свідченням леґенди ("Звідки взялися гуцули"), саме "той бодай би щез" упродовж семи років запліднював "дівку-одиначку", забравши її до себе у скалу, і щогодини народжувалась нова дитина. Через сім років усе поріддя вийшло зі скали на білий світ і повиростали з них гуцули. Довелося скликати цілих сто священиків, аби злили їх свяченою водою та охрестили. Вочевидь, саме тут, у таємниці народження, можемо шукати пояснення гуцульській "моральній амбівалентності".
Нерозривно-хаотичне, ще не впорядковане й не поляризоване християнством співіснування "добра і зла" подибуємо також в історіях третього розділу, цілковито присвяченого відьмам. Найпоказовіший тут коротенький апокриф про відьму, яка зустрічає Марію з Йосипом та малим Ісусом під час їхньої втечі в Єгипет. Вояки Ірода вже наздоганяють утікачів, і тільки відьма може врятувати Божого Сина, сховавши Його під своїм фартухом та наславши на вояків тимчасове потьмарення. Загалом же з гуцульських леґенд можна здобути надзвичайно багато корисної інформації стосовно цієї колоритної видозміни жіноцтва: як відвадити (чи навпаки - привабити) відьму, як уникнути наслань, як вистояти три ночі над померлою відьмою (своєрідна версія гоголівського "Вія", але з хепі-ендом).
Четвертий розділ - "Чарівниці, мавки, упирі і..." - переносить нас у магічний світ нічних метаморфоз, де оживають цілі процесії мерців, хліб розмовляє людськими словами, серед людей же знаходяться такі, що розуміють мову тварин і рослин, закляті гроші блукають по світу сивим конем, а в кінському черепі затаїлася людська душа в очікуванні вибавлення. Що ж до сатани, то він може обернутися навіть на дванадцятикрилого птаха із дванадцятьма пазурами на кожному крилі...
Мені залишається закликати всіх мольфарів, мавок та гонихмарників, усі сили Землі та Неба включно з летючими зміями, щоб допомогти котромусь із наших видавців опублікувати таку книжку в Україні. Зробити її не менш кольорово (до речі, оформлення варшавського видання виконане львівськими художниками Петром Гуменюком і Євгеном Равським), не менш любовно, старанно й повно - і створити нарешті прецедент рідного бестселера, стати яким ця Велика Книга просто приречена.