В єдності та протилежності

У галереї «ЦеГлинаАрт» відкрилася виставка «Текстура»

В експозиції представлені роботи двох відомих українських художниць Наталки Борисенко (експериментальний текстиль) та Олесі Дворак-Галік (професійна кераміка).

Цей арт-проект сприймається як доволі цікавий з усіх поглядів — і за своєю ідеєю, і її авторами. Перш за все, виставка викликає інтерес несподіваним «вторгненням» у це вже звичне для киян «царство кераміки»творів художнього текстилю, які, втім, почувають себе у просторі «ЦеГлинаАрт» доволі впевнено. Мистецтво тканини настільки органічно, майже «в любовному екстазі», поєдналося з мистецтвом глини, що є підозра — це не останнє їхнє «побачення» в галереї.

Безперечно, ця співзвучність текстилю і кераміки виникає не випадково. Киянки Наталія Борисенко та Олеся Дворак-Галік — випускниці Львівської національної академії мистецтв (у минулому — Львівський державний інститут декоративно-вжиткового мистецтва), і обидві у своїй творчості наслідують головні принципи львівської мистецької школи — такі, як увиразнений вектор етнічної і національної ідентичності, глибоке осмислення надбань вітчизняного та світового мистецтва, запозичення всього найкращого з авангардних течій у поєднані з національними традиціями. І хоча ці дві талановиті пасіонарні жінки-творці є самодостатніми й суверенними художницями, кожна з яких на виставці показує самобутність свого мистецького обличчя разом з особистим та емоційним переживанням світу, однак вони є творчими однодумцями, які йдуть, хоч і різними стежками, проте, все ж, схожими формально-художніми шляхами.

Львівська alma mater привчила їх (Н. Борисенко в 1970-х — на відділі художнього текстилю, а О.  Дворак-Галік у 1990-х — на відділі художньої кераміки) не боятися образно-пластичних експериментів, що дає змогу мисткиням тепер сміливо балансувати на межі конкретного та умовного, фігуративу та абстракції як у текстильних, так і в керамічних композиціях. Тому експериментальний емоційний текстиль пані Наталії та авангардна темпераментна кераміка пані Олесі, які захоплюють внутрішньою художньою свободою їхніх авторів, не суперечать в експозиції «ЦеГлинаАрт», а чудово витримують сусідство і збагачують одне одного.

НАТАЛКА БОРИСЕНКО. ПАННО «ДОРОГА НА ЗАХІД СОНЦЯ». ФРАГМЕНТ. ТКАНИНА; КОЛАЖ, ШИТТЯ (2017)

 

Поняття текстури в мистецтві доволі широке й багатозначне, про що свідчать і твори Н. Борисенко та О. Дворак-Галік: переважно абстрактні композиції, які заряджені динамічною енергією, ритмом, рухом, які приваблюють злагодженістю кольорових поєднань, а гармонія та колір разом з характеристиками його яскравості — це головні складові поняття текстури, яку жіночий творчий тандем поклав у основу ідеї свого арт-проекту.

Відомо, що текстуру зображення можна створювати штучно — у вигляді структур із графічних знаків, шрифтів, відрізків ліній, фрагментів трансформованих геометричних фігур. Так, великомасштабна керамічна інсталяція «Не будь плаский», яка привертає до себе увагу в центрі експозиції, а також декоративні композиції «Керамічний механізм», «Замкнуте коло», «Розмова на двох», скринька «Котушки» (усі із шамоту, декорованого яскравими поливами, в техніці ручного ліплення), побудовані на різноманітних варіаціях форми кола та овала з виразними текстурами і фактурами, які постали в художній уяві Олесі Дворак-Галік і талановито відтворені нею в експонатах виставки.

Різнокольоровими геометричними фантазіями марить і Наталка Борисенко у своїх монументальних за розмірами текстильних панно: «Дорога на захід сонця», «Зелена композиція», «Рожева композиція», «В крапочку», які майстерно виконані художницею в її авторській техніці на межі колажу й шиття.

На виставці переконуємося, що текстура є важливим елементом і зображень у природі, знайдених нашими мисткинями в структурних елементах листя дерев (Н. Борисенко. Триптих-панно «Три дерева». Тканина; колаж, шиття), екзотичних рослин та квітів (О. Дворак-Галік. Декоративна пластика «Рослини на рифах», «КоралоКвітка», «КоралоКактус» — усі із серії «Мексика». Шамот, поливи, ліплення).

Око митця легко розпізнає текстуру хмар, води ба навіть, сонця (Н. Борисенко. Декоративні панно «Між краплинами», «Водна гладінь», «Сонячні зайчики». Усі — бавовна, розпис, гарячий батик), що не може не дивувати пересічного глядача.

Слово «текстура» з латини перекладається як «тканина», «зв’язок», «будова». І саме ці слова, напевно, є ключовими до розуміння «артівської» ідеї, якою захопилися Олеся Дворак-Галік і Наталка Борисенко. Проте головне, що в експозиції вибудовується атмосфера гармонії мистецтва тканини та кераміки — двох потужних видів сучасного професійного декоративного мистецтва України, яке розвивається в руслі загальноєвропейського художнього процесу, проте на тлі шанобливого ставлення до історичних традицій національного образотворення.