МЕНЮ

Шанс для юних музикантів

Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА
3 вересня, 2019 - 16:12
Із 6 до 10 вересня у Львові відбудеться фестиваль німецького Фонду Міхаеля Стріхаржа

Міхаель Стріхарж народився в Австрії, навчився грати на скрипці у Львові, уже 48 років мешкає на Заході, але скрізь і завжди наголошує, що він — український музикант. Із 6 до 10 вересня у Львові відбудеться фестиваль німецького Фонду Міхаеля Стріхаржа — II. Saison of Michael Stricharz foundation Dall’Arco Hamburg in Ukraine-2019, присвячений юним класичним музикантам.

Цей фестиваль щорічний і проводиться кожного року в іншому місті України. У програмі цьогорічного — фінали 4-х конкурсів Фонду: на присудження «Стипендій Фонду Міхаеля Стріхаржа — скрипка, альт, віолончель»; XVIII конкурсу молодих виконавців — «Перший гонорар» (скрипка і фортепіано); «Європа музична» в чотирьох інструментальних номінаціях; IV конкурсу для молодих оперних співаків — премія імені Ріхарда Вагнера (для чоловічих голосів) і премія «Корона Баварії» (для жіночих голосів). Під час останнього вперше в Україні відбудеться урочисте вручення Міжнародної премії імені Джузеппе Верді відомому українському оперному співакові Миколі Шуляку. Наприкінці фестивалю, 10 вересня  відбудеться відкритий майстер-клас професора Міхаеля Стріхаржа для молодих скрипалів в музичній школі №2 імені Миколи Колесси, яка відзначає своє 80-річчя.     

Міхаель Стріхарж започаткував національні та міжнародні юнацькі конкурси для молодих скрипалів, піаністів, струнних квартетів і вокалістів ще 1992 року — перші в незалежній Україні. З тих пір вони відбулися вже 17 разів.

Наскільки це престижно — стає зрозумілим, коли вчитуєшся у творчу біографію пана Стріхаржа. Він — видатна особистість у світі європейської культури, скрипаль і педагог, який народився у Відні в будинку на площі Karlsplatz, під яким покоїться прах великого скрипаля і композитора Антоніо Вівальді. У родинній площині у Міхаеля Стріхаржа є ще одна цікава музична лінія: одна з його невісток, дружина молодшого сина — із відомої старовинної, шляхетної гамбурзької родини Бартольді, яка була заприязнена з родиною великого композитора Фелікса Мендельсона і прізвище яких — Бартольді — було додано до імені Фелікса Мендельсона.

Сам Стріхарж виріс у Львові, навчався у Львівській музичній школи імені Соломії Крушельницької (у стінах якої цьогоріч, фестиваль відбуватиметься 6, 7, 8 вересня), Львівській і Новосибірській консерваторіях. По закінченні Львівської — отримав разом із дипломом посвідчення Почесного Студента консерваторії, ставши однією з трьох персон за всю  історію закладу, удостоєних цієї відзнаки. Після виїзду на Захід навчався в аспірантурі у всесвітньовідомого легендарного скрипаля XX століття Хенрика Шерінга, неодноразово грав з ним у великих європейських турне.

Міхаель Стріхарж упродовж багатьох років був провідним музикантом, концертмейстером і солістом найвагоміших європейських камерних та симфонічних оркестрів — Стокгольмської Королівської філармонії, Рейнського камерного оркестру в Кельні, камерного оркестру «Європейські Солісти Люксембургу», Вагнерівського фестивального оркестру в Байройті, Гамбурзької національної філармонії, Гамбурзької національної опери. Багатолітній професор класу скрипки Академії музики в Гамбурзі, постійний учасник найбільших світових фестивалів у Зальцбурзі, Единбурзі, Лондоні, Відні, Стокгольмі, Берліні, Парижі, Токіо, Празі, Варшаві, Буенос-Айресі, Мехіко-Сіті, Ріо-де-Жанейро, Сантьяго-де-Чилі, Байройті, Шлезвіг-Гольштайні, Обераммергау. Як першому в історії інструменталісту зі Східної Європи і єдиному до сьогоднішнього дня з України, — Стріхаржу була надана честь бути запрошеним до участі в найпрестижнішому  фестивалі нашого часу — Вагнерівському фестивалі в Байройті, що є найвищим відзначенням для музиканта на Заході і з яким він співпрацював протягом 30-ти років. Так само він був першим та єдиним  до сьогодні музикантом з України, учасником найстарішого фестивалю у світі (заснованого 1634 року) — сакральної музики в Обераммергау, в якому кілька років був концертмейстером фестивального оркестру.

Тісна творча співпраця і особисті приватні контакти зв’язали пана Стріхаржа з легендарними особистостями. Диригентами — Карлом Бьомом, Гербертом фон Караяном, Юджином Орманді, Крістофом фон Дохнані, Клаудіо Аббадо, Вольфгангом Завалішем, Карлосом Кляйбером, Джеймсом Левайном, Даніелем Баренбоймом; композиторами — Луїджі Ноно, Вернером Хенце, Хельмутом Ляхенманном, Альфредом Шнітке, Софією Губайдуліною, Кшиштофом Пендерецьким, Лерою Ауербах; виконавцями — Ієгуді Менухіним, Володимиром Горовцем, Натаном Мільштейном, Мстиславом Ростроповичем, Артуро Бенедетті Мікеланджелі, Рудольфом Серкіним, Артуром Рубінштейном, Анна-Софі Муттер, Мартою Аргеріх, Вадимом Рєпіним, Максимом Венгеровим, Захаром Броном; вокалістами — Марією Каллас, Джузеппе ді Стефано, Миколою  Гяуровим, Міреллою Френі, Дітріхом Фішер-Діскау, Монсеррат Кабальє, Пласідо Домінго.

Міхаель Стріхарж регулярно запрошується як голова і член журі міжнародних конкурсів по всьому світу — від Південної Америки, Західної та Східної Європи до країн Азії та Далекого Сходу, проводить численні майстер-класи. За видатні заслуги в розвитку європейської культури і за визначний внесок у  розвиток та поглиблення міждержавних культурних зв’язків Міхаель Стріхарж удостоєний вищих державних цивільних і культурних орденів Німеччини, Франції, Англії, Польщі, Туреччини, України і Республіки Казахстан у ступенях — Кавалер, Офіцер, Командор, є лауреатом Міжнародної премії в галузі мистецтва і культури Olympus за 2005 рік, обраний дійсним членом (академіком) Міжнародної академії наук і мистецтв ООН у Нью-Йорку, Почесним Професором і Почесним Доктором національних університетів і музичних академій Польщі, України та Республіки Казахстан. Також з 2015 року є Почесним Членом Львівської національної філармонії та Львівської національної опери імені Соломії Крушельницької. 2018 року обраний Почесним Президентом камерного оркестру «Кантабіле» Волинської філармонії в Луцьку.

Завдяки цим досягненням, багаторічним зв’язкам і співтворчості, досвіду і таланту Міхаель за всі роки діяльності з Німеччини в Україну зміг надати стипендії 50 талановитим дітям: «Я прагну моїми проектами не лише виявляти таланти, а й привносити у творче і людське становлення кожного учасника моїх проектів частинку внутрішнього задоволення, яке допоможе ставати їм щасливими людьми. Для мене особисто це внутрішня потреба і необхідність».