Про факти та міфи

Маргарет Мітчелл не відмовляли тридцять вісім разів

Є поширений міф про те, що Маргарет Мітчелл відмовили в  публікації «Звіяних вітром» (Gone with the Wind) цілих 38 разів,  пише journal.bookmate.com. Цей «факт» використовується в основному для того, щоб навчити молодих письменників не здаватися після невдач, проте його легко спростувати, послуговуючись біографією письменниці.

Мітчелл почала писати роман, коли відновлювалася   після травми ноги, а тому не могла  повноцінно брати участь у соціальному житті. Надихнули її розповіді дідуся про життя американського Півдня і  власний травматичний досвід: загибель коханого під час Першої світової війни, смерть матері від  «іспанки», аб’юзивний перший шлюб. Публікуватися вона не збиралася і писала книгу таємно, з великими перервами через проблеми зі здоров’ям.

У Мітчелл була подруга на ім’я Лоїс Коул, яка працювала у видавництві Macmillan  і  переконала редактора Гарольда Летема прочитати незакінчений рукопис. Летем відразу ж відчув, що у нього в руках бестселер, і наполіг на тому, аби Мітчелл закінчила роботу над книгою. Нагадаємо, роман охоплює події впродовж 12 років (1861—1873), що розгортаються на тлі громадянської війни між північними промисловими і південними землеробськими штатами Америки.

Через пів року редактури,  1936—го, роман вийшов накладом 10 000 примірників — і  тут же  знадобилося додруковувати ще 50 000. Таким чином, Мітчелл не лише не пережила жодної відмови зі «Звіяними вітром», але, можна сказати, як для молодої авторки їй неабияк пощастило. До речі,  1936 року Мітчелл передала права на екранізацію свого твору продюсерові Девіду Сельцнику  за 50 000 доларів. 1939 року  вийшов на екрани однойменний фільм. А 1937 року Мітчелл отримала за  роман «Звіяні вітром»  Пулітцерівську премію.

Про факти та міфи

Про факти та міфи

Маргарет Мітчелл не відмовляли тридцять вісім разів

Є поширений міф про те, що Маргарет Мітчелл відмовили в  публікації «Звіяних вітром» (Gone with the Wind) цілих 38 разів,  пише journal.bookmate.com. Цей «факт» використовується в основному для того, щоб навчити молодих письменників не здаватися після невдач, проте його легко спростувати, послуговуючись біографією письменниці.

Мітчелл почала писати роман, коли відновлювалася   після травми ноги, а тому не могла  повноцінно брати участь у соціальному житті. Надихнули її розповіді дідуся про життя американського Півдня і  власний травматичний досвід: загибель коханого під час Першої світової війни, смерть матері від  «іспанки», аб’юзивний перший шлюб. Публікуватися вона не збиралася і писала книгу таємно, з великими перервами через проблеми зі здоров’ям.

У Мітчелл була подруга на ім’я Лоїс Коул, яка працювала у видавництві Macmillan  і  переконала редактора Гарольда Летема прочитати незакінчений рукопис. Летем відразу ж відчув, що у нього в руках бестселер, і наполіг на тому, аби Мітчелл закінчила роботу над книгою. Нагадаємо, роман охоплює події впродовж 12 років (1861—1873), що розгортаються на тлі громадянської війни між північними промисловими і південними землеробськими штатами Америки.

Через пів року редактури,  1936—го, роман вийшов накладом 10 000 примірників — і  тут же  знадобилося додруковувати ще 50 000. Таким чином, Мітчелл не лише не пережила жодної відмови зі «Звіяними вітром», але, можна сказати, як для молодої авторки їй неабияк пощастило. До речі,  1936 року Мітчелл передала права на екранізацію свого твору продюсерові Девіду Сельцнику  за 50 000 доларів. 1939 року  вийшов на екрани однойменний фільм. А 1937 року Мітчелл отримала за  роман «Звіяні вітром»  Пулітцерівську премію.