Померла Майя Пазич

Майя Павлівна  працювала в   в Акдемічному театрі юного глядача на Липках  від 1959 року, після закінчення Київського  театрального  інституту ім. І. К. Карпенка-Карого (її педагогами буди  Костянтин Степанков та   Петро Сергієнко) .

Сценічні роботи актриси завжди вирізнялися чіткою формою, індивідуальним відчуттям характеру, цікавим зовнішнім малюнком.  Глядачі впізнавали  мискиню сцени  з першої появи на кону ТЮГу. Темперамент, емоційність, своєрідне відчуття гумору, достовірність виконання ролей  в дитячому репертуарі та у виставах  для дорослих засвідчували багатогранний талант  Майї Пазич.

Ексцентрична Сирена у виставі «Сирена та Вікторія» О. Галіна приваблювала сценічною правдою.  Характер став типовим і узагальненим завдяки блискучій майстерності актриси. Вистава мала широкий попит у публіки, її перегляд замовляли колективи різних організацій.

Колеги відзначають, що Майя Павлівна володіла особливим відчуттям  партнера,  на сцені з нею було комфортно та надійно. 

В окремих виставах часом  змінювалися виконавці, але якщо там була зайнята М. Пазич, то головну режисерську концепцію вдавалося зберегти.  Вона вміла порадити, толерантно зауважити, зрештою, навчити призначеного актора. Більшою мірою це стосувалося  мюзиклу «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, де актриса  упродовж 18 рокі вграла  няню  Джульєтти. 

У  виставі  «Без вини винні» О. Островського вона переконливо й емоційно відтворила  образ старої Галчихи.  Її героїня співчуває Кручиніній, намагається пригадати події з життя її сина, але водночас хитрує, не гребує поцупити гаманець... Актриса точно балансувала на межі правди  та вигадки, легко перемикалася на справжні емоції та удавання.  Пані Майї були притаманні щирість, відчуття народного забарвлення ролі, від так ці риси часто складали першооснову до створення багатогранних характерів у творах української  та  зарубіжної драматургії. У перерві між репетиціями вона якось зауважувала, що в актора повинна бути самоіронія, інакше життя уподібниться змаганню за першорядні ролі. І цій простій філософії навчав її чоловік, Василь Іларіонович Пазич, блискучий соліст (бас)  Національної опери України  періоду1960-1970-х…

Професійність та художній смак – вагомі складові характеру актриси, яка все життя присвятила Театру юного глядача на Липках.  Світлу пам'ять про Майю Пазич берегтимуть колеги та театральна громадськість України.

«День» висловлює співчуття рідним і колегам Майї Павлівни.

Прощання з актрисою відбудеться завтра о 12.00 в Театрі на Липках