Підсумки 2021 року Щербенко Арт Центр

Для Щербенко Арт Центру 2021 рік був надзвичайно насиченим на події. Відкрили понад 15 мистецьких проєктів, серед яких 13 виставок у ЩАЦ та зовнішні проєкти: восьмий  конкурс МУХі, перша онлайн виставка у віртуальній реальності, виставка в Одеському художньому музеї та у школі Лілії Літковської, презентація проєктів Влади Ралко та Анни Миронової на Х фестивалі Книжкового Арсеналу, колаборації з художниками в ARTUP STORE!

У 2021 році в ЩАЦ багато проєктів було присвячено пост-пам’яті. Серед них проєкти призерів МУХі 2019:  «Точка і краєвид: Народний музей Авдіївки» Пьотра Армяновського, «Black on Prussian Blue» Андрія та Лії Достлєвих, «Нове місто друзів» Яреми Малащука та Романа Хімея. Носіями пам'яті та травм, пов'язаних історичними подіями, стають ті, хто переймають досвід минулих поколінь через свідоцтва, залишені очевидцями. Фіксація рефлексії власного досвіду стає єдино можливою формою дії. Мистецтво в зазначених умовах стає способом вираження особистої позиції та  реакцією на насильство.

Сучасні художники говорять від імені третього-четвертого покоління, потрапляючи в інше поле осмислення: глядачам подається сконструйований, адаптований наратив.

Марія Прошковська до 35-их роковин Чорнобильської катастрофи підготувала проєкт «Нічого особистого». VR, яка була створена художницею з командою, завдяки масовій доступності зробила можливим індивідуальне спілкування з мистецтвом і стала спільним простором для людей, які можуть ніколи не зустрічатися, але разом бути причетними до єдиної події. Це був принципово новий формат роботи для ЩАЦ, особливо доречний в умовах локдауну. Проєкт доступний за посиланням.

У проєктах Анни Миронової «Наближення» та Ольги Антонової «Неназвані форми» художнє мислення тяжіє до абстрагування, образотворчі елементи роз’єднані з конкретними матеріальними об’єктами. Безпредметні образи склалися у самостійні системи, здатні транслювати невластиву реальності інформацію абстрактними засобами. Зображальні поверхні та сліди художніх жестикуляцій на них стали повноцінними формами життя. Плями, лінії, штрихи, подряпини говорили не менше ніж приховані за ними значення.

З проєкту Миронової ЩАЦ розпочав роботу з регіонами – виставка була реалізована в Одеському музеї за нашої підтримки;

Взимку відбулася інтерація «Неназваних форм» у Schooll of Art x Craft дизайнерки Лілії Літковської.

Крім того, ми продовжили підтримувати Книжковий Арсенал та запропонували для X Міжнародного фестивалю наші проєкти: акварелі Влади Ралко зі «Шкільної цигейки» та Арт-буки Миронової з «Медіаторів моменту».

Художниці розглядають пам’ять як спосіб включення минулого в теперішнє, як органічну систему, головна властивість якої полягає у здатності до самозбереження та самовідтворення у всіх своїх модифікаціях. Пам’ять розглядається як суперечлива властивість: одночасне відтворення себе в інваріантності та продукування нетипових відмінних рис.

Цього року в ЩАЦ відбулася остання прижиттєва виставка Олександра Ройтбурда «Вправи на розкутість». Митець продовжив постмодерністський дискурс відмови від канонів, авторитетів та догм. За аналогією «тексту на текст», його живопис писався на живопис, як мозаїка цитат, втілюючи принцип множинності як такий. Нові правила, створені для художньої реальності Ройтбурда, позбавлені рис замкнутості та жорсткості.

В цьому році увосьме відбувся конкурс молодих українських художницни_ць МУХі 2021. Дев’ять фіналісток та фіналіст експонували свої проєкти у Центрі сучасного мистецтва М17. Виставка доповнювалась освітньою програмою – триденним форумом із фокус темою «Середовище» та презентацією дослідницького видання присвяченого історії конкурсу – книги «МУХі 2009 -2021». Передзамовити видання можна на сайті видавництва Основи за посиланням. Також ми з Основами плануємо видання другого єкземпляру з інформацією про проєкти фіналістів МУХі, реалізованих у Боттезі та ЩАЦ з 2009 по 2022 наступного року.

Одразу після восьмого конкурсу у ЩАЦ відкрився проєкт «Це не те, що ти думаєш» фіналістки МУХі 2017 Kinder Album, основними складовими якого стали культурні апропріації, пюралізм, фрагментарність, безліч тлумачень, поверховість як принцип, іронія, мистецтво як гра, карнавальність, епатажність, цитування, поєднання високої та низької культур та перформативність. Тут одразу можна зазначити точки перетину інтересів художників із різною тривалістю мистецьких практик: це адаптація під сучасні потреби історичних культурних надбань та уникнення однозначних висловлювань.

Із запозиченнями та їх переосмисленням, нашаруванням особистих значень на фундаменталіські усталені трактування, сакралізацією профанного та передачею піднесено-величного у загальне користування працює Руслан Тремба, виставка якого «Тихий годинник…» розпочне в Арт Центрі 2022 рік. 

Окрім виставкових проєктів,  встигли зробити дві колаборації в ARTUP STORE: із художницями Олександрою Токарєвою та Ольгою Антоновою та представили дві колекції шовкових виробів, серед яких хустки різних розмірів та твілі. Їх можна придбати у ЦУМі на третьому поверсі.

 

У 2022 році Щербенко Арт Центр готує до реалізації проєкт Марії Куліковської «Президентка Криму», який ми наприкінці 2020 подавали для представлення України на 59-ій Венеційській бієнале сучасного мистецтва, та який увійшов у четвірку фінальних. У проєкті художниця розкриває тему війни в Україні та анексію Криму через ґендерно-феміністичну призму, а також досліджує напругу в патріархальному суспільстві, що переходить у позицію жінки в умовах перманентного конфлікту. У 2022  планують експонувати «Президентку Криму» в Україні у Києві та у селі Стрілкове Харківської області.