Людині століття

У Львові на Личаківському кладовищі відкрили й освятили надмогильний пам’ятник Мирославові Скорику

Церемонія відбулася учора, 5 червня, за участю представників обласної та міської гілок влади, громадськості, священиків, колег та учнів видатного композитора, музикознавця, педагога, Героя України, народного артиста України Мирослава Михайловича Скорика (13 липня 1938 – 1 червня 2020). 

Приїхала з Києва на відкриття пам’ятника й дружина Мирослава Скорика – проректор з наукової роботи Національної музичної академії України ім. Чайковського, доктор мистецтвознавства, професор Адріана Скорик, яка передусім подякувала усім, хто підтримав її у цей перший складний рік без Мирослава Михайловича, і зазначила, що «творцям проєкту пам'ятника вдалося перетворити камінь у пісню і відкрити новий етап пошанування Мирослава Скорика».

На церемонії відкриття пам’ятника ішлося про те, що у творчості нема кордонів і неперевершена «Мелодія» Маестро Скорика звучить у найвіддаленіших куточках Землі. А пам’ятник на Личакові – лише крихітне «спасибі» за той величезний спадок, який ми отримали від Мирослава Скорика. Про це, зокрема, сказав перший заступник голови Львівської обласної ради Євгеній Гірник і додав, що «Мирослав Скорик – це наш геній і те, що його немає серед живих, – – непоправна втрата не лише для родини, Львівщини, України, а й для усього світу».

За словами ректора Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка Ігоря Пилатюка, Мирослав Скорик був людиною століття і його життя продовжується у безсмертних творах та творчості учнів: «Ми не втратили його музики. Ми повинні нести її через віки».

Мирослав Скорик народився 1938 року у Львові. У 1947-му його родину було репресовано з політичних мотивів і вислано в Сибір – у шахтарське місто Анджеросуджинськ. Після смерті Сталіна родина повернулася до Львова, де у 1955–1960 роках Мирослав навчався у Львівській державній консерваторії ім. Миколи Лисенка. У 1960–1963-х студіював композицію в аспірантурі Московської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського. З 1963 року працював у Львівській, а з 1966-го – у Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (нині Національній академії музики України).
Творчий доробок Скорика – опера, балет, «Реквієм», концерти, твори для оркестру, ансамблів, музика до понад сорока фільмів (серед яких – кіношедевр «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова), до театральних вистав, джазові та популярні композиції. Твори композитора регулярно виконуються в Україні, Німеччині, Франції, Австрії, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, а також у США, Канаді та Австралії. Часто виступав як диригент і піаніст із виконанням власних творів.

За творчість та активну громадську роботу Мирослав Скорик був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Кавалер ордена «Знак Пошани». Нагороджений орденом «За заслуги» I, II, III ступенів, академік Академії мистецтв України.

Помер1 червня 2020 року у Києві. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.