Культура і "навпростець"

Наприклад, спостерігаючи за високошляхетним життєвим поступом ректора Київського університету культури Михайла Поплавського, я пересвідчуюся, що поняття "культура" безнадійно застаріло і втратило свій апріорний сенс, отже, потребує нагальної заміни. І тому пропоную віднині послуговуватися терміном "навпростець". По-перше, це слово - легке, веселе, безтурботне й життєрадісне, як безсмертні пісні пана Поплавського. По-друге, і не заперечуйте, звучить краще, ніж "культура". Адже, якщо згадати історію, то ми збагнемо, яке криваве й жорстоке це словище - "культура", бо саме під його знаменом здійснювалися геноциди північноамериканських індіанців та індійських індусів, саме від нечуваної мінорності його звучання рука одного фашиста аж тіпалася, жадаючи вхопити сокиру й рубати євреїв. А так звані культурні революції, що насправді відновлювали деспотію, підігрівали соціальні конфлікти, пропагували свинство і насильство?

Власне, люди потребують не якоїсь там абстрактної культури, а талантів. Бо "талант - ето як сонце: світить та й всьо" (афоризм народної філософині Вєрки Сердючки). Що потрібно людям - от запитання, здатне звалити з ніг здихлячку-культурку. А людям треба випити й закусити. Чи належать ці безперечно творчі акти до здобутків світової культури? Ні? То ж навіщо нам здалася така культура, яка не служить народові? Отже, "навпростець". Це не лише поняття, що поєднує в собі талант, комфортний і виважений спосіб пересування, здобутки духовності (на цьому слові варто таки витерти спітніле чоло) та символ нового покоління. "Навпростець" - це наше майбутнє, в якому кожен зможе реалізувати свої таланти. В цьому, до речі, й полягає нова концепція мистецтва, яке нарешті варто повернути писком до людей й вичавити з нього щиру ритмічну посмішку. Мистецтво має збагнути, що в Україні в сто разів менше співаків, аніж належить на душу населення. А чим наші люди гірші? Хай мають. Щоб, зрештою, не тільки випити-закусити, але й душу полоскотати. Скажімо, піснею душевною. І вчитися варто - проти цього не попреш, але тут вже фахівці потрібні. Хоча, зрештою, кожен у чомусь фахівець. Та й науки різні. От, наприклад, астрологія - шикарна наука, несправедливо знехтувана тими ж, хто сильно слово "культура" любить. Але нічо'. На те і є в Києві університет культури (очевидно, доведеться перейменувати), щоби кожен - ну, буквально кожен - міг відчути себе освіченою людиною, зокрема й в окультних науках.

Всі, хто сприймає Поплавського іронічно, помиляються. Хоча б тому, що його шлях - "навпростець" - найкоротший до запланованої мети. А життєве кредо - активна безпосередність на межі вар'ятства - безвідмовно викликає симпатію, про що свідчить хоча б успішна політична кар'єра Володимира Жириновського, який нахабно запозичив у п. Поплавського методи поводження. І культуру він підніме легко й невимушено, навіть високо, але вже перейменовану, новісіньку, актуальну й потрібну людям. Ну, якщо і не всьому населенню України поголовно, то принаймні молоді, яку легше виховувати, скасовуючи поняття виховання. Ефект - дивовижний. Адже ми живемо в демократичному суспільстві, де кожен має право на обмеженість і невігластво. І це право, як і всі інші громадянські права, потребує захисту і плекання. Отже, "навпростець" - це не профанація культури, а її модернізація відповідно до світових стандартів. Лише так ми "збережемо нащадкам наш скарб - рідну мову", а заразом і традиції з духовністю (не забути витерти спітніле чоло). Вас дивує така форма вченості? Так часи ж інші настали. Нащо тобі знати, яку книжку написав Гоголь, якщо про це можна довідатися в Інтернеті? Та й хто тебе про таку дурницю запитає? Бо ж "тепер усе інакше - просто навпаки".