Костю Степанкову 85!
Нам у спадок Костянтин Петрович Степанков (1928-2004 рр.) лишив фільми, які увійшли до історії українського кінематографу: "Камінний хрест", "Комісари", "Вавилон ХХ", "Захар Беркут", "Дума про Ковпака", "Високий перевал", "Легенда про княгиню Ольгу", "Як гартувалася сталь", "Дорогою ціною", "Пастка" та інші.
Кость Степанков - це ціла епоха! За словами Ади Роговцевої, прими театральних підмостків, дружини актора його талант повністю не був вичерпаним. Упродовж останніх років у Костя Петровича не було великих робіт у кіно (фільмографія митця складає понад сто ролей). Свої роботи Степанков поділяв на ті, які йому не соромно дивитися, й інші. До перших зараховував роль Ковпака з "Думи про Ковпака", Лобачова ("Комісари"), Михайла з "Камінного хреста"…
Шанувальникам творчості Костя Петровича важко повірити, що Степанков міг стати не актором! Адже після війни він вступив до Уманського сільськогосподарського інституту (факультет плодово-ягідної технології). Чудово вчився, займався самодіяльністю, організував драмгурток. А в 1948 році, після гастролей в Умані Театру ім. І. Франка Амвросій Бучма запропонував Кості Степанкову навчатися в Києві, відразу розпізнавши майбутній талант. У 1953-у Кость Степанков закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (курс Амвросія Бучми). Із 1955 року грав у Театрі ім. І. Франка, із 1968 - актор Київської кіностудії ім. Довженка, і протягом 31 року - педагог і керівник майстерні Київського інституту імені Карпенка-Карого. Із 1998 року - викладач кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв.
Знаковою в долі актора була й зустріч із великим Сергієм Параджановим.
«Я знімавсяв його «Українській рапсодії» - найпершій, ще дипломній, і в одній з останніх стрічок - «Ашик-Керіб», - розказував у інтерв‘ю «Дню» К. СТЕПАНКОВ. – Параджановбув неординарною людиною майстром! Режисер мислив кожним кадром. Робив чудові колажі. Сергій Йосипович сприймав життя одночасно у всіх іпостасях: пластиці, архітектурі, живописі, скульптурі, фотографії, кіно. Я вдячний своїй професії за цікаві зустрічі з чудовими людьми. Не тільки кінематографістами: Іваном Миколайчуком, Леонідом Осикою, Романом Балаяном, братами Юрієм, Вадимом і Михайлом Іллєнком, Романом Сергієнко, Леонідом Биковим, Лесем Сердюком,а й письменниками, поетами: Ліною Костенко, Іваном Дзюбою, Дмитром Павличком, Іваном Драчем»….
Одного разу Костянтина Петровича запитали: «Від чого залежить успіх актора в ролі?», І він відповів: -«На 50% - від режисера і оператора, на 25 - від різних служб: освітлювача, бутафора, навіть музики. Останнє від того, який у тебе партнер. На зйомках бувають дивовижні миті, якийсь момент істини. Мені дуже важливо бачити очі партнера - тоді легко грати»…
Колеги-актори вважали Степанкова чудовим партнером, який давав можливість іншим виявити свої можливості. Він завжди був зібраним у роботі і націленим на цікавий результат.
Помер видатний актор у Києві 22 липня 2004 року, похований на Байковому цвинтарі…
У найближчих числах «Дня» читайте спогади відомого критика Сергія Тримбача про легендарного кіномитця