Коротко

Премій вистачить на всіх В Івано-Франківську названо перших в історії Прикарпаття лауреатів обласної премії імені Василя Стефаника в галузі літератури, мистецтва й архітектури. До участі в конкурсі було допущено вісім претендентів, і всі вони одержали премії. Це письменники Богдан Бойко (проза) і Степан Пушик (поезія), публіцистка Калина Ватаманюк, музикант Іван Фіцалович, фотохудожник Степан Назаренко, архітектор Віктор Мицай, майстриня художньої вишивки Дарія Городецька та вокальний ансамбль «Росинка». Щоправда, номінантів мало бути десять, але спілки театральних діячів та художників не подали своїх кандидатур, посилаючись на відсутність вагомих творчих здобутків минулого року, повідомляє Тарас ТКАЧУК, «День». Подвійне бачення Виставка українського живописця Володимира Подлевського та американського скульптора Джона Вайдмена в Чернігівському художньому музеї задумана як продовження осінньої 1997 року експозиції «Зв’язки і мости» в Центрі мистецтв Шарон (Нью-Гемпшир, США). Митці давно товаришують: в чернігівця відбулось кілька персональних виставок в Америці, а Джон Вайдмен якийсь час жив у Славутичі та Чернігові. На спільній виставці вони репрезентували найхарактерніші свої роботи. Джон Вайдмен своїми абстрактними скульптурами з металу і глини прагне стимулювати уяву глядача, стверджуючи, що будь-який твір мистецтва передбачає безліч тлумачень. Володимира Подлевського надихає дух і колорит українських народних гулянь, які інтерпретуються ним як співзвучні знаменитим венеціанським карнавалам, стверджує кореспондент «Дня» Сергій ЦИГАНКОВ. «Краса відвертості» та дещиця провінційної сором’язливості Нещодавно у Вінниці відкрилася виставка графіки «Краса відвертості», на якій представлено результати художньої «ню»-акції, яка відбулася в лютому. Тоді в експозиційному залі Торгово-Промислової палати шестеро вінницьких художників малювали оголену натуру. До речі, професійних натурниць у місті немає, але двоє дівчат, які мають досвід роботи на подіумі, погодилися позувати. Репрезентовані на виставці твори такі різні, що мимоволі переконуєшся: навіть малюючи оголену жінку, художник зображає передусім себе (не буквально, звісно), вважає мистецтвознавець Тетяна ЖУРУНОВА. Мабуть, рекламно-привабливих красунь із сангін А. Назаренка та деформоване вогнем пристрастей жіноче тіло з роботи М. Бабія об’єднує лише жанр «ню».

Планувалося, що експозицію доповнюватимуть фотографії оголеного тіла. Та юні вінничанки, які не заперечували проти позування перед об’єктивом, навідріз відмовилися демонструвати свої зображення публічно.