Кіт без Бродського
Смерть - не газетного розуму справа. Смерть сторонньої людини - а для газети всі люди сторонні - абсолютно позбавлена новизни й пізнавального інтересу, бо в буквальному значенні стара, як світ. За совістю, повії і журналісти мали б поступитися пальмами древності своїх професій смерті, але повіям і журналістам слава потрібніша, й смерть на неї не претендує. Вона й так непогано справляється зі своїми обов'язками. Два роки тому вона прийшла за Йосипом Бродським.
Події й подробиці, що супроводять набридлу саму собою смерть сторонніх людей, надзвичайно цікавлять читачів, котрі залишилися живими. Тому повідомимо, що покійний доводився нашому землякові Михайлу всього лише тескою за прізвищем і в "Київських відомостях" не друкувався, і старих купюр у банку "Денді" не обмінював. Узагалі з Україною він пов'язаний був набагато менше, ніж Пушкін, з яким Бродського періодично порівнюють.
Узагалі про Бродського можна сказати багато хорошого. По-перше, тому що він уже помер, по-друге, тому що сам він про себе говорив багато поганого. Однак у застіллі, яке, припустимо, відбуватиметься у цій газеті, від тостуючого потрібний передусім не фундаментальний довідковий апарат, а стислість. Якщо серед вас будуть Тетяна і Сергій Никитіни, попросіть їх заспівати "Різдвяний романс" (вони знають), якщо їх не буде, встаньте, пересвідчитися, що у всіх налито, й, пильно дивлячись на пляшку "Російської", вимовіть: "Коньяк в графине - цвета янтаря...". Вважайте, що Бродського ви пом'янули.
Тепер про картинку, що ілюструє цей "некролог". Покійний якось обмовився, що з тих, хто забув його, можна скласти місто. Є думка, що цим містом цілком міг би бути Київ. Чому б і ні? Не знаю, чи згадує про поета його кіт Міссісіпі. Тим більше, що це дійсно він, власною котячою милістю. Як рівноцінна частина поетичної спадщини, Міссісіпі перейшов до літературного душеприказчика Бродського Енн Келберг, і живе тепер у її величезній студії в Грінвіч-Віллідж у Нью-Йорку. Якби квартира Енн була меншою, Міссісіпі міг би здійснювати прогулянки у три-чотири квартали до свого й Бродського колишнього помешкання на Мортон-стріт, але квартира в Енн величезна, і кота на вулицю не тягне. Туги в його очах не більше, ніж було завжди.