Франкові затишно у Відні

Початок української присутності у Відні, напевно, можна пов`язувати з іменем напівлегендарного дрогобичанина Юрія Кульчицького, який ще під час облоги Відня турками, пробравшись у ворожий табір, викрав мішок кавових зерен і згодом відкрив кав`ярню.

Щоправда, щодо національної приналежності Кульчицького існує так само й польська версія, згідно з якою він, ясна річ, був поляк. Тож у пошуках речей менш сумнівних і фактів більш незаперечних кореспондент "Дня" звернувся до джерела якнайофіційнішого - аташе з питань культури, науки та освіти Посольства України в Австрії Василя Пилипчука.

- Найвагоміше зрушення останнього часу, - розповідає аташе, - це відкриття відділення україністики у Віденському університеті. З жовтня минулого року зацікавлені австрійські студенти-славісти (а таких досить багато) можуть відвідувати лекції з української мови й літератури. Цей проект вдалося здійснити насамперед завдяки великій наполегливості і - головне - фінансовому забезпеченню з боку України. Тепер, коли він вже діє, австрійська сторона теж почала виявляти активність і частково взяла на себе матеріальні витрати. Це робиться через їхнє Міністерство науки і транспорту (таке трохи дивне поєднання).

- Якось доводилося чути про те, що незабаром у Відні з`явиться пам`ятник Іванові Франку...

- Це досить довга історія. Почну з того, що цього року виповнюється 105 років зі дня захисту Франком у Відні докторської дисертації. Це місто - досить важливе у його біографії. Франко, сам надзвичайно освічена й ерудована людина, любив приїздити сюди, зустрічатися й дискутувати з найвитонченішими умами тодішньої Австро-Угорської імперії. Так-от, 1993 року в Інституті германістики Віденського університету було відкрито пам`ятну дошку на честь 100-ліття Франкового захисту. Ще одна пам`ятна дошка є на Віпплінгштрасе, на будинку, у якому поет мешкав, буваючи у Відні.

Ідея цього пам`ятника належить нашому посольству. Її активно підтримало товариство "Австрія-Україна", нині очолюване міністром фінансів Рудольфом Едлінгером. Однак справа ця не є простою.

- Напевно, проблема коштів...

- І не тільки. За нашою пропозицією, пам`ятник мав би розташуватися в історичному центрі Відня, у найпопулярнішому серед віденців і туристів першому окрузі, посеред невеличкої площі навпроти української церкви святої Варвари. Через дивне непорозуміння ця площа досі не має назви. На планах міста вона зазначена як частина Постгассе, хоч насправді це таки площа, а не вулиця. Звідси й ще одна наша пропозиція - назвати площу іменем Франка. Ясна річ, останнє слово залишається за Віденським магістратом і адміністрацією першого округу. Тож проект пам`ятника, виконаний львівським скульптором Любомиром Яремчуком, мусив пройти досить грунтовні й багаторазові експертизи. Загалом, згідно з планами батьків міста, ця - нині ще безіменна - площа так чи інакше буде реконструйована, зокрема, з неї планується прибрати імпровізований паркінг. Вона має стати тільки пішохідною й озелененою. І тут постає проблема коштів. Магістратом у бюджеті цього року коштів на реконструкцію площі не передбачено. Ми готові частково взяти на себе витрати, пов`язані зі спорудженням пам`ятника. На засіданні товариства "Австрія - Україна" створено також спеціальний грошовий фонд, відкрито два рахунки - один в Австрії, інший в Україні. Питання лише в тому, коли він з`явиться - 1998-го року чи пізніше.

- Які ще українські імена трапляються на віденських вулицях?

- У жовтні 1996 року ми відкрили пам`ятну дошку Михайлові Грушевському на Кьостлергассе, 6, де свого часу мешкав наш перший президент. У восьмому окрузі, а саме на Шкодагассе, є встановлена ще еміграцією пам`ятна дошка Пантелеймонові Кулішу й Іванові Пулюю. Зараз ми плануємо заміну цієї дошки, оскільки теперішня виглядає не надто вдало. Провадимо переговори з власниками будинку № 8 на Флоріанігассе, де зупинялася проїздом до Італії та Єгипту Леся Українка. До речі, подібні перемовини не завжди проходять легко - спробуйте переконати найчастіше далеких від літератури людей у геніальності наших класиків...

- А як із кав`ярнею Кульчицького? Я нещодавно проходив повз неї й, щиро кажучи, був розчарований. Враження таке, що цей заклад не процвітає...

- В ідеалі це міг би бути суто український куток у Відні. Можливо, ресторан з національними стравами й напоями. Бо поки що віденці краще знають національну кухню, скажімо, Португалії або Мексики. Можливо, у якогось заповзятливого сміливця з України така справа пішла б цілком пристойно. Загалом же ми в цьому місті, я переконаний, стаємо дедалі помітнішими.