Фестивальна «лихоманка»

Цьогорічна осінь в Україні запам’ятається різноманіттям театральних заходів

Більшість культурно-мистецьких подій, які торік через пандемію COVID-19 довелося скасувати, перевести в онлайн або проводити у досить стислому форматі, цьогоріч вдалося провести наживо. Через це, очевидно, восени країну охопила, у доброму (і здоровому) сенсі цього слова, фестивальна «лихоманка».

 

***

Спершу у вересні Херсон перетворився на театральну столицю – з гучним розмахом проходив ХХІІІ Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії». Потім естафету на тиждень перехопила «колиска» українських театральних корифеїв – місто Кропивницький: у 51-ше провели «Вересневі самоцвіти». На початку жовтня у Києві на кілька днів згуртував біля себе цінителів моновистав Міжнародний фестиваль «Марія», паралельно з яким у Миколаєві проходив фестиваль «Homo Ludens», а у Сєвєродонецьку – «СвітОгляд».

Та найбільше форумів відбулося у Львові. Відкривав театральний марафон у місті Лева фестиваль з багаторічною історією – «Золотий лев», якого за кілька днів наздогнав «Струс» – фестиваль для дітей та молоді, який цьогоріч відбувся вперше. І завершувало львівське театральне «дербі» – «Квадрієнале сценографії». На ньому і зупинимося детальніше.

***

На відміну від вище згаданих форумів, основною програмою яких є перегляд вистав, афіша «Квадрієнале…» включає різні заходи і події, основною метою яких є продемонструвати кращі зразки художнього оформлення постановок – сценографію та костюми. Це виставки костюмів та їхніх ескізів, макети та фото сценографій, кураторські екскурсії експозиціями, презентації друкованих видань і фільмів про театральних художників, покази вистав, майстер-класи від художників, лекції театро- і мистецтвознавців.

Як зазначають самі організатори Олег Онещак, Юлія Глушко і Богдан Поліщук, головною ідеєю «Квадрієнале…» є організація творчої платформи для обміну досвідом та ідеями між театральними художниками, режисерами, акторами, що має спонукати до розвитку української сценографії, а також до популяризації її та театрального мистецтва загалом. Започаткований Львівською галереєю сценографії у 2018 році, захід відбувається раз на чотири роки.

***

Цьогоріч фестиваль був проведений вдруге (з 8 по 10 жовтня) і його темою став слоган «Еволюція через революцію». Більшою мірою увага форуму була зосереджена на театральному костюмі. Адже саме через костюм глядачі в перші хвилини вистави знайомляться і відкривають для себе того чи іншого героя: одяг без слів може розказати про характер, звички, смаки, поведінку, політичні чи релігійні погляди і навіть про світогляд свого власника. Він може допомагати виконавцю ролі або навпаки – заважати; може бути не просто вбранням, а нести в собі глибокі сенси, закладені художником і одухотворені актором. Костюм може навіть стати ключовим візуальним образом вистави. Саме тому цей важливий елемент будь-якої постановки став центральною темою для роздумів та дискусій цьогорічного «Квадрієнале…».


Богдан Поліщук

Відкрився фестиваль художньою експозицією у вишуканому приміщенні Львівського палацу Потоцьких, що присвячена історії українського театрального костюму ХХ-ХХІ століть. Виставка складалася з ескізів костюмів знакових  вітчизняних художників, серед яких роботи Василя Кричевського, Олександри Екстер, Анатоля Петрицького, Вадима Меллера, Олександра Хвостенка-Хвостова, Бориса Косарєва, Людмили Семикіної. А також з робіт найцікавіших та найактивніших сучасних українських художників – Марії Левицької, Андрія Александровича-Дочевського, Людмили Нагорної, Олега Татаринова, Наталії Рудюк та ін.

Окрім ескізів, на виставці були присутні раритетні костюми: Донни Соль до вистави «Камінний господар» за Лесею Українкою Першого державного театру ім. Т. Шевченка (режисер Олександр Загаров, художник Анатоль Петрицький, 1921 р.) та Робітника до вистави «Газ» Георга Кайзера Театру «Березіль» (режисер Лесь Курбас, художник Вадим Меллер, 1923 р.). А ще костюми до вистав 2000-х рр. – Людмили Нагорної («Ріголетто»), Наталі Рудюк («Брате Чичиков») та Андрія Романченка («Тьотя Мотя прієхала»). Більшість експонатів виставки були надані Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України (м. Київ), частина – самими художниками.

У цьому ж приміщенні відбулася презентація унікальної книги «Український театральний костюм ХХ – ХХІ ст. Ескізи», упорядниками якої є кандидати мистецтвознавства Олена Ковальчук і Лілія Волошина, головна зберігачка Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Тетяна Руденко, а також художник і режисер Богдан Поліщук. Останній на зустрічі зазначив, що «видання є першим в Україні, яке фокусується на театральному костюмі  як на самодостатньому мистецтві і пропонує розглянути театральний ескіз як твір графічного мистецтва».

Цей художній альбом презентує різноманіття та розвиток театрального костюма та графіки протягом 100 років на прикладі ескізів найяскравіших художників-сценографів України. Тому його левова частина складається з кольорових великоформатних ілюстрацій: представлено 80 ескізів костюмів 22 художників різних поколінь і мистецьких шкіл. Окрім того, книга містить тексти (українською і англійською мовами) провідних мистецтвознавців, дослідників візуального й театрального мистецтва, серед яких – докторка мистецтвознавства Ольга Лагутенко. Вона була створена у співпраці Галереї сценографії, Музею театрального музичного та кіномистецтва України, Національного художнього музею України та видавця Олександра Савчука, за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради.

***

На другий день «Квадрієнале…» у Галереї сценографії (директор Олег Онещак), що знаходиться у будівлі Львівського театру імені Лесі Українки, відкрилася виставка робіт родини Ніродів. Вона спершу мала презентувати художні твори лише Ярослава Нірода – відомого художника театру, який працював у Театрі опери і балету (Львів, Одеса, Донецьк), ТЮГові ім. Максима Рильського (Львів), Молодому та театрі ім. Івана Франка (Київ). Але пан Ярослав вирішив представити напрацювання усієї своєї творчої родини. Тож експозиція складається з робіт його батька Федора, дружини Ольги, дітей – Марго, Домініки і Пилипа, племінників Олександра і Микити, онуків Ольги і Анастасії, та демонструє, наскільки цікавою та неординарною є сім’я Ніродів. Усі роботи різні за тематикою і технікою виконання (графіка, паперова витинанка, живопис, портрети, ескізи костюмів та сценографії до вистав тощо), але усіх їх об’єднує спільне захоплення до малювання, яке передається з покоління в покоління. Виставка триватиме до 12 листопада.


Ярослав Нірод

***

Третьою і основною локацією «Квадрієнале…» став креативний простір Lem Station (колишнє трамвайне депо). Тут пройшов театралізований показ костюмів трьох сучасних художниць – Алії Меженіної, Анни Іпатьєвої та Інесси Кульчицької. Перша представила костюми до мюзиклу «Доріан Грей» Київського національного театру оперети, друга – до опери «Лис Микита» Львівської національної опери, третя – ляльки і костюми до вистав «Золоторогий олень» та «Засвітнє танго» Львівського театру ляльок. Потім вони стали частиною експозиції Lem Station і гості могли зблизька їх роздивитися.

Загалом урбаністичний простір Lem Station був поділений на кілька зон. Значну частину займали інсталяції, костюми та ескізи, фото та макети сценографій до вистав сучасних українських художників. Частина цих художників (Алія Меженіна, Дарія Зав’ялова, Сергій та Наталя Ридванецькі, Людмила Нагорна та ін.) була присутня на фестивалі і проводила майстер-класи. Освітню програму «Квадрієнале…» складали лекції мистецтвознавців Олени Ковальчук та Лілії Волошиної. Остання також була куратором Міжнародного онлайн-симпозіуму, на якому своїми знаннями та досвідом протягом двох фестивальних днів ділилися фахівці з Білорусі, Великобританії, Канади, Грузії та України.

Кінопрограму «Квадрієнале…» складали покази двох документальних фільмів: «СценоГраф» про відомого українського сценографа і художника Мирона Кипріяна (режисерки Дарія Гірна та Оксана Шпакович) та «Самоідентифікація під час ізоляції» – дослідження взаємодії художника, хореографа та композитора в роботі над спільним проєктом, їхньої самоідентифікації та професійної реалізації в сучасному світі (автори ідеї Богдан Поліщук та Світлана Олексюк). Окрім того, хореограф Олександр Маншилін презентував технологію ALT Stage, завдяки якій присутні змогли подивитися три пластичні мінівистави з використанням доповненої реальності.

***

Три виокремлені зони Lem Station стали сценічними майданчиками для показу вистав: літературно-музичних етюдів «Меланхолійний вальс» Ольги Кобилянської (режисерка Тетяна Воронова) та «Курбас» за поемою Івана Світличного (режисерка Анастасія Торос), а також футуристичної кіберновели «Андроїд. Номер на твоїй спині» Київського Малого театру (художник і режисер Богдан Поліщук). Остання була найбільш цікавою і довершеною роботою, яка відкриває завісу нашого можливого майбутнього – мінімізованого, стерильного, технічно-виваженого, максимально обмеженого в контакті з навколишнім середовищем, в якому на людей чекає цілковита самотність. Саме ця вистава стала завершальною подією фестивалю і зібрала найбільшу кількість гостей на Lem Station.

«Квадрієнале сценографії» однозначно стало яскравою подією фестивального сплеску 2021 року, утім не останньою, адже осінь ще не закінчилася – попереду, напевно, ще чимало цікавих мистецьких заходів. Тож продовжуємо слідкувати за афішею і бути частинкою театрально-захопливої «лихоманки».