Docudays UA-2020. Фільм дня: «Безсмертний»
Через карантин 17 київський фестиваль документального кіна про права людини Docudays UA проходить онлайн. Всі програми, а також дискусії та круглі столи можна безкоштовно подивитися на сайті docuspace.org по 10 травня включно.
Щодня ми розповідаємо про найцікавіші, на нашу думку, фільми фестивалю.
Апатити - місто в Мурманській області Росії за Північним полярним колом.
Розташоване на Кольському півострові, між озером Імандра і гірським масивом Хібіни.
Населення - 55 тис.
Засноване в 1916. У зв'язку з відкриттям і розробкою Хібінських родовищ апатито-нефелінових руд у 1935 стає робочим селищем міського типу.
Для розробки родовищ залучали ув’язнених, які жили в трудових таборах.
Оцей застиглий осколок Гулагу і є локацією показаного в програмі Teen Spirit повнометражного дебюту естонсько-російської режисерки Ксенії ОХАПКІНОЇ “Безсмертний” (Естонія-Латвія, 2019, приз за найкращий документальний фільм МКФ у Карлових Варах, Гран-прі «Артдокфеста»).
Це місто, збудоване зеками, в якому живуть нащадки зеків і охоронців. Гулагу давно нема – але він є все одно.
Камера нерухома, холодна, аналізуюча (операторська робота - Алєксандр ДЕМ’ЯНЕНКО, Артьом ІҐНАТОВ, Ксенія Охапкіна). Майже без крупних планів. Без героїв. Лише спільноти.
Хлопців муштрують у складі «Юнармії». «Вами командують. Іншого вам нічого не треба». Вони носять форму, ходять строєм, учаться стріляти, розбирати-збирати автомати.
Дівчата відпрацьовують одні й ті самі па в нескінченних танцювальних вправах, щоб потім виступити на звітному патріотичному концерті.
Доросліші бігають з поки що пейнтбольною зброєю в якихось руїнах під мотивуючим гаслом на стіні “Добрая война лучше худого мира”.
Автобус везе людей на роботу крізь нескінченну пітьму.
Вагони котять сенс існування міста - руду - на велику землю.
Ніякої метафізики, окрім культу смерті, тут немає й бути не може.
Дітей ведуть у музей, розповідають про подвиги російських льотчиків. З кожним новим рядком оповідь стає все кривавішою і безглуздішою. Ось екіпаж під час Першої світової збив 3 ворожих літаки і загинув у бою з четвертим. Ось Гастелло впав на танкову колону: своє життя нічого не варте. А ось літак вибухнув і весь екіпаж, 4 людей, згорів. Кінець історії.
Хлопчик вдягає пробиту кулею каску й жваво обговорює подробиці: “Куля вилетіла разом з башкою”.
Двоє тінейджерів торочать про медузу, яка живе казна-скільки, потім еволюціонує назад і знову живе. Безсмертна.
Мирне населення, повертаючись з комбінату, розходяться по тьмяних багатоповерхівках, схожих на бетонні бараки. Куртка-хакі на молодій матері. Завтра знову в автобус.
Джерела світла: ілюміноване дерево посеред темного пустиря на Новий рік, полум’я з пальника в руках у працівника, який розморожує якусь поверхню, синюваті ліхтарі над льодяними вулицями.
Все закінчиться святом, всі принесуть клятву в тому, що принесуть жертву, вийдуть на сцену, віддадуть салют.
Монтаж тут віртуозний – і візуальний, і звуковий. Ритм заведеної, добре змащеної машини. Яка обов’язково пригадає тобі твою клятву. Яка обов’язково зробить тебе безсмертним. Безсмертним, як прострілена каска. Як перероблена руда. Як таборовий пил.