«Було»

Створена під час чорногорської резиденції Exodus. Biruchiy 019. Montenegro скульпутра «Було» українки Павли Нікітіної та чеха Їржі Пеца залишиться в колекції Національного музею Чорногорії в Цетинє. Її подарував музею канадський бізнесмен українського походження, меценат та один з ідеологів соціального клубу Exodus Андрій Любалін.

Exodus. Biruchiy 019. Montenegro — міжнародний мультимедійний мистецький проект, що поєднав художників з України, Чорногорії, Боснії і Герцеговини, Сербії, Чехії, Франції, Іспанії та Росії на резиденціях в м. Гірський Морин (Чорногорія) та на косі Бірючий острів (Україна). Куратор — Костянтин Дорошенко (Україна), комісар — Петар Чукович (Чорногорія). Результатом стали виставки в Музеї партизанської слави в Гірському Морині, Національному художньому музеї Чорногорії є, галереї на Бірючому та Музеї історії Києва.

Павла Нікітіна розповідає: «Новий термін  — «скульптурний 3D-репортаж» — я винайшла в роботі над проектом, присвяченим українським військовим, ветеранам АТО в 2018 році, з метою таким чином актуалізувати та водночас зафіксувати історію і долю бійців. «Було» — моя друга робота в жанрі скульптурного 3D-репортажу — про учасників резиденції Exodus. Biruchiy 019. Montenegro. Вона створена у співпраці з чеським колегою Їржі Пецем. Результатом стала скульптурна композиція, надрукована на 3D-принтері зі спеціального дрібнодисперсного композитного порошку на гіпсовій основі.

В композиції присутні скани не лише митців, але також людей, які надихали учасників проекту і додавали смисли до їхніх дискусій. Без них наша з Іржі робота не була би цілісною та достовірною. Не тільки сама Чорногорія освіжила наш розум, а й люди, які невипадково оточували нас».

Андрій Любалін коментує: «Соціальний клуб Exodus» — це відкрите співтовариство людей, що зацікавлені в розвитку творчої кооперації та взаємної допомоги з використанням сучасних комунікацій в децентралізованих мережах. Слово «Exodus» асоціюється з ісходом євреїв із Єгипту, але цей акт відбувся як слідство осмислення неможливости жити по-старому в прагненні до бажаного для себе майбутнього. Осмислення — як подолання інерції власного мислення, в основі якої лежало уявлення про непорушність фараона та його безумовної влади над їхньою свободою вибору.

Сьогоднішні безпрецедентні виклики й одночасно нескінченні технологичні можливості змушують переосмислити основи взаємного співіснування людей та нові способи досягнення спільних цілей. В основі яких — здоровий глузд і взаємна користь.

Художник — це той, хто прагне виразити высловити невимовне. В цьому сенсі арт-резиденція Exodus надала можливість кожному з них висловити у свій унікальний спосіб тему Ісходу з рабства колишніх уявлень у бік гуманізації, згоди і добробуту в світі».

ДИРЕКТОРКА НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ЧОРНОГОРІЇ Д-Р АНАСТАЗІЯ МІРАНОВИЧ ТА АНДРІЙ ЛЮБАЛІН (СОЦІАЛЬНИЙ КЛУБ «EXODUS»)

Скульптура «Було» створена у єдиному екзкмплярі. Її зменшена репліка, що демонструвалася на виставці в Музеї історії Києва, опинилася без з фігури одного з учасників резиденції — Олега Кулика. Він забажав позувати для сканування голим з умовою: після створення роботи скан буде передано йому, а вихідні матеріали знищено. Митці виконали обіцянку. Більше того, після відтворення репліки для Києва, вони знищили всі скани — було, значить було. Залишилося у творах, зафіксоване в спогадах і більше не є.

Павла Нікітіна говорить: «Ісход, вихід з полону — перманентний стан мислячої людини. Вона змінюється, рухається, переоцінює себе і свої ідеї. Моєю метою було зловити і зафіксувати цей стан кожного учасника резиденції індивідуально, щоб потім всіх об’єднати в одній композиції. Настрій, характер та внутрішній стан проявляється в позах людей, яких я сканую. Мене хвилює психологія тіла і думки цих людей, які зібралися заради взаємного обміну та реалізації.

Від самого початку свого творчого шляху, де мені багато в чому допоміг Їржі Пец, я зрозуміла, що вивчення зовнішнього світу і людей мене хвилює більше, ніж матеріалізація мого внутрішнього світу ідей. Мій результат я бачу в моєму оточенні, я — інструмент в механізмі його історії. І разом з Їржі ми перетворюємо реальність на артефакт. Те, що ви бачите, дійсно — Було. Сталося, відбулося, прожилося та породжує наслідки».

Український письменник Любко Дереш резюмує побачене: «Делікатна робота Павли Нікітіної та Їржі Пеца, виготовлена з надзвичайно крихкого матеріалу, поєднує в собі сучасну технологічність і відчуття фатуму, що завис над нами. Учасники проекту, відскановані та відтворені у новому матеріалі, стоять у колі, однак дивляться не всередину, а назовні, споглядаючи спільний світ, приймаючи реальність і розділяючи, волею-неволею, відповідальність за неї.

Книга Exodus закінчується тим, що Ізраїль отримує від Творця заповіді, покладаючи початок новому порядку, новому космосу. Схоже, новий Exodus, врешті, теж повинен привести до формування нового закону, адже, як відмічав неодноразово куратор проекту Костянтин Дорошенко, сьогодні старі правила розпадаються буквально на очах. Нам потрібні правила, потрібен порядок — і здається, з кожним днем ми переконуємося в цьому дедалі більше. В кінці кожного Виходу обов’язково має трапитись зустріч з Творцем і укладення нового миру. Можливо, на цей раз ми зможемо випросити в Нього вмістити в цій обопільній угоді більше Його краси».

Проект Exodus. Biruchiy 019. Montenegro реалізовано командою симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY в колаборації з соціальним клубом Exodus за підтримки Українського культурного фонду.

Фото надано автором