Без жодних компромісів

Нині у Королівському замку у Варшаві до 10 лютого 2022 року можна побачити  виставку робіт Мікеланджело Мерізі, більш відомого як Караваджо. Полотна художника та його послідовників походять з колекції італійського мистецтвознавця та дослідника творчості італійського живописця Роберто Лонгі. Лонгі в свій час відкрив та підтвердив автентичність багатьох праць Мерізі і ввів їх у мистецький світ. Заповівши свою величезну приватну колекцію фундації власного імені, він дав можливість людям з багатьох куточків світу познайомитися з шедеврами італійського живопису епохи бароко.

***

Караваджо мав коротке і драматичне життя. Однак, хоча прожив він всього 38 років, йому вдалося залишити помітний слід в історії світового мистецтва. Передусім його вважають основоположником європейського реалістичного живопису. Його творчість дала поштовх до творчості цілої плеяди митців, яких називають караваджисти, що діяли ще століття по смерті Мікеланджело Мерізі.

***

Творив Караваджо в Римі, Неаполі і на Мальті. У свій час він тісно співпрацював з вищими церковними ієрархами, що спонсорували його творчість і що сприяло появі низки творів на релігійну тематику. Також продовжити творити полотна на релігійні сюжети його спонукала і подальша співпраця з Мальтійським орденом. Однак особливо яскраві та «живі» його образи змальовані з повсякденного життя. Непересічні й ті полотна, що обігрують тематику міфологічну. У Варшаві нині можна побачити полотна художника на побутові чи міфічні сюжети, приміром, «Юнак, якого вкусила ящірка» та «Нарцис». Обидва полотна демонструють нам високе вміння Караваджо працювати зі світлом і тінями, що роблять ці роботи реалістичними. Також це сприяє тому, що вони викликають емоційний відгук у глядачів.

***

Майбутній художник, імовірно, народився в місцевості Караваджо в Ломбардії. Жодних даних про його навчання на початковому етапі творчості у майстрів не збереглося, тому дослідники творчості схильні вважати його художником-самоучкою.

Дуже рано він осиротів, перебрався до Риму і почав самотужки заробляти на життя. За сприяння свого покровителя кардинала Франческо Дель Монте, опікуна також Галілео Галілея, молодий талановитий юнак отримав перші великі замовлення і водночас скандальну славу. Незвичайний реалістичний стиль Караваджо сколихнув тогочасний мистецький світ. Незвичайна була і його манера працювати – він не робив попередніх ескізів до своїх робіт, а моделей шукав просто на вулицях міста. Юнак також відрізнявся запальним характером, при будь-якій нагоді хапався за зброю, часто ініціював бійки, мав погане товариство. Дуже швидко його слава художника стала рівнозначною з його славою скандаліста.

Картини  Караваджо “Мадонна дель Розаріо” та “Бичування Христа“

Швидка слава, успіх і покровительство могутніх людей стали причиною появи низки заздрісників, серед яких найбільш дошкульним був художник – маньєрист Федеріко Цуккарі. Він був головою Академії святого Луки – авторитетного навчального закладу для художників, і саме він відхилив прохання Караваджо про зарахування, мотивуючи це тим, що нічого нового і цікавого не бачить в роботах Мікеланджело Мерізі.

У 1606 році під час вуличної бійки художник поранив людину, і та померла від кровотечі. Караваджо був змушений покинути «вічне місто», а його вороги тішились.

Він мешкав якийсь час на Мальті, став членом Мальтійського ордену, виконував замовлення ордену. Однак важка вдача митця і тут зіслужила йому злу службу, через що вимушений покинути острів в ореолі чергового скандалу. Згодом він перебрався на Сицилію, потім до Неаполя. Тут члени Мальтійського ордену, яких він образив, знайшли його і понівечили художнику обличчя.

Доведений поневіряннями до відчаю, художник вирішив повернутися до Риму і просити про аудієнцію у самого папи Павла V з надією вимолити пробачення, але обставини обернулися проти Караваджо. Його арештували, кинули до в’язниці та пограбували. Після цих невдалих пригод він тяжко захворів і незабаром помер.

***

Художник не вів жодних записок, не провадив листування, а тому більшість фактів його біографії можна дізнатися з записів його антагоністів, судових актів та іншої офіційної документації. Однак і ці скупі та подекуди суб’єктивні джерела донесли до нас курйозні факти про Караваджо. Наприклад, що він не дуже полюбляв митися, а снідав та обідав на полотні старого портрету, який використовував також як серветки.

Однак головним джерелом інформації про художника були і залишаються його картини. Лише вони щиро і правдиво розповідають, як думав, творив і для чого жив їхній творець. Медики вивчають картини, щоб зрозуміти, які хвороби і яким чином впливали на творчість художника. Роберто Лонгі сідав перемальовувати твори Мікеланджело Мерізі, щоб зрозуміти, як він думав. А художники Західної Європи XVII століття впевнено розвивали караваджизм – специфічну течію в європейському бароко, яка була натхненна стилем цього художника-самоука, скандаліста і невдахи, який незважаючи на всі удари долі ввійшов в історію світового мистецтва.