Азіопські новини
Триває ХХ Московський народний кінофестиваль (ММКФ). Геніальних чи надзвичайних фільмів на ньому поки що не продемонстровано, але по-своєму цікаві картини є. Тож можна бути спокійним за життя голови відбіркової комісії пана Черненка, попри опубліковані в попередньому репортажі побоювання, і тепер уже погодитися з іншим його твердженням: "У програмі представлені практично всі жанри сучасного кінематографа, за винятком, можливо, фільмів жахів та вестернів - історичні костюмовані картини, психологічні драми, детективи, комедії. Одним словом, усе те, що означається мудруватим словечком "мейнстрим" - основна течія світового кіно на початку другого сторіччя його історії. Та явлений на фестивалі варіант мейнстриму аналізуватимемо пізніше. Сьогодні ж йтиметься про так званий "євразійський модуль" ММКФ - улюблений вираз президента фестивалю, режисера Сергія Соловйова. Утім це не просто ефектна словесна конструкція - "модуль" послідовно втілюється в життя. Що не випадково...
Для тих, хто стежить за процесами чи спробами нової російської самоідентифікації після 1991 року (на різних рівнях: від філософського до геополітичного), той знайомий із досить активною грою поняттям "євразійський", що, залежно від автора чи оратора, приховано або ж відкрито апелює до офіційно притлумленої імперської свідомості.
На Московському кінофестивалі, звісно, "розминається" культурний аспект євразійства. І програмово покликаний цьому служити "Форум кінематографій країн СНД і Балтії" (ще його називають - Форум вітчизняного кіно). Він пропонує три фільмові програми.
Перша - "Нове кіно", себто зняте після ХІХ ММКФ (літо 1995 р.). Серед 26 картин налічуємо аж 5 українських: "Udenkreis, або Вічне колесо" Василя Домбровського, "Сьомий маршрут" Михайла Іллєнка, "Приятель небіжчика" Вячеслава Криштофовича (Україна-Франція), "Три історії" Кіри Муратової (Україна-Росія), "Святе сімейство" Михайла Бєлікова. Остання щойно завершена, і це буде абсолютна прем'єра, бо в Україні стрічка публічно ще не демонструвалась. Друга - "Ретроспектива", що до неї увійшли 25 призерів всесоюзних кінофестивалів (1958-1988), у тому числі "Лісова пісня. Мавка" Юрія Іллєнка та "Как молоды мы были ..." Михайла Бєлікова. Третя - "Перспектива". Це демонстрація матеріалів ще незакінчених фільмів, студентських і короткометражних дебютних робіт, а також повнометражних картин, які, на думку організаторів, намацують питомі пріоритети "євразійського кінематографа". Тут Україна з якихось причин не представлена. Чи то через наше малокартиння, чи, може, через відсутність в українських студентських фільмах зазначених пріоритетів - поки що залишається лише гадати.
Головне ж, форумові асистує дискусійний клуб "Євразія", що розпочав свою роботу велелюдним зібранням, яке переймалося проблемою "Діалог культур - атлантизм чи євразійство?". Заспівом до планованої поважної розмови стала думка знаного казахського поета і письменника Олжаса Сулейменова: "Сучасні політологи ведуть, що основою міжнародних конфліктів осяжного майбутнього будуть не політичні чи економічні причини, як зазвичай, а культурні". Від того, мовляв, і танцюймо. Конфлікти потрібно попереджати й знешкоджувати в зародку. Та, власне, дискусія розгорнулася тільки навколо поняття "євразійство". Річ у тім, що один наївний учений на прикладі відомої російської інвазії, скажемо так, на Південний Захід, оприлюднив думку, що діалог культур, коли він правдивий діалог, не має викликати культурних мутацій. Інший, певне, не менш наївний учений повторив непопулярне судження, що Росія - європейська всього-навсього за фасадом, а за начинням - азіатська. Обом рішуче заперечили, як це, на жаль, часто буває, не в міру екзальтовані пані. І надалі переважно проводились якщо не чисті, то прозорі думки ідеологів, де ключовими зворотами були: "євразійська кінематографічна культура", "єдиний культурний простір", "особливого роду євразійський глядач", "наше завдання - плекати євразійський фестиваль". Зрештою, пролунало й простодушне: "Нинішня криза всіх національних кінематографій (читай: СНД і країн Балтії - В. В.) у тому, що політики зруйнували Радянський Союз".
Та, попри все, Форум кінематографій, за відсутності найелементарнішого альтернативного прокату, - прекрасна можливість побачити, що ж фільмують тепер, чим переймаються кіномитці в Естонії та Узбекистані, Білорусі й Киргизії, Вірменії та Молдові... І, справді, порівняти, наскільки ж ми всі, кого свого часу зібрали докупи й довго "цивілізовували" на певний манер, залишилися схожими і стали ще більше несхожими - у своїх культурах, думках і проблемах. З цієї точки зору навіть важко щось переоцінити чи, навпаки, недооцінити...
І насамкінець. Фестиваль святкує 60-річчя видатного російського режисера Андрона Кончаловського, що він нафільмував багато й талановито по азіях, європах та америках. Демонструється повна ретроспектива його екранних робіт, разом із прем'єрою останньої - мінітелесеріалу "Одіссея" за Гомером, знятого в США. Чествуючи талант Кончаловського, йому не забули програмово вручити і перший "Диплом євразійського режисера". На що автор кінематографічної "Курочки Рябої" відповів: "Я, звісно, замислювався над запитанням з пісні - "с чего начинается родина?" Гадаю, все-таки Росія починається з Азії. Тому прошу мене називати азіопським режисером".
Йому ніхто не наважився заперечити.
Москва
