Аграрна… поема

«Ідеальний шторм» на сцені Национального театру ім. І. Франка

Не кожному авторові щастить провести презентацію своєї нової книжки таким чином, як це сталося у Віталія Скоцика. Перелік наукових і представницьких іпостасей автора вражає – Президент Інституту геополітики та стратегічного управління, кандидат сільськогосподарських наук, доктор економіки зі стратегічного менеджменту, доктор економічних наук, кандидат на посаду Президента України (2019), голова Аграрної партії (2014-2018), голова політичної партії «КРАЇНА», Почесний академік Національної академії аграрних наук України тощо. Нова фундаментальна праця «Ідеальний шторм», в якій автор грунтовно аналізує і науково окреслює стратегію розвитку України у час стрімких геополітичних перетворень, стала продовженням попередніх книг «Виклик та відповідь» (2014), «Як нам жити в епоху змін?» (2016). У контексті світової політики та економіки розглянуто наявні можливості, переваги й кризи України, засновані на аналітиці процесів сучасного стану нашої країні в історичній тяглості.

Здавалося б, автору, який все життя працює в секторі реальної економіки, в науці, освіті, займається політикою і має на меті втілювати власні інтелектуальні здобутки, думки, висновки на користь народу і держави, представляти свою книжку потрібно у науковому середовищі, серед колег-аграріїв, економістів.Та Віталій Скоцик виявив себе по-спражньому творчою людиною і вирішив презентувати свою книгу у вигляді … театрального дійства.

Перевести у сценічну площину науковий твір – річ непроста. За цю справу взявся молодий драматург і віднедавна режисер Богдан Гнатюк. Втім, цю роботу можна вважати його дебютом на великій сцені. Вона «велика» в усіх сенсах, адже це – кін Національного театру ім. І. Франка, де й відбулась прем’єра.

Цитата з книги: «Ідеальний шторм – фразеологізм, що означає ситуацію, яка виникає внаслідок такого збігу низки несприятливих чинників, коли їх сумарний негативний ефект істотно зростає. Цей фразеологізм стали широко використовувати в метафоричному сенсі –для опису різних критичних і кризових ситуацій в економіці, політиці, міжнародних відносинах та інших сферах. Гадаю, та ситуація, в яку потрапила Україна в останні роки, справді є ідеальним штормом». 

ТЕАТР АВАНГАРДОВИЙ, ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ

Вистава, що називається, як і книга – «Ідеальний шторм», стала справжнім емоційним «штормом» для режисера і усієї творчої команди. У режимі творчого стресу, режисер Б. Гнатюк, він же автор сценографічного рішення і костюмів, прочитав твір з позицій драматургічного жанру. Зробив власну інсценізацію так, ніби побачив крізь сторінки книги з серйозними науковими, стратегічними геополітичними й економічними сентенціями, її ігрову побудову, відчув сюжетну структуру усіх закладених в тексті суспільних процесів та світоглядних людських взаємовідносин. Вималювалась конкретна історія конкретної людини, в якій, наче в краплі відобразилися спільні тенденції, процеси, узагальнення ситуацій, характерних для сучасної України. Режисерське рішення зводить докупи уявлення про класичний традиційний театр і театр авангардовий, експериментальний. В результаті вийшла реалістично-символістська драма з наявністю ознак театру абсурду, моменти якого яскраво відображають риси сьогодення. У вишуканій естетиці театральної умовності режисер представив стосунки людини і природи, вплив на них новітніх технологій,  намалював картину буття народу, приземленого важкою працею і піднесеного висотою переконань, пригніченого несправедливістю можновладців і сповненого гідності й честі, зломленого війною і злиднями та готового до спротиву й боротьби. Символізм оповіді підтримується наявністю трьох дійових осіб. Вони являють собою певні соціальні типажі: людина землі, аграрій Савелій (Олег Терновий), представник влади  Борис (Володимир Ніколаєнко), представник народу, сусід Макарич (Анатолій Гнатюк).

У виставі багато виразних образних метафор. Так, дія відбувається на порожній сцені, що в оточенні софітів з потужними світловими включеннями, нагадує простір модних нині різноманітних ток-шоу. Посередні сцени – єдиний живий реквізит – справжній кущик зеленої рослини. Цей самотній і беззахисний острівець природи стає символом рідної землі, за яку точиться вічна боротьба, така актуальна і зрозуміла українцям особливо зараз.

Савелій-Терновий обробляє свою землю, в костюмі робітника-нашого сучасника він алегорично «розпочинає» жатву. Використовує для цього метафору, знакову для українського театру – бере простий сільський серп. Помах серпа… і наче з жита пурхають на сцену русалки польові. Як тут не згадати події «Лісової пісні» і поетичні традиції української сцени! Аж ось, русалки (Ірина Сопіт, Тетяна Кришталь, Марина Веремийчук) у відвертих костюмах перетворюються на світських спокусливих левиць, які поблажливо спостерігають за зусиллями молодого аграрія. Виконуючи пластично-умовні рухи з сільськогосподарської обробки землі, молодик вставляє у свою розповідь цитати й думки з книги. Це зроблено доречно, ненав’язливо й тактовно, з певною долею іронії. Тому, коли вчергове в діалогах Савелій запевняє – о, видно, що ти читав книжку Скоцика!, виникає позитивна енергія залу, який оцінює рівень подібної дидактики й влучно-самобутньої презентації авторського тексту.

ПРОТИСТОЯННЯ ДВОХ СТОРІН

В образі представника влади Бориса-Ніколаєнка вгадується ще один знаковий для мистецтва персонаж. Поставою, поведінкою, костюмом режисер робить його схожим на Воланда. Він зверхній і самовпевнений, новітній хазяїн землі, прийшов сюди з вимогою аби через кілька днів аграрія тут не було. Розпочинається їхнє протистояння, реалістичний театр переплітається з символічним – боротьба не на життя, а на смерть. Бо використовуються і міни, і постріли снайперські, аби вижити господаря зі своєї землі. Але й під страхом смерті селянин продовжує боронити землю й не здається. Пластично вигадливо (балетмейстер Дмитро Лук'яненко) вирішено пошуки закладеної міни, зигзаги-ухиляння від прицільних пострілів, акробатичний хист героя. Виразно-сильною стає метафора протистояння двох сторін. В руках аграрія козацька шабля, а місцевий князьок опирається на ключку для гольфа. Втім, завдяки комічній природі акторського обдаровання В. Ніколаєнка, його сміхотворний Воланд вийшов не так страшним, як курйозним. Це така собі пародія на зло, та тим прикріше, що воно не втрачає сили!

Анатолій Гнатюк у ролі Макарича – образ-символ українського народу, з його незмінним оптимізмом, співочою натурою, сильний, надійний, здатний підставити плече й врятувати. Посмішка, пісня, гармошка – «горем об землю вдаримо!», такі люди – опора нації, її впевненість у перемозі. Використання вокального таланту А. Гнатюка, з живим виконанням його популярних пісень, вписалося в концепцію уявлення сучасного життя суцільним шоу. Емоційний посил запальної української пісні, цієї перлини національної культури, здатен піднімати народ, вселяти оптимізм, давати наснагу й силу. Артист простотою і справжністю свого Макарича підкорює глядачевий зал, переконує у незнищенності духа українського народу.

Після вистави на глядачів чекав подарунок. Усі отримали книгу «Ідеальний шторм». Вона об’ємна, осягнути глобальний сенс її змісту непросто, але тепер долати складність наукових викладок Віталія Скоцика допомагатимуть емоційні враження від вистави «Ідеальний шторм» Богдана Гнатюка.