«85 Микола Грох»

Ця лаконічна назва виставки до ювілею митця кодує у собі цілий мікрокосм

Понад 60 років роботи, тисячі неперевершених творів, сотні вдячних учнів, десятки виставок в Україні і світі. Що цікаво, маленького Миколу, що виріс на Петровському хуторі за кілька десятків кілометрів від Києва, ніхто не вчив малювати. Можливо, його непростий, але повний світла творчий шлях був відновленням космічної справедливості для хлопчика, який на все життя запам’ятав постріли «Катюші», далекий гул винищувачів і близькі холод і голод війни.

У 16 років він зумів вступити до Київського училища прикладного мистецтва на відділення художнього текстилю, де у той час викладали геніальні творці, серед яких була і Марія Приймаченко. Після армії Микога Грох продовжив навчання на вечірньому відділенні Київського державного художнього інституту (сучасна Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) – звісно ж, на графічному факультеті. І одразу заявив про себе у професійному середовищі, паралельно з навчанням працював у видавництві «Мистецтво».

Микола Никифорович відомий як видатний майстер, що працює майже у всіх графічних техніках – від гравюри до акварелі. Він неодноразово реалізовував проєкти у сфері книжкової ілюстрації – від поетичних і експресивних образів до таких, що вимагали дослідницької роботи. Так, нещодавно вийшов з друку альбом «Микола Грох. Ілюстрації до книги К. К. Стамерова “Нариси з історії костюмів”», до якого увійшло 102 кольорових і 1373 чорно-білих зображень, присвячених відповідній тематиці. Над першим виданням цієї книги Микола Грох упродовж 10 років працював зі своїм однодумцем, колегою і сусідом по майстерні поблизу «Бесарабки» Борисом Туліним, реалізовували разом і інші замовлення. Тому знайомі навіть почали називати їхній творчий тандем «Фірмою Грохотулін».

У останній період митець майже відійшов від чорно-білої «поліграфії» і зосередився на більш вільній творчості і роботі з кольором. Крім того, з 1994 року з ініціативи пана Гроха при Центральному будинку художника в місті Києві працює художня студія, де мають можливість навчатися усі охочі, від мала до велика. Ця майстерня стала сенсом і кредо життя митця. Учні Миколи Никифоровича відгукуються про студію як про місце, де з'являються і розправляються крила. Але і про розвиток власної творчості майстер не забуває. За рік до запланованої до ювілею виставки він почав освоювати нову техніку і зробив нові твори, які значно збагатили ретроспективу.

Виставка «85 Микола Грох» зібрала різноманітні сюжети, що доводять – приводом для творчості може послугувати будь-що, здавалось би звичне. Щось таке, чию красу забуваєш помічати у круговерті буднів: букет чорнобривців чи навіть пензлів у старій вазі, золоте осіннє дерево, складна композиція з елегантно вбраних ляльок. Митець так само вільно відходить від прив’язки до конкретного образу і створює динамічну кольорову абстракцію, що наче живе у задзеркаллі. 

Графіка не пробачає помилок: одна-єдина хибна лінія ламає внутрішню симетрію зображення, як перша плитка доміно, що завалює поставлені поруч. У творах Миколи Гроха немає жодної невпевненої лінії. Майстер працює з гарячим серцем і холодною головою, уміло вибудовує кожен твір, де натуралістичність поєднується з вільною манерою виконання. Саме камерність і вишукана точність виконаних ним сюжетів приваблює найбільше, змушує вчуватись у кожен рисунок. 

На жаль, у охочих познайомитись з творчістю Миколи Гроха є зовсім небагато часу, адже виставка триватиме в НСХУ до 24-го травня (можна безкоштовно оглянути експозицію щодня, крім вівторка, з 12 до 18 години).