«Газета «День» фактично єдина здатна протистояти кремлівській війні проти історії»

1.  2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2.  Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3.  «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше). Яких би тем хотілося від наших журналістів у наступному році?

4.  Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5.  Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6.  У 2021-му «Дню» виповнилося 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

1. Найважливіша тема цього року для України — загроза повномасштабної агресії з боку Росії. На жаль, путінський режим все більше нагадує тоталітаризм часів Сталіна, з домінуванням імперіалістичної логіки експансії. Так, липнева стаття В.Путіна про Україну виглядає викликом існуванню не тільки Української держави, нашої незалежності, а й української нації. Кремль висуває концепт єдиної руської політичної нації, частиною якої повинні бути, на думку В.Путіна, українці та білоруси. Керманич Росії готовій не просто відновлювати імперію — СРСР — чи будувати Новоросію, сьогодні він прагне знищити українську ідентичність шляхом військової агресії та поглинання України в цілому. Абсурдно, але В.Путін бачить себе ледь не Володимиром Великим, який сформував Київську Русь від Новгорода до Чорного моря. І це не просто провокація, це небезпечне хворобливе бачення російського президента середньовічного формату імперії у ХХІ столітті. Куди таке бачення веде Кремль, уже зрозуміло — на кордонах України лише за цей рік вже двічі критично зростає концентрація російських військ та лунають погрози війни проти нашої країни. І тому в новий 2022 рік ми входимо в найбільш небезпечній ситуації за останні шість років після підписання Мінських угод. Причому не тільки з точки зору зовнішніх загроз із боку Росії, а й внутрішніх — бо ми бачимо і «другий фронт», фактично відкритий ключовим українським олігархом як коаліція частини політичних еліт проти чинної влади. І це вкрай небезпечна гра для стійкості й згуртованості України перед обличчям військових загроз. І абсолютно незрозуміло, чому українські політичні еліти так і не спромоглися вивчити історичні уроки столітньої давнини і продовжують діяти вкрай егоїстично і нерозумно.

Якщо говорити про глобальні тренди, то цей рік став усвідомленням незворотності кліматичних змін після кліматичного форуму в Глазго. Останній не став ані переламним, ані успішним для вирішення фундаментальних викликів для людства в результаті потепління. І сьогодні зрозуміло — саме проблеми екології та вичерпання ресурсів стають ключовими питаннями не тільки на глобальному порядку денному, але вимагають від кожної країни світу, в тому числі й України, рішучих дій, якщо ми хочемо взагалі вижити у наступні сто років. А це перш за все означає необхідність переходу до іншої моделі економіки, де основою буде скорочення не тільки викидів, а й споживання, посилення розподільчого та обмежувального підходу до ресурсів.

Цікавим, як на мене, виглядає і новий тренд, який набуває все більш помітного характеру як у світі, так і в Україні, що стимулює також і пандемія, — це посилення політики економічного націоналізму і більшої уваги країн до власних інтересів, а також більш жорстке їх відстоювання, часто всупереч інтересам глобального порядку. Тріумфальна підтримка закону «Про локалізацію» у Верховній Раді також показала, що і в Україні починає набувати силу цей тренд.

2. Герої цього року — це лікарі та військові, які захищають наші життя та країну від ворогів, — пандемії ковіду та агресії Кремля. Для мене герої також команда нашого Міністерства цифрової інформації, яка демонструє новий сучасний стандарт публічного управління та проводить реальну цифрову трансформацію держави.

Антигерой — безумовно — В. Путін, який сьогодні загрожує миру і свободі не тільки України, а й усієї Європі.  

3. Газета «День» фактично єдина здатна протистояти кремлівській війні проти історії, антиісторичним наративам Кремля, професійно, системно, фактично щоденно відповідаючи на провокації та вигадки російської пропаганди та розкриваючи історичні фальсифікації Москви. І це висока місія команди газети на чолі з Л. Івшиною, яка не тільки не пропускає жодного удару від російських «міфотворців» та політичних провокаторів, а й відкриває все нові й невідомі сторінки справжньої історії України.

Не менш цікавими є погляди газети на чинну українську політику й глибокі рефлексії щодо наслідків дій влади та різних політичних гравців не просто у поточній ситуації, а у перспективі як історії, так і майбутнього. І тут чудова команда політичного відділу газети І. Капсамуна й В. Торби та постійних авторів С. Грабовського та О. Прилипка.

Дуже хотілось би бачити тему про глобальну і українську демократію та майбутнє політики в цілому. Оскільки, хоч як це дивно, в Україні відчувається дефіцит розуміння сучасної демократії та парадигми свободи, особливо в контексті глобальних змін та цифрової трансформації світу.

4. 1) Сила для мене означає здатність бачити сенси і перспективи, незважаючи на хаос та проблеми сучасного моменту. Тому було дуже цікаво дізнатися та поспілкуватися з представниками різних країни світу, які зайняті формуванням політики майбутнього та випереджувального планування в публічному секторі. Надихає бачити і розуміти, що, незважаючи на зростаючу невизначеність і нестабільність світу, паралельно формуються інституції, які здатні дати відповіді на ключові виклики сучасності й окреслити кращі стратегії майбутнього. Сподіваюся, що в наступному році нам також удасться сформувати українську модель та інституції політики майбутнього.

2) Також для мене було важливим видати в цьому році першу власну книжку «Українська політика — невивчені уроки», де я змогла поділитися своїми думками щодо минулих десятиліть політичної історії нашої країни. І звичайно, було дуже корисно і цікаво обговорити деякі її основні ідеї з однодумцями, які збираються у форматі політичного клубу, — розумними і яскравими особистостями, які здатні мислити масштабно та сучасно.

5. Так вийшло, що цей рік я присвятила публічним консультаціям — як із міжнародними експертами, так і українськими науковцями, представниками громадськості й партійними активістами — щодо проблем політичних партій. Це були гострі й цікаві дискусії, які ми будемо продовжувати, оскільки багато проблем української політики напряму пов’язані з особливостями партійної системи України і дефіцитом внутрішньої демократії в українських партіях.

Два роки роботи в парламенті дали розуміння, що одна з ключових проблем української політики — це власне дефіцит політики як цілеспрямованої, раціональної діяльності з формування та реалізації суспільних інтересів, визначення та вирішення ключових проблем країни. Політичні інститути, що нині існують, є недостатньо спроможними, щоб формувати і проводити таку діяльність. І питання не стільки в персоналіях — а саме в баченні політики як такої та в якості політичних інститутів та системи в цілому. І це вимагає політичних реформ. Однією з яких є реформа політичних партій та, звичайно, конституційна реформа, до якої вже приглядаються депутати, оскільки в цьому році в парламенті створено найбільше Міжфракційне об’єднання «За конституційну реформу та ефективну владу»

6. Газета «День» за ці 25 років стала справжньою національною платформою, яка формує найважливіші сенси та ідеї, що проростають у свідомість багатьох українців, створює сучасну українську національну ідентичність та об’єднує велику мережу читачів та прихильників, які є лідерами думки та активними громадянами, спроможними творити нову Україну.