Життя вкаже на спільні ринки або на двері в світовій економіці
22-23 травня в Харкові відбулася зустріч промисловців та підприємців України й Російської Федерації "Інвестиції - торгівля - довіра". Дуже добре, що вона проходила напередодні візиту до Києва прем'єра й президента Росії і ніби окреслила ті проблеми економічної співпраці двох країн, що потребують якнайшвидшого розв'язання з погляду ділових людей. А їх прибуло до Харкова понад тисячі чоловік із більшості регіонів України та Росії (для порівняння: у такій зустрічі в Харкові 1992 року брало участь лише 126 представників). Безперечно, минулих п'ять років багато чого навчили керівників підприємств, фірм, регіонів та галузей. Стало остаточно зрозуміло, що перш, ніж завойовувати нові ринки збуту, потрібно не втрачати старі.
Учасники зустрічі були одностайними в думці: незважаючи на неодноразові заяви на найвищому рівні про стратегічне партнерство двох країн, взаємодоповнення їхньої економіки, не вдалося подолати дії чинників, які перешкоджають конструктивній співпраці. Такий стан зумовлений насамперед незв'язаністю законодавчого регулювання, митними та податковими бар'єрами на шляху розвитку торгово-економічних зв'язків та їхньою надмірною політизацією. Утручання корумпованих державних чиновників і кримінальних утворень у зовнішньоекономічну діяльність підриває її цивілізовані основи. Таким чином, рівень співпраці України й Росії перестав відповідати економічному потенціалові двох країн. Ось як самі учасники форуму оцінюють ситуацію, що склалася.
Аркадій Вольський, президент РСПП: "Найголовніше наше завдання - це об'єднання зусиль Росії і України у відбудові національних промислових потенціалів. У ряді галузей рівень кооперації становив у нас до 70%. Ефективною була співпраця насамперед у створенні сучасних турбін, суднових дизелів, кріогенної техніки, автомобільному і сільгоспмашинобудуванні, виробництві озброєнь та багатьох інших галузях. Україна перестала купувати комбайни "Дон", а купує "Джо Дір". У результаті страждають підприємства України, що були "зав'язані" на "Ростсільмаш". Росіяни із задоволенням користувалися автобусом "ЛАЗ" із нашими двигунами, але тепер їхнє виробництво у Львові скоротилося в десять раз, зате витрачаємо валюту на "Рено" та "Мерседеси". Чого досягли? Рівень промислового виробництва в Росії і Україні становить половину й менше, ніж було досягнуто в 1990 році. Упевнений: саме життя вкаже нам на спільні ринки збуту або на двері в світовій економіці".
Анатолій Кінах, президент УСПП: "Справжню незалежність держави визначають не прапор і гімн, а насамперед ефективна конкурентоспроможна економіка та рівень життя громадян. Формування ринкових структур, входження в світовий поділ праці має відбуватися з рівномірним використанням кадрового, інтелектуального, ресурсного потенціалів. Що ж відбувається в Україні? 1996 року металургія, хімічна промисловість, паливно-енергетичний комплекс виробили приблизно 50% всієї промислової продукції проти 20% 1990 року. Водночас частка машинобудування та легкої промисловості зменшилася відповідно з 28 до 15% і з 11 до 2%. Індекс купівельної спроможності населення України є одним із найнижчих у Європі і становить 17% від середнього європейського нормативу. Ми багато чого втратили через бездумний розрив ефективних коопераційних зв'язків. Існує такий чинник в економіці, як ресурс часу. Ми його практично вичерпали. Наші колишні партнери з країн Східної Європи, Азії швидко перетворюються на конкурентів, займають ті ніші на наших внутрішніх і зовнішніх ринках, які ми так легко віддаємо".
Олег Дьомін, голова Харківської облдержадміністрації: "Економіка області більше орієнтована на зовнішній ринок, ніж на внутрішній: 60% нашої продукції йде на експорт. Ринок у випуску якісно нових товарів неможливо зробити без співпраці з Росією. Це засада поліпшення життя наших людей. І підхід тут повинен бути такий: хай виробники двох країн поєднають свої зусилля. А завдання урядів - не заважати цим процесам".
Володимир Новицький, заступник голови колегії Міждержавного економічного комітету: "Позитивні зміни в економіці країн СНД можливі тільки при створенні спільного ринку товарів і послуг, узгодженої економічної політики. При цьому об'єктивно мусить зростати роль ФПГ??? Та інших транснаціональних структур. Причини ж їхнього важкого розвитку криються у відмінностях національного законодавства, неузгодженостях у митній, податковій, фінансовій областях, неврегульованості відносин власності. Сьогодні ФПГ можуть реально створюватися лише на основі міжурядових угод".
Анатолій Гловацький, президент АТ "Російський електротехнічний концерн": "У наших взаємовідносинах працює тільки 7-8% натуральних грошей. Решта - бартер та інші "ерзаци". Ціни на промислову продукцію економічно абсолютно розмиті. Тому насамперед треба налаштовувати себе на прийняття істинно ринкових рішень, створювати ринок товарів, які реально оплачуються. Банки, фінансові компанії зросли на тілі промисловості, але вони стоять осторонь від тих проблем, котрі ми вирішуємо у взаємовідносинах із Україною".
Олег Демченко, заступник голови Вищого арбітражного суду України: "Необхідна уніфікація законодавства, діяльності судових органів наших країн. Рішення суду однієї країни повинні виконуватися без легалізації на території іншої. Давно час створити Міжнародний третейський суд для розв'язання господарських суперечок. Крім судових, на території наших країн можуть діяти патентні, ліцензійні та інші рішення відповідних державних органів".
Сергій Білоглазов, перший заступник генерального директора об'єднання "Ростсільмаш": "На освоєння програми нового зернозбирального комбайну в СРСР було затрачено $4,5% млрд. У Росії й Україні було створено спеціалізовані потужності, розраховані на виробництво 75 тис. машин на рік. 46% комплектації комбайнів "Дон-1500" здійснювали підприємства України. На сьогодні цей унікальний комплекс заводів практично зруйнований. Торік ми випустили 1643 машини. Окрім понад 70 тис. наших комбайнів, в Україні з'явилося 1500 одиниць такої техніки іноземних марок 12-ти модифікацій. Неодноразові пропозиції Україні створити спільні чи роздільні виробництва комбайнів "Дон" не знаходять підтримки. У підсумку на підприємствах України втрачено 87 тисяч робочих місць, не вистачає техніки для збирання врожаю. Немає попиту на багаторічні зусилля фахівців Харківського заводу двигунів, наших колег із Бердянська, Сімферополя, Херсона, котрі виготовляли комплектуючі для "Дону". Кому це вигідно? Гадаю, нашим конкурентам".
Учасники ділової зустрічі зазначали, що ефективне економічне співробітництво України й Росії дозволить зменшити соціальну ціну реформ у наших країнах, що це невід'ємна частина їхнього стратегічного курсу, який не залежить від однохвилинних політичних віянь. Вони ухвалили звернення до президентів, парламентів і урядів двох країн, що містять конкретні пропозиції про необхідні кроки в цьому напрямку. Втім, у Росії, де вплив РСПП невпинно зменшується, цей документ навряд чи матиме серйозні наслідки. В Україні ж, де роль УСПП знову зростає, до думки виробників можуть і прислухатись - якщо почують його в передвиборному галасі, що неухильно наростає.
