Як захиститися від «газової зброї» Кремля?

„Північний потік 2”: будівництво завершилося, але боротьба – триває

Уранці 10 вересня російський „Газпром” офіційно повідомив про завершення будівництва трубопроводу „Північний потік 2”. При цьому, за даними джерел, остаточно запустити потік і поставити ним «блакитне паливо» до Німеччини в Кремлі планують до 1 грудня. І в РФ налаштовані не на маленькі обсяги: там заявили, що ще цього року трубопровід зможе транспортувати 5,6 млрд кубометрів палива.

Росіяни планували запустити проєкт ще 2019 року. Але тоді, через санкції США, будівництво загальмувалося. Україна та Польща разом із партнерами намагалися остаточно зупинити та поховати „Північний потік 2”, як не економічний, а геополітичний проєкт. Проте росіянам усе ж вдалося добудувати підводну трубу власними силами.

Боротьба за сертифікацію

Тепер протистояння навколо одіозного газогону виходить на нову стадію. Україна разом із партнерами боротимуться за правильну сертифікацію проєкту та його відповідність Третьому енергетичному пакету. Лише за таких умов ми зможемо зберегти свій транзитний статус і убезпечити себе від агресивніших дій Москви, вважають експерти. Проте в цій справі Україні потрібна потужна підтримка Європи та США.

При чому діяти потрібно вже зараз. Адже Росія вже зараз тисне на ЄС, скорочуючи поставки газу. Як наслідок, ціна газу на європейських хабах підскочила до рекордних 700 доларів за тисячу кубометрів. Імовірно, в Москві сподіваються, що такі цифри спонукатимуть ЄС якомога швидше та лояльніше провести сертифікацію – обов’язкову умову повноцінного запуску „Північного потоку 2”.

Але в інтересах України – не допустити цього. По-перше, запуск газогону загрожуватиме нашому транзитному статусу. А по-друге, такий запуск був би просто незаконним! За європейськими правилами, транзитер має бути незалежним від постачальника газу. Тобто власник труби не повинен бути і власником газу. Ба більше – газопровід має стати доступним для інших постачальників із метою чесної конкуренції. А оскільки „Газпром” – монополіст на ринку експорту газу з території Росії, це означає, що газопровід може бути використаний лише наполовину.

Такі умови Третього енергопакета ЄС, який вимагає, щоб компанії, які займаються видобуванням, транспортуванням і розподіленням газу на території Євросоюзу, були розділені. Мета таких правил – забезпечення чесної конкуренції на ринку.

Росіяни намагалися оскаржити такі умови в суді. Проте нещодавно Вищий земельний суд Дюссельдорфа постановив, що російський газопровід „Північний потік 2” має відповідати нормам газової директиви ЄС.

Газовий шантаж Кремля

На практиці це означає, що „Північний потік 2” мали б передати в управління іншій компанії. Проте росіяни не поспішають цього робити. Натомість вони шантажують Європу.

«Що Європа робитиме цієї зими? Nord Stream 2 AG не відповідає як букві європейського законодавства, так і його духу. Резерви газу на історичному мінімумі в Європі, і Росія шантажує. Вони кажуть: «Нам начхати, відповідає чи ні, ви цієї зими газу не отримаєте, якщо не дасте газопроводу почати працювати». Можливо, вперше в історії Німеччина все-таки відчує, що таке, коли газ використовують як геополітичну зброю проти Німеччини, проти таких фундаментальних основ німецького суспільства, як верховенство права, зокрема», – коментує ситуацію голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко під час форуму YES Brainstorming 11 вересня в Києві.

А керівник Офіса Президента України Андрій Єрмак додав, що Російська Федерація вже почала використовувати газопровід „Північний потік 2” як зброю проти України. Тому він закликає долучити питання збереження транзиту газу українською ГТС до нормандських переговорів.

«Ми чуємо і працюємо з нашими партнерами – зі Сполученими Штатами, з Європою, з Німеччиною – для того, щоб Україна отримала реальний правовий міжнародний механізм гарантій того, що коли (а ми вважаємо, що це вже відбувається) буде використаний цей проєкт, який ми вважаємо не економічним і розглядаємо виключно крізь призму нашої нацбезпеки, то будуть застосовані якісь кроки, - сказав він. - Ми почули, особливо від американської сторони, про конкретні кроки, які будуть вжиті в разі того, якщо настане час „Ч”. Але ми все ж чекаємо, що це ляже на папір. Тому що ми маємо приклад Будапештського меморандуму. Сьогодні Україна вимушена вірити не словам, а реальним крокам», - наголосив Андрій Єрмак.

Чим може допомогти Захід?

Західні партнери неодноразово обіцяли відреагувати, якщо Росія «почне застосовувати газ, як зброю». Проте поки що жодних нових санкцій не запровадили.

Водночас старший радник з енергетичної безпеки Державного департаменту США Амос Хохштайн, який прибув до Києва на форум YES Brainstorming, запевнив: Україна може розраховувати на підтримку Білого дому.

«Президент Байден, напевно, найбільш зацікавлений політик у майбутньому України та її громадян, у територіальній цілісності. Ми з Ангелою Меркель домовилися, що США та Німеччина забезпечать Україні транзит газу через її територію», - додав він.

Однак інший американець – спецпредставник Держдепартаменту США з питань України (2017 - 2019 рр.) Курт Волкер – тут же акцентує: відсутність конкретики щодо санкцій грає на користь Москви.

«Як ми будемо знати, що Росія чинить тиск? Це не буде чорно-біла картинка. Росія вже це робить», - зауважив Курт Волкер.

Тим часом санкції США справді могли заблокувати роботу російського газопроводу, вважає Юрій Вітренко.

«Якщо США запровадять санкції, то європейські компанії не купуватимуть газ, який проходить цим трубопроводом, у такий спосіб він не працюватиме», – сказав глава „Нафтобазу”.

Чи можлива взимку нова «газова війна»?

Фахівці не виключають, що в разі запуску „Північного потоку 2” з боку „Газпрому" можливе різке зниження обсягів транзиту природного газу через Україну.

А це може призвести до таких змін властивостей газу, які викликатимуть питання в європейських операторів ГТС на західному кордоні України.

«Якщо „Газпром” нічого не даватиме, то нам навіть простіше – нічого не треба виконувати. Але якщо він буде давати якісь невеликі обсяги газу або якщо буде дуже сильно варіювати: один день максимум, а інший день, скажімо, мінімум – то будуть фізичні проблеми, як забезпечити транзит, необхідні фізико-хімічні властивості газу, які специфіковані згідно з контрактом між українським оператором і операторами Словаччини, Польщі, Угорщини і так далі», - пояснює Юрій Вітренко.

У такому разі європейські оператори можуть заявити, що Україна порушує умови контракту за фізико-хімічними властивостями газу, що створює їм певні технічні проблеми і ставить під питання нинішню надійність транзиту газу через Україну.

Імовірним такий сценарій вважає й президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

«Газпром” саме на це й цілеспрямований. Опрацьована своєрідна гібридна технологія, коли газовий кран не перекривається картинно в прямому ефірі, а його тихо, повільно і непомітно для широкого загалу прикручують. Отже, поки у Вашингтоні чи Берліні визначатимуться з тим, застосовує Росія газову зброю чи ні, Кремль її вже безкарно застосовує, насміхаючись над європейцями та американцями», - наголошує експерт.

Як запобігти такому сценарію подій?

За словами глави „Нафтобазу” Юрія Вітренка, в транзитному контракті з РФ є «загальні положення, які теоретично можуть нас захистити, якщо ми потім підемо до суду». Проте до цієї можливої проблеми потрібно привертати увагу вже зараз, переконаний він.

А запобігти новим імовірним транзитним суперечкам уже цієї зими можна було б, усунувши монополію „Газпрому” на постачання газу з Росії в Європу транзитом через Україну. Зокрема – перенести точки доступу з західного кордону України на кордон із РФ. Фахівці нагадують: саме в цьому був увесь сенс анбандлінгу „Нафтобазу” та переведення роботи української ГТС на європейські правила.

Тепер Україна очікує, що її прагнення працювати за європейськими правилами підтримає й сам Європейський Союз.