Весна як пільга небесна

За невиконання зобов’язань перед державою десятки господарств вилучили з 4-ї групи оподаткування

Весна спізнилася в Україну, але аграрії сприймають цю обставину не як кару, а пільгу небесну, завдяки якій мають змогу краще підготуватися до сівби, яка на 70 відсотків визначає долю врожаю. Набагато гірше, коли вона з перших своїх календарних дат пропонує шалений темп, за яким неможливо угнатися: не встиг вкинути насіння, як уже треба захищати та підживлювати посіви. І пішло й поїхало до самої осені. Тож господарі мали кілька зайвих днів, щоб підтягнути останні хвости, щоб не плуталися під ногами в гарячу пору. Однак урядовців весна завжди застає зненацька, коли б не прийшла.

І РАДА ДУША В РАЙ...

Фішка підготовчої кампанії — в пристосуванні сівалок для технології внесення рідких комплексних добрив (РКД) за методом IN-Furrov. Цей процес став масовим, позаяк аграрії, навчені гірким досвідом попередніх років, зрозуміли, що гранульовані міндобрива в суху землю — гроші на вітер. Заможніші компанії йдуть у технічному переозброєнні ще далі: освоюють систему точного землеробства, коли на підставі ґрунтових аналізів, супутникових знімків, мап врожайності попередніх років, складаються електронні приписи щодо диференційованого посіву та внесення мінеральних добрив. Тобто в залежності від ґрунтових особливостей певної ділянки поля сівалка автоматично змінює норму висіву і внесення поживи. Весь малюнок сівби відображається не лише на моніторі трактора, а й на смартфоні агронома. Мало того, основні параметри сівби можна внести в мозок розумної сівалки дистанційно. А забезпечується цей процес такими цифровими ресурсами, як ClimateFieldView(tm), Cropio та іншими. Останній, до речі, є оригінальним українським продуктом, який вподобали фермери практично всіх континентів. Завдяки точній сівбі економляться величезні ресурси, підвищується врожайність, так працює вже весь світ, проте українці на цьому напрямі пасуть задніх, хоча всі дозріли до того, щоб наздоганяти і випереджати своїх американських і європейських колег. Перед фермерами півдня гостро постало питання переходу на безплужні технології no-till, strip-till, будівництва зрошувальних мереж. Але вбивча посуха минулого року, ринок землі, здирницька система кредитування ставлять на цих мріях хрест. Словом, рада душа — в технологічний рай, та борги не пускають. А тому продавці сільгосптехніки йдуть сьогодні на безпрецедентні поступки, щоби затягнути аграрія на орбіту своїх послуг. «Добре, ми подумаємо... або давайте після жнив... а ще краще за рік» — відповідають сільгоспвиробники.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

СОНЯШНИК СТАЄ КОРОЛЕМ

Але якщо з оновленням техніки можна рік-два потерпіти, то з мінеральними добривами такий варіант не пройде, бо земля терпіти не може, і так уже натерпілася. Проблема з російськими міндобривами виникла ще сім років тому, проте український уряд так і не спромігся її розв’язати. Коли сказали: «А», запровадивши ембарго на продукцію північного сусіда, слід було вимовити й «Б», тобто знайти дешевшу альтернативу російським азотним добривам та NPK. Унаслідок цього внутрішній ринок став непередбачуваним. Якщо перед початком сезону 2020 року ціни на азотні добрива впали на 10 — 15%, то за рік, навпаки, підскочили на такі ж величини. В сегменті фосфорних добрив також спостерігався зростаючий тренд — 5 — 10%. Згідно з даними аналітичної компанії «Інфоіндустрія», рівень забезпеченості аграріїв у розрізі областей значно гірший від очікуваного. Обсяги закупівель цього продукту в південних областях упали порівняно з минулим сезоном на 20%, у Одеській області — на 50%. Дещо збільшили обсяги закупівель аграрії Чернігівщини, Харківщини, Вінниччини, західних областей. Але загальний рівень запасів мінеральної поживи, за оцінкою Аграрного союзу України, зменшився на 30%.

Аграрій створює запаси насіння заздалегідь, але іноді в його плани втручається ринкова кон’юнктура та погодні умови. Торік через посуху аграріям півдня двічі довелося пересівати свої площі, та, на жаль, усі спроби виявилися невдалими. Оскільки площі під озимими культурами зменшилися на 900 тис. га, то за місце під сонцем боротимуться кукурудза, соняшник та соя. Аналітики УКАБ передбачають, що переможцем у цьому суперництві вийде соняшник, який збільшить свої площі приблизно на 472 тис. га, довівши загальний клин ключової олійної культури до 6,86 млн га, кукурудза відвоює близько 270 тис. га, соя — 70 тис. га, решта угідь розберуть поміж собою інші ярі культури. Уряд розраховує на те, що на кілька тисяч га збільшаться площі під такою політичною культурою, як гречка, яка в Україні опинилася на межі зникнення. Задля цього запроваджується спеціальна програма, згідно з якою на кожен га гречаних площ виділятиметься по 3,5 тис. грн дотації господарствам із земельним банком до 50 га.

Більшість господарств України посівним матеріалом забезпечені, проте білою плямою в цьому питанні поки що залишається Одещина, яка торік найбільше постраждала від посухи. Загинуло близько 500 тис. га посівів сільськогосподарських культур, збитки від стихії перевищили 6,6 млрд гривень. Уряд, облдержадміністрація пообіцяли вишукати фінансові резерви для компенсації втрат, однак обіцянки залишилися цяцянками, через це значна частина господарств опинилася на межі банкрутства.

У БЕЗВИХОДІ

За інформацією, яка надійшла з Одещини до Аграрного союзу України, за невиконання зобов’язань перед державою десятки господарств вилучили з 4-ї групи оподаткування, кредитів їм ніхто не видає, бо вони опинилися під санкціями, з цієї ж причини вони не можуть укласти форвардні контракти та скористатися аграрними розписками. А тому аграрії в цій безвиході шукають різні приватні механізми, щоби забезпечити хоча б спрощену технологію та одержати якийсь результат, щоб розрахуватися з кредитами та пайовиками. Торік господарства, які входять до Аграрного союзу, передали своїм колегам із Одещини 570 тонн елітного насіння пшениці різних сортів пшениці та ячменю районованих для тієї зони на 6 млн грн. Цей подарунок на сьогодні виявився єдиною конкретною допомогою аграріям цієї області.

СПК «Колос», що в Тарутинському районі Одеської області — теж у числі потерпілих. Посуха вбила врожай озимих. Вдалося нашкребти лише по 1 — 1,5 т/га озимої пшениці, окремі ділянки дали по 2 т, проте були й такі, з яких збирали по 50 кг/га. Практично все пішло на розрахунки з пайовиками. «Всі господарства давали менше зерна, ніж зазвичай, але люди розуміють ситуацію, бо на їхніх городах теж усе висохло, хоча й поливали, — розповідає керівник господарства Микола КУСТУРОВ, — ситуація перед сівбою озимих восени минулого року була дуже серйозною, допомоги ніякої не одержали, хоча подали всі необхідні документи, одному небу відомо, як ми викрутилися. За кредитами не зверталися, бо нам їх ніхто і не дав би, укладали ресурсні угоди з фірмами, які постачають добрива та засоби захисту рослин під урожай. Змилувалася погода, пішли дощі, а тому ризикнули і засіяли всю площу озимими, і, дякувати Богу, з 1 вересня по сьогодні маємо вже 300 мм вологи, такого давно в нас не було, завдяки цьому посіви в доброму стані, тож є надія на те, що якось підлатаємо наші фінансові дірки. Але з досвіду минулих років знаємо, що сприятливий сезон може змінитися посушливим. Це вже як закон. А тому думаємо про зрошення, нову техніку для безплужних технологій і про те, де взяти на це гроші...»

СТРАТЕГІЯ ОДНОГО ДНЯ

Як бачимо аграрії живуть не лише сьогоднішнім днем, а й розробляють свою стратегію. Чи є вона в уряду? Судячи з заяв керівників уряду та галузі, нібито є. Направду ж, аграрна політика рухається за сонячним календарем. Настала весна — згадали про посівну і всі ризики сезону, прийшло літо — відзначилися кількома гарними фразами про важливість збирання, восени виступили з переможними реляціями про успіхи в завоюванні світових зернових ринків, узимку генератори аграрних ідей залягають у сплячку, а потім починається все заново. Проблема агрострахування стоїть давно, проте її розв’язання відтягувалося відносно сприятливими сезонами, що забезпечували високі врожаї зернових. Навіщо те страхування, якщо ризики мінімальні? Проте навесні 2020 року, коли стало ясно, що аграрії півдня залишаться без врожаю через посуху, про цей інструмент знову згадали. Народні депутати з притаманним їм завзяттям кинулися розробляти проєкт закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Зважаючи на критичну ситуацію, думалося, що до осені цей документ буде ухвалено і вже 2021 року аграрії підуть у поля зі страховими полісами. Однак законодавці відволіклися на якісь важливіші проблеми і дорогоцінний час було втрачено. І ось 31 березня 2021 року Комітет ВРУ з питань аграрної та земельної політики розглянув цей законопроєкт, і в такий спосіб знову повернув цю тему до розряду нагальних. 

«У сучасних умовах змін клімату, турбулентних погодних умов та інших чинників агрострахування стане надійним та прозорим інструментом підтримки сільгоспвиробників, який мінімізує ризики аграріїв, сприятиме фінансовій стабільності та розвитку аграрної галузі», — так прокоментував цю подію міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор ПЕТРАШКО.

Сильно сказано. Однак коментарі аграріїв не такі бадьорі. «В першому читанні, законодавці ухвалили суто лобістський законопроєкт у інтересах страхових компаній. У більшості країн світу є формалізований договір страхування сільськогосподарських ризиків, ключові положення якого не можна змінювати, однак законопроєкт пропонує затверджувати так звані істотні умови договору, але між їхніми рядками можна записати що завгодно. На підставі нашого гіркого досвіду знаємо, що страхові компанії так і роблять, укладають документ так, що його виконати неможливо. Законопроєкт не захищає сільгоспвиробника, бо все, що мала б гарантовано забезпечувати держава, відправлено за рівень договірних умов, де страховик і страхувальник залишаються один на один, але їхні вагові категорії різні, а тому наперед зрозуміло хто в цьому суперництві переможе. Ми запропонували, щоб держава брала участь не в сплаті страхових внесків, а страхових премій, по-перше, це буде вигідно державі, бо вона одержуватиме частину прибутку страхової компанії, а по-друге, участь держави в договорі була б гарантією того, що страхова компанія, маючи половину або 40% зобов’язань, не змогла б відмовитися від їх виконання. Ми підготували низку пропозицій до законопроєкту, направили їх голові ВР, голові комітету, міністру аграрної політики, але відповіді поки що не одержали. Сподіваємося переконати авторів законопроєкту та урядовців у нашій правоті в наступних дискусіях...», — каже голова Аграрного союзу України Геннадій НОВІКОВ.

Можна назвати ще пів десятка викликів у аграрній сфері, на які уряд та парламент поки що не дали відповіді. Найголовніший із них — ринок землі. За час, що лишився до запланованої дати його відкриття, законодавцям у авральному порядку треба ухвалити три законопроєкти: №2194 (проєкт закону про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції в сфері земельних відносин), №2195 (проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) через електронні аукціони), і №3205 (проєкт закону про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві).

Вступивши рік тому в дискусію з аграрною спільнотою, влада наобіцяла їй золоті гори: це і відпрацювання прозорих механізмів ринку землі, і потужну кредитну політику, і виділення коштів на здешевлення кредитів на придбання угідь, і цільову підтримку селянських фермерських господарств, і розвиток сільськогосподарського дорадництва і т.д.

— На сьогодні жодна з цих обіцянок не виконана, в держбюджеті навіть не передбачили цільових коштів на здешевлення кредитів на придбання землі для фермерів, це свідчить про те, що ніхто й не збирався дати українському фермеру шанс на участь у ринку землі, він там непотрібний, — каже голова Союзу українського селянства Іван ТОМИЧ.

Отже, ринок землі матиме не лише хистке правове, а й моральне підґрунтя, бо починатиметься з брехні.

КОМЕНТАРI

«УСПІШНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ — ЦЕ НАША ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА»

Роксолана ЦВIГУН, директор СТОВ «Ольгопіль — К»:

— Господарство у нас невелике — у користуванні 500 га під Вінницею, на яких вирощуємо чотири основні культури: пшениця, соя, соняшник, кукурудза. Минулого року була засуха, чимало колег-аграріїв втратили врожай. Нам перепало кілька дощиків і відповідно зібрали, порівняно з іншими, непоганий урожай. Нема чого скаржитися. Цього року важко спрогнозувати, як складеться. Кінець зими 2021-го видався сніжним і морозним — це добре, бо під снігом озимі посіви захищені від вимерзання, а навесні рослини не страждають від посухи — у ґрунті достатньо вологи. Та через погодні умови ще не розпочали весняну посівну кампанію, тільки закрили вологу. Це тривожить і може вплинути на майбутній урожай. Не зрозуміло ще, яким буде кінець весни і літо. Адже висока урожайність при правильному і своєчасному технологічному процесі напряму залежить від погодних умов.

За кордоном аграрії можуть розраховувати на підтримку держави і виплати при форсмажорних обставинах. У сусідній Польщі господарники постійно користуються державними програмами: отримують безвідсоткові кредити на придбання техніки, закупку мінеральних добрив, допомогу при втраті врожаю. У нас також діє кредитування і треба сказати, що відсоткові ставки значно нижчі, ніж були ще два роки тому. На сьогодні аграрії можуть розраховувати на часткову компенсацію вартості сільгосптехніки, фінансову підтримку садівництва, тваринництва, здешевлення кредитів для фермерських господарств та сільгоспкооперативів тощо. А, якщо чесно, то кожен викручується, як може, розраховуючи на власні сили. Хоча саме сільське господарство займає чималу частку у формуванні ВВП країни. Більше того, успішне функціонування аграрної галузі — це наша продовольча безпека. А з огляду на світову продовольчу кризу, ми розуміємо, що українські чорноземи можуть прогодувати не лише нас, а всю Європу.

Що додає надії? Команда людей, які поруч. Коли потрібно, вони готові працювати і вдень, і вночі, бо кожен розуміє, що таке сезон і що від того, наскільки своєчасно будуть виконані всі роботи, залежатиме майбутній урожай, а відтак і дохід господарства, і достаток родини кожного.

«АГРАРІЇ ГОСТРО ПОТРЕБУЮТЬ ПОЗИКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ, ОСОБЛИВО НАПЕРЕДОДНІ ВЕСНЯНОЇ ПОСІВНОЇ»

Андрій ВЕЧЕРУК, директор підприємства СТОВ «Україна»:

— Аграрії гостро потребують позикового фінансування, особливо напередодні весняної посівної, і особливо цього року, коли зросла вартість пального, міндобрив, насіння. Чи не кожен господарник, вийшовши в поле, відчуває дефіцит грошей, тому або укладають угоди на кредитування із виробниками добрив і насіння, або беруть кредит у банку. Я обрав другий шлях, тим більше, що держава надала можливість брати кошти на три роки під безвідсотковий кредит. Це в основному обігові гроші: на паливо, запчастини, навіть на зарплату. Після сезону, якщо урожай дозволить, тіло кредиту закриємо і в новий рік увійдемо без боргів, а поки посівна, то краще мати кошти на рахунку. Так спокійніше.

У господарстві вирощуємо озиму пшеницю, ярий ячмінь, соняшник, сою, із нішевих — гірчицю. Її сіємо вже кілька років поспіль. Торік урожай був так собі, витрати в основному покрили за рахунок пшениці, вона фактично витягнула господарство на рентабельність. Цього року робимо ставку на сою (закупили нові гібриди) і гірчицю, на яку вже маємо покупця, тільки б дала урожай. А він, як відомо, напряму залежить від погоди... Я на землі працюю вже 45 років, технологію вирощування кожної культури знаю не з книжок, але на сьогодні мало дотримуватися технологічного процесу, використовувати новітні методи, бо для аграріїв головне — сприятлива погода. Два дощики у травні — це вже 50% гарантія гарного врожаю.

Тому якщо говорити про надію, то вона залежить від погоди. Поки що прогноз хороший. Сходи озимини задовільні, підживлені, вологи у ґрунті достатньо, техніка працює, пального вистачає. Єдине, чого б просив би від держави, — стабільності цін, щоб можна було б хоча б приблизно прорахувати витрати і прибуток, бо виходить так, що у жнива ціна одна, а зимою — інша. От наприклад, минулого року влітку ми продали пшеницю по 5300 гривень за тонну, а в січні по 8300. Ніби вторгували. Та вийшли у весну, а ціни на пальне, насіння і міндобрива пішли вгору. Всі прорахунки виявилися даремними, знову мінус. Такі коливання вибивають із рівноваги і не дають у впевненості у завтрашньому дні.

«ПОЛУНИЦІ БУДЕ МЕНШЕ»

Iгор ТОДОРОВ, голова фермерського господарства «Атд Агро» (вирощування полуниці), Херсонська область:

— Настрій завжди оптимістичний. Якщо починати справу з поганим настроєм, то нічого не вийде. Однак погодні умови цьогоріч особливі, про що кажуть і інші фермери, з якими спілкуюсь. Весна дуже затяжна, були заморозки. Якщо порівняти з минулим роком, то я в цей час уже продавав ягоди. А тепер очікуємо перший урожай лише наприкінці місяця. Маю на увазі закритий ґрунт і неопалювальні теплиці, так звані тунелі.

Отже, на відкритому ґрунті ягода буде ще пізніше, буде великий розрив між урожаєм на відкритому і закритому ґрунті. Також ймовірні пошкодження рослин на відкритому ґрунті через заморозки до 20%. Про це говорять колеги з різних районів області. Звичайно, я кажу за Херсонську область, а також у певній мірі Закарпаття та райони Одеської області. Стосовно центральних регіонів, у них погодні умови ще досі несприятливі.

Що це означає для ринку? Полуниці буде менше, ціна буде доволі високою і вона триматиметься. Однак якщо купівельна спроможність людей буде низька, виробники будуть змушені знижувати ціни, бо ягода — це не той товар, який можна довго тримати.

Підготували Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина; Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон

Весна як пільга небесна

Весна як пільга небесна

За невиконання зобов’язань перед державою десятки господарств вилучили з 4-ї групи оподаткування

Весна спізнилася в Україну, але аграрії сприймають цю обставину не як кару, а пільгу небесну, завдяки якій мають змогу краще підготуватися до сівби, яка на 70 відсотків визначає долю врожаю. Набагато гірше, коли вона з перших своїх календарних дат пропонує шалений темп, за яким неможливо угнатися: не встиг вкинути насіння, як уже треба захищати та підживлювати посіви. І пішло й поїхало до самої осені. Тож господарі мали кілька зайвих днів, щоб підтягнути останні хвости, щоб не плуталися під ногами в гарячу пору. Однак урядовців весна завжди застає зненацька, коли б не прийшла.

І РАДА ДУША В РАЙ...

Фішка підготовчої кампанії — в пристосуванні сівалок для технології внесення рідких комплексних добрив (РКД) за методом IN-Furrov. Цей процес став масовим, позаяк аграрії, навчені гірким досвідом попередніх років, зрозуміли, що гранульовані міндобрива в суху землю — гроші на вітер. Заможніші компанії йдуть у технічному переозброєнні ще далі: освоюють систему точного землеробства, коли на підставі ґрунтових аналізів, супутникових знімків, мап врожайності попередніх років, складаються електронні приписи щодо диференційованого посіву та внесення мінеральних добрив. Тобто в залежності від ґрунтових особливостей певної ділянки поля сівалка автоматично змінює норму висіву і внесення поживи. Весь малюнок сівби відображається не лише на моніторі трактора, а й на смартфоні агронома. Мало того, основні параметри сівби можна внести в мозок розумної сівалки дистанційно. А забезпечується цей процес такими цифровими ресурсами, як ClimateFieldView(tm), Cropio та іншими. Останній, до речі, є оригінальним українським продуктом, який вподобали фермери практично всіх континентів. Завдяки точній сівбі економляться величезні ресурси, підвищується врожайність, так працює вже весь світ, проте українці на цьому напрямі пасуть задніх, хоча всі дозріли до того, щоб наздоганяти і випереджати своїх американських і європейських колег. Перед фермерами півдня гостро постало питання переходу на безплужні технології no-till, strip-till, будівництва зрошувальних мереж. Але вбивча посуха минулого року, ринок землі, здирницька система кредитування ставлять на цих мріях хрест. Словом, рада душа — в технологічний рай, та борги не пускають. А тому продавці сільгосптехніки йдуть сьогодні на безпрецедентні поступки, щоби затягнути аграрія на орбіту своїх послуг. «Добре, ми подумаємо... або давайте після жнив... а ще краще за рік» — відповідають сільгоспвиробники.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

СОНЯШНИК СТАЄ КОРОЛЕМ

Але якщо з оновленням техніки можна рік-два потерпіти, то з мінеральними добривами такий варіант не пройде, бо земля терпіти не може, і так уже натерпілася. Проблема з російськими міндобривами виникла ще сім років тому, проте український уряд так і не спромігся її розв’язати. Коли сказали: «А», запровадивши ембарго на продукцію північного сусіда, слід було вимовити й «Б», тобто знайти дешевшу альтернативу російським азотним добривам та NPK. Унаслідок цього внутрішній ринок став непередбачуваним. Якщо перед початком сезону 2020 року ціни на азотні добрива впали на 10 — 15%, то за рік, навпаки, підскочили на такі ж величини. В сегменті фосфорних добрив також спостерігався зростаючий тренд — 5 — 10%. Згідно з даними аналітичної компанії «Інфоіндустрія», рівень забезпеченості аграріїв у розрізі областей значно гірший від очікуваного. Обсяги закупівель цього продукту в південних областях упали порівняно з минулим сезоном на 20%, у Одеській області — на 50%. Дещо збільшили обсяги закупівель аграрії Чернігівщини, Харківщини, Вінниччини, західних областей. Але загальний рівень запасів мінеральної поживи, за оцінкою Аграрного союзу України, зменшився на 30%.

Аграрій створює запаси насіння заздалегідь, але іноді в його плани втручається ринкова кон’юнктура та погодні умови. Торік через посуху аграріям півдня двічі довелося пересівати свої площі, та, на жаль, усі спроби виявилися невдалими. Оскільки площі під озимими культурами зменшилися на 900 тис. га, то за місце під сонцем боротимуться кукурудза, соняшник та соя. Аналітики УКАБ передбачають, що переможцем у цьому суперництві вийде соняшник, який збільшить свої площі приблизно на 472 тис. га, довівши загальний клин ключової олійної культури до 6,86 млн га, кукурудза відвоює близько 270 тис. га, соя — 70 тис. га, решта угідь розберуть поміж собою інші ярі культури. Уряд розраховує на те, що на кілька тисяч га збільшаться площі під такою політичною культурою, як гречка, яка в Україні опинилася на межі зникнення. Задля цього запроваджується спеціальна програма, згідно з якою на кожен га гречаних площ виділятиметься по 3,5 тис. грн дотації господарствам із земельним банком до 50 га.

Більшість господарств України посівним матеріалом забезпечені, проте білою плямою в цьому питанні поки що залишається Одещина, яка торік найбільше постраждала від посухи. Загинуло близько 500 тис. га посівів сільськогосподарських культур, збитки від стихії перевищили 6,6 млрд гривень. Уряд, облдержадміністрація пообіцяли вишукати фінансові резерви для компенсації втрат, однак обіцянки залишилися цяцянками, через це значна частина господарств опинилася на межі банкрутства.

У БЕЗВИХОДІ

За інформацією, яка надійшла з Одещини до Аграрного союзу України, за невиконання зобов’язань перед державою десятки господарств вилучили з 4-ї групи оподаткування, кредитів їм ніхто не видає, бо вони опинилися під санкціями, з цієї ж причини вони не можуть укласти форвардні контракти та скористатися аграрними розписками. А тому аграрії в цій безвиході шукають різні приватні механізми, щоби забезпечити хоча б спрощену технологію та одержати якийсь результат, щоб розрахуватися з кредитами та пайовиками. Торік господарства, які входять до Аграрного союзу, передали своїм колегам із Одещини 570 тонн елітного насіння пшениці різних сортів пшениці та ячменю районованих для тієї зони на 6 млн грн. Цей подарунок на сьогодні виявився єдиною конкретною допомогою аграріям цієї області.

СПК «Колос», що в Тарутинському районі Одеської області — теж у числі потерпілих. Посуха вбила врожай озимих. Вдалося нашкребти лише по 1 — 1,5 т/га озимої пшениці, окремі ділянки дали по 2 т, проте були й такі, з яких збирали по 50 кг/га. Практично все пішло на розрахунки з пайовиками. «Всі господарства давали менше зерна, ніж зазвичай, але люди розуміють ситуацію, бо на їхніх городах теж усе висохло, хоча й поливали, — розповідає керівник господарства Микола КУСТУРОВ, — ситуація перед сівбою озимих восени минулого року була дуже серйозною, допомоги ніякої не одержали, хоча подали всі необхідні документи, одному небу відомо, як ми викрутилися. За кредитами не зверталися, бо нам їх ніхто і не дав би, укладали ресурсні угоди з фірмами, які постачають добрива та засоби захисту рослин під урожай. Змилувалася погода, пішли дощі, а тому ризикнули і засіяли всю площу озимими, і, дякувати Богу, з 1 вересня по сьогодні маємо вже 300 мм вологи, такого давно в нас не було, завдяки цьому посіви в доброму стані, тож є надія на те, що якось підлатаємо наші фінансові дірки. Але з досвіду минулих років знаємо, що сприятливий сезон може змінитися посушливим. Це вже як закон. А тому думаємо про зрошення, нову техніку для безплужних технологій і про те, де взяти на це гроші...»

СТРАТЕГІЯ ОДНОГО ДНЯ

Як бачимо аграрії живуть не лише сьогоднішнім днем, а й розробляють свою стратегію. Чи є вона в уряду? Судячи з заяв керівників уряду та галузі, нібито є. Направду ж, аграрна політика рухається за сонячним календарем. Настала весна — згадали про посівну і всі ризики сезону, прийшло літо — відзначилися кількома гарними фразами про важливість збирання, восени виступили з переможними реляціями про успіхи в завоюванні світових зернових ринків, узимку генератори аграрних ідей залягають у сплячку, а потім починається все заново. Проблема агрострахування стоїть давно, проте її розв’язання відтягувалося відносно сприятливими сезонами, що забезпечували високі врожаї зернових. Навіщо те страхування, якщо ризики мінімальні? Проте навесні 2020 року, коли стало ясно, що аграрії півдня залишаться без врожаю через посуху, про цей інструмент знову згадали. Народні депутати з притаманним їм завзяттям кинулися розробляти проєкт закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Зважаючи на критичну ситуацію, думалося, що до осені цей документ буде ухвалено і вже 2021 року аграрії підуть у поля зі страховими полісами. Однак законодавці відволіклися на якісь важливіші проблеми і дорогоцінний час було втрачено. І ось 31 березня 2021 року Комітет ВРУ з питань аграрної та земельної політики розглянув цей законопроєкт, і в такий спосіб знову повернув цю тему до розряду нагальних. 

«У сучасних умовах змін клімату, турбулентних погодних умов та інших чинників агрострахування стане надійним та прозорим інструментом підтримки сільгоспвиробників, який мінімізує ризики аграріїв, сприятиме фінансовій стабільності та розвитку аграрної галузі», — так прокоментував цю подію міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор ПЕТРАШКО.

Сильно сказано. Однак коментарі аграріїв не такі бадьорі. «В першому читанні, законодавці ухвалили суто лобістський законопроєкт у інтересах страхових компаній. У більшості країн світу є формалізований договір страхування сільськогосподарських ризиків, ключові положення якого не можна змінювати, однак законопроєкт пропонує затверджувати так звані істотні умови договору, але між їхніми рядками можна записати що завгодно. На підставі нашого гіркого досвіду знаємо, що страхові компанії так і роблять, укладають документ так, що його виконати неможливо. Законопроєкт не захищає сільгоспвиробника, бо все, що мала б гарантовано забезпечувати держава, відправлено за рівень договірних умов, де страховик і страхувальник залишаються один на один, але їхні вагові категорії різні, а тому наперед зрозуміло хто в цьому суперництві переможе. Ми запропонували, щоб держава брала участь не в сплаті страхових внесків, а страхових премій, по-перше, це буде вигідно державі, бо вона одержуватиме частину прибутку страхової компанії, а по-друге, участь держави в договорі була б гарантією того, що страхова компанія, маючи половину або 40% зобов’язань, не змогла б відмовитися від їх виконання. Ми підготували низку пропозицій до законопроєкту, направили їх голові ВР, голові комітету, міністру аграрної політики, але відповіді поки що не одержали. Сподіваємося переконати авторів законопроєкту та урядовців у нашій правоті в наступних дискусіях...», — каже голова Аграрного союзу України Геннадій НОВІКОВ.

Можна назвати ще пів десятка викликів у аграрній сфері, на які уряд та парламент поки що не дали відповіді. Найголовніший із них — ринок землі. За час, що лишився до запланованої дати його відкриття, законодавцям у авральному порядку треба ухвалити три законопроєкти: №2194 (проєкт закону про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції в сфері земельних відносин), №2195 (проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) через електронні аукціони), і №3205 (проєкт закону про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві).

Вступивши рік тому в дискусію з аграрною спільнотою, влада наобіцяла їй золоті гори: це і відпрацювання прозорих механізмів ринку землі, і потужну кредитну політику, і виділення коштів на здешевлення кредитів на придбання угідь, і цільову підтримку селянських фермерських господарств, і розвиток сільськогосподарського дорадництва і т.д.

— На сьогодні жодна з цих обіцянок не виконана, в держбюджеті навіть не передбачили цільових коштів на здешевлення кредитів на придбання землі для фермерів, це свідчить про те, що ніхто й не збирався дати українському фермеру шанс на участь у ринку землі, він там непотрібний, — каже голова Союзу українського селянства Іван ТОМИЧ.

Отже, ринок землі матиме не лише хистке правове, а й моральне підґрунтя, бо починатиметься з брехні.

КОМЕНТАРI

«УСПІШНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ — ЦЕ НАША ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА»

Роксолана ЦВIГУН, директор СТОВ «Ольгопіль — К»:

— Господарство у нас невелике — у користуванні 500 га під Вінницею, на яких вирощуємо чотири основні культури: пшениця, соя, соняшник, кукурудза. Минулого року була засуха, чимало колег-аграріїв втратили врожай. Нам перепало кілька дощиків і відповідно зібрали, порівняно з іншими, непоганий урожай. Нема чого скаржитися. Цього року важко спрогнозувати, як складеться. Кінець зими 2021-го видався сніжним і морозним — це добре, бо під снігом озимі посіви захищені від вимерзання, а навесні рослини не страждають від посухи — у ґрунті достатньо вологи. Та через погодні умови ще не розпочали весняну посівну кампанію, тільки закрили вологу. Це тривожить і може вплинути на майбутній урожай. Не зрозуміло ще, яким буде кінець весни і літо. Адже висока урожайність при правильному і своєчасному технологічному процесі напряму залежить від погодних умов.

За кордоном аграрії можуть розраховувати на підтримку держави і виплати при форсмажорних обставинах. У сусідній Польщі господарники постійно користуються державними програмами: отримують безвідсоткові кредити на придбання техніки, закупку мінеральних добрив, допомогу при втраті врожаю. У нас також діє кредитування і треба сказати, що відсоткові ставки значно нижчі, ніж були ще два роки тому. На сьогодні аграрії можуть розраховувати на часткову компенсацію вартості сільгосптехніки, фінансову підтримку садівництва, тваринництва, здешевлення кредитів для фермерських господарств та сільгоспкооперативів тощо. А, якщо чесно, то кожен викручується, як може, розраховуючи на власні сили. Хоча саме сільське господарство займає чималу частку у формуванні ВВП країни. Більше того, успішне функціонування аграрної галузі — це наша продовольча безпека. А з огляду на світову продовольчу кризу, ми розуміємо, що українські чорноземи можуть прогодувати не лише нас, а всю Європу.

Що додає надії? Команда людей, які поруч. Коли потрібно, вони готові працювати і вдень, і вночі, бо кожен розуміє, що таке сезон і що від того, наскільки своєчасно будуть виконані всі роботи, залежатиме майбутній урожай, а відтак і дохід господарства, і достаток родини кожного.

«АГРАРІЇ ГОСТРО ПОТРЕБУЮТЬ ПОЗИКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ, ОСОБЛИВО НАПЕРЕДОДНІ ВЕСНЯНОЇ ПОСІВНОЇ»

Андрій ВЕЧЕРУК, директор підприємства СТОВ «Україна»:

— Аграрії гостро потребують позикового фінансування, особливо напередодні весняної посівної, і особливо цього року, коли зросла вартість пального, міндобрив, насіння. Чи не кожен господарник, вийшовши в поле, відчуває дефіцит грошей, тому або укладають угоди на кредитування із виробниками добрив і насіння, або беруть кредит у банку. Я обрав другий шлях, тим більше, що держава надала можливість брати кошти на три роки під безвідсотковий кредит. Це в основному обігові гроші: на паливо, запчастини, навіть на зарплату. Після сезону, якщо урожай дозволить, тіло кредиту закриємо і в новий рік увійдемо без боргів, а поки посівна, то краще мати кошти на рахунку. Так спокійніше.

У господарстві вирощуємо озиму пшеницю, ярий ячмінь, соняшник, сою, із нішевих — гірчицю. Її сіємо вже кілька років поспіль. Торік урожай був так собі, витрати в основному покрили за рахунок пшениці, вона фактично витягнула господарство на рентабельність. Цього року робимо ставку на сою (закупили нові гібриди) і гірчицю, на яку вже маємо покупця, тільки б дала урожай. А він, як відомо, напряму залежить від погоди... Я на землі працюю вже 45 років, технологію вирощування кожної культури знаю не з книжок, але на сьогодні мало дотримуватися технологічного процесу, використовувати новітні методи, бо для аграріїв головне — сприятлива погода. Два дощики у травні — це вже 50% гарантія гарного врожаю.

Тому якщо говорити про надію, то вона залежить від погоди. Поки що прогноз хороший. Сходи озимини задовільні, підживлені, вологи у ґрунті достатньо, техніка працює, пального вистачає. Єдине, чого б просив би від держави, — стабільності цін, щоб можна було б хоча б приблизно прорахувати витрати і прибуток, бо виходить так, що у жнива ціна одна, а зимою — інша. От наприклад, минулого року влітку ми продали пшеницю по 5300 гривень за тонну, а в січні по 8300. Ніби вторгували. Та вийшли у весну, а ціни на пальне, насіння і міндобрива пішли вгору. Всі прорахунки виявилися даремними, знову мінус. Такі коливання вибивають із рівноваги і не дають у впевненості у завтрашньому дні.

«ПОЛУНИЦІ БУДЕ МЕНШЕ»

Iгор ТОДОРОВ, голова фермерського господарства «Атд Агро» (вирощування полуниці), Херсонська область:

— Настрій завжди оптимістичний. Якщо починати справу з поганим настроєм, то нічого не вийде. Однак погодні умови цьогоріч особливі, про що кажуть і інші фермери, з якими спілкуюсь. Весна дуже затяжна, були заморозки. Якщо порівняти з минулим роком, то я в цей час уже продавав ягоди. А тепер очікуємо перший урожай лише наприкінці місяця. Маю на увазі закритий ґрунт і неопалювальні теплиці, так звані тунелі.

Отже, на відкритому ґрунті ягода буде ще пізніше, буде великий розрив між урожаєм на відкритому і закритому ґрунті. Також ймовірні пошкодження рослин на відкритому ґрунті через заморозки до 20%. Про це говорять колеги з різних районів області. Звичайно, я кажу за Херсонську область, а також у певній мірі Закарпаття та райони Одеської області. Стосовно центральних регіонів, у них погодні умови ще досі несприятливі.

Що це означає для ринку? Полуниці буде менше, ціна буде доволі високою і вона триматиметься. Однак якщо купівельна спроможність людей буде низька, виробники будуть змушені знижувати ціни, бо ягода — це не той товар, який можна довго тримати.

Підготували Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина; Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон