Теорія ще жива, а практика вже мертва
Журналіст Володимир ОЛІЙНИК у бесіді з народним депутатом Сергієм Терьохіним і доктором економічних наук Олексієм Плотниковим досліджує стан фінансової системи України та роль держави в її регулюванні.
В.О.: - Пане Терьохін, що означає на практиці запровадження валютного коридору на 1998 рік у межах 1,8 - 2,25 гривні за долар США?
С.Т.: - Те, що в нас називають валютним коридором, власне, не є ним. Якби згідно з нашим законодавством Національний банк відсікав перевищення його нижньої ачи верхньої межі, тоді цей валютний коридор мав би сенс для регулювання фінансових ринків. У тому вигляді, як він поданий в Указі Президента і використовується в Україні, - це індикатор амбіцій Національного банку та уряду із приводу збільшення грошової маси. Тобто нам доповіли, що без визначення якихось часових меж гривня може бути девальвованою до рівня 2,25 або ревальованою до рівня 1,3, тобто НБУ в будь-який момент може досить довільно скоротити кількість грошей в обороті або випустити додаткову їхню кількість.
В.О.: - Пане Плотников, про що свідчить запровадження нового валютного коридору? Чи можна казати тепер, що ми наближаємося до падіння гривні?
О.П.: - Віднині Нацбанк уже не буде витримувати жорстку монетарну політику, і це означає практичну девальвацію гривні. Як наслідок, грошей в обігу буде більше, і це свідчить про те, що інших шляхів для утримування економічної ситуації вже немає. Звідси висновок: далі буде гірше і не виключено, що гривні, справді, буде погано.
В.О.: - Пане Терьохін, зовсім недавно ви прогнозували падіння гривні. Аби спростувати ваше твердження, в оточенні Президента натякали, що ви просто заробляєте політичний капітал.
С.Т.: - Якби в моїй заяві не йшлося про причини можливого фінансового краху, тоді б це було популізмом. Але протягом січня доходи державного бюджету були в реальному вимірі менші, аніж за відповідний період у всі попередні роки незалежності України. Щоденні доходи в січні, - місяці, історично сприятливому для бюджету, коли йдуть завершальні обороти, платяться податки тощо, - впали до неймовірно низької межі. Первинний ринок облігацій внутрішньої державної позики перенасичений, Міністерство фінансів тримає, як мені здається, невиправдано високі рівні дохідності за короткостроковими облігаціями. А на вторинному ринку всі бачать неймовірну активність нерезидентів, які намагаються продати річні цінні папери. Отже, доходів од випусків наступних траншів ОВДП не вистачатиме для того, щоб виконати зобов`язання стосовно обслуговування раніше випущених облігацій. І все це означає, що є реальна загроза виникнення третього джерела фінансування бюджету, тобто емісійного кошика Нацбанку.
П`ять наступних місяців в Україні будуть дуже важкими. На жаль, ані уряд, ані Верховна Рада не погодилися зменшити дефіцит бюджету, аби стабілізувати фінансовий ринок. Для цього потрібно брати менше внутрішніх і зовнішніх позик, закрити будь-яку ймовірну емісію, не допускати невиправданого збільшення грошової маси, яке вже планується, судячи з валютного коридору. Водночас нам необхідно збільшити традиційні доходи бюджету, в першу чергу, від податкових джерел. Верховна Рада, Президент і уряд не взяли на себе відповідальності за втілення в життя податкового пакету економічного зростання. Були прийняті деякі еклетичні податкові закони, вирвані з контексту пакету. Це вплинуло на економіку.
Якби не було виборів, то Верховна Рада могла б повернутися до податкових законів, скасувати нарахування на фонд оплати праці - вони неймовірно високі. Цим частину економіки було б виведено з тіні, збільшено доходи бюджету. У наступні п`ять місяців це неможливо. Два з половиною місяці до виборів і, як мінімум, два місяці після створення нової Верховної Ради - такий технічний лаг??? для нових депутатів. Тому все, що може сьогодні зробити Нацбанк, уряд, - це працювати на так званому касовому принципі бюджету, тобто витрачати те, що одержано. І це призведе до подальшого зростання заборгованості щодо соціальних виплат, зарплат та пенсій.
В.О.: - Але чи є взагалі якийсь вихід?
С.Т.: - Теоретично все можливо. Практично в межах лімітів часу, які в нас є, це дуже важко зробити. Більше як третина витрат бюджету використовується не на загальнодержавні цілі. Це дотування збиткових заводів, на чому, між іншим, цього року наполягав глава уряду. За ідеєю Валерія Пустовойтенка, відроджено централізовані капітальні вкладення. Заводи, звичайно, треба будувати, але тоді, коли немає заборгованості щодо зарплат і пенсій. А Президент підписує закон про те, що ПДВ не нараховується на молоко і м`ясо, забуваючи про інтереси бюджету, про які має піклуватися в першу чергу. Що ж до виходу, то теоретично можна було б сьогодні накласти мораторій на будь-які виплати, не спрямовані на розв`язання соціальних завдань, звести дефіцит бюджету до нуля і запровадити найповнішу дерегуляцію в тій сфері, яка належить до компетенції уряду. Завдяки цьому ті 54,2 відсотка грошей, які сьогодні перебувають поза балансами банків, тобто в тіні, будуть поступово повертатися в легальний податковий оборот.