Олександр МОРОЗ: "Іномарки на вулицях - оце і є бюджет"

Бюджетний процес в Україні, неймовірно складний і напружений, нарешті завершено. Але громадськості так і не стали до кінця зрозумілими причини його кризовості та конфліктності. Що ж це все-таки було? Ще один вияв невміння розуміти одне одного і працювати спільно? Чи елемент багатоходової, продуманої комбінації у боротьбі за владу?

На запитання "Дня" в ексклюзивному інтерв'ю відповідає голова ВР Олександр Мороз.

- Я думаю, що насамперед це був компонент політичної інтриги. Бо можливості для прийняття бюджету були. Адже розпочатий був бюджетний процес у відповідності з Конституцією. Бо ВР жодного разу за своєю ініціативою не відкладала розгляд бюджету. Натомість ми тричі на прохання Кабміну переносили його, а потім кілька разів зверталися до уряду з проханням: ну дайте ж нарешті бюджет на розгляд. Адже у першому читанні парламент прийняв бюджет ще 19 жовтня.

- Врешті, бюджет усе ж прийнято. Але без проведення повномасштабної податкової реформи нормального наповнення його не буде. Який сенс у такому бюджеті?

- На мою думку, ставити питання про прямий зв'язок податкових законів і прибуткової частини бюджету некоректно. Не в податках справа. Виступ керівника Рахункової палати і аналіз, зроблений депутатами в процесі обговорення бюджету, підтвердили: основна причина того, що податки приховуються, не в законодавстві. Бо наші закони, попри всю їхню жорсткість, не важчі для виробника, ніж на Заході. І не важчі, до речі, ніж ті, що діяли за радянських часів. Уся справа у державній дисципліні, в тому, як виконують свої функції владні структури. Насамперед - виконавчі, бо вони зобов'язані контролювати, спрямовувати, регулювати ці процеси. Закон може, звісно, зменшити процентну ставку, запровадити обрахунок за іншою технологією. Але він не змінить загальну атмосферу в суспільстві. Навіть урядовці визнають, що половина економіки працює в "тіні". То виникає питання: що ж це за уряд, який не контролює ситуацію, не спроможний вивести економіку з "тіні"?

- Але всі в один голос скаржаться на "податковий прес"...

- Є, звичайно, резон у скаргах на заважкий "прес". Щоб зменшити його, треба знизити процентні ставки. А щоб зменшити процентні ставки, треба, щоб усі платили, щоб усі прибутками ділилися.

Та подивіться ж на вулицю! От їду я днями з парламенту на науково-практичну конференцію: година пік, на вулицях - колони машин. І 90% з них - іномарки. Оце і є бюджет! Ці машини закуповуються за рахунок національного багатства. Тому треба подивитися, як це все відбувається, чому державні запаси, оборотні фонди підприємств, матеріальні ресурси вивозяться - і віддача не повертається в державу. Допускаю навіть, що, справді, дещо ми мусимо зараз спродувати, бо не можемо використати самі. Але ж кошти повинні повертатися і лягати в бюджет, у розвиток виробництва. Але саме цього і не відбувається!

Усе це - політика. Абсурдна диференціація прибутків, майнове розшарування населення - наслідки такої політики. То, може, все ж політику треба змінювати?

Податки задля самих податків ніхто ніколи не збирає. Але ж є в нас оці 14 мільйонів пенсіонерів. І їх треба утримувати суспільству. Зробити це можна лише за рахунок власних можливостей, власного виробництва. Не лупити підвищений податок з того, хто купує дешеві маєчки в Стамбулі і перепродує їх тут. Свої майки треба робити - тоді прибуток у держави буде стабільний: і зарплату люди одержать, і торговий обіг буде. І з бюджетом усі, хто заробляє на цій майці, чесно поділяться.

- І, однак, політика не змінюється, але якийсь там бюджет усе ж прийняли. Ваш "діагноз" цього бюджету?

- Бюджет у багатьох позиціях напружений, я б навіть сказав, нереальний. Хоч і максимально можливо збалансований. Парламентські комітети зробили усе, що могли, працюючи з урядом (вірніше, з урядами, бо тут одні починали, а інші закінчували, і не зрозуміло, хто ж вирішував і відповідатиме).

Але все ж бюджет фіксує деякі позиції, за які Кабмін не зможе відступити. Як і досі, не вистачатиме бюджетних коштів на покриття багатьох потреб, особливо в соціальній сфері. Але все ж вони істотно збільшені порівняно з тим, що пропонував уряд. Збільшено видатки на підтримку аграрного сектора - там узагалі майже нічого не виділялось. На компенсацію заощаджень населення виділяється мізерна сума - але все ж цей процес починається, стратегія визначається. На передачу соціальної сфери з підприємств у бюджет небагато, всього 52 млн. грн. закладено, однак це - початок стратегічного шляху. Так само з вугільною галуззю. На її підтримку закладається невелика сума - але це стратегія на майбутнє. Інакше кажучи, визначаються стратегічні напрямки державного впливу на ситуацію - і вони реалізуються через бюджетну схему. І тому прогресивне начало в самому бюджеті є, хоч він і не покриває всіх наших потреб.

Бесіду вела Лариса ТРИЛЕНКО, "День"