Iнвестиції — добре, а замовлення — краще
За переліком зустрічей можна визначити вектор інтересів заокеанського гостя: українське енергетичне машинобудування. Це та галузь, яка раніше являла собою основу промислових потужностей не лише Харкова, але й усього колишнього Союзу. Практично всі електростанції, окрім найперших, були обладнані не закордонними, а вітчизняними машинами: ленінградськими і харківськими. Харківські енергомашинобудівні підприємства займали міцну позицію на зовнішньому ринкові. Їхній сектор — країни третього світу, Латинська Америка, Фінляндія і, звичайно ж, держави колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги.
Безсумнівно, візит Р.Морнінгстара прямо пов’язаний з нещодавнім політичним скандалом навколо російського замовлення «Турбоатому» на агрегати для Бушерської атомної електростанції, що будується в Ірані. Тоді під тиском держсекретаря США Мадлен Олбрайт Президент України дав обіцянку не постачати турбіни іранцям. Неважко передбачити, що переговори містера Морнінгстара в Харкові торкатимуться виниклих проблем.
Харківський директорат чекає на американських гостей. Але в кожного підприємства свої інтереси. Якщо ЗАТ «Завод «Південкабель» шукає дешевих кредитів для налагодження виробництва емальованих проводів, то ХЕМЗ має намір створити науково-виробничу акціонерну холдингову компанію. Для виробництва електричних машин йому потрібні не стільки кредити, скільки прямі інвестиції від партнерів на $8 мільйонів. Завод готовий віддати за це 26% пакету акцій холдингової компанії і 26% пакетів дочірніх підприємств. Для «Турбоатому» ж такі вливання — справа другорядна, тому що можливі збитки, пов’язані з відмовою від іранського постачання, значно перевищують потреби інших підприємств разом узятих. Тут, швидше, треба говорити не про компенсацію, а про сатисфакцію.
Так чи інакше, під час візиту відбудуться торги. Якщо навіть передбачити, що всі запити підприємств будуть задоволені, то виникає питання: а хто стане купувати їх продукцію? Вітчизняні споживачі? Саме це мала на увазі Мадлен Олбрайт, обіцяючи допомогу з боку Америки, але, мабуть, не врахувала більш ніж низької їх платоспроможності.
«Потрібна не допомога, а ділова співпраця, — сказав у бесіді з «Днем» начальник обласного управління енергетики і паливно-енергетичного комплексу обласної держадміністрації Володимир Углов. — Крихти нам не допоможуть. Тільки проекти в енергетичній галузі, які подавалися на виставку до щорічних зборів Європейського банку реконструкції й розвитку, «тягнуть» на півтора мільярда доларів. І це — лише в Харківській області. Це і реконструкція ТЕЦ-5, де собівартість електроенергії порівняна з вартістю електроенергії, яка виробляється на АЕС, і реконструкція Зміївської ТЕС. Є спільний проект з «Турбоатомом»... Терміни окупності таких інвестицій — від двох до п’яти років — для енергетики це відмінний показник. Але на інвестиції в державні підприємства американці не йдуть. Питання ж приватизації енергетичної галузі поки що повисли в повітрі. Від таких людей, як Річард Морнінгстар, можна отримати реальну допомогу, але тільки на початку реалізації ідей. А далі потрібні свої основні капіталовкладення. Але Україна ні законодавчо, ні податково, ні за станом гаманців споживачів не готова до бурхливого розвитку своєї енергетичної галузі. Так що багато чого від його візиту я не чекаю...»
Як повідомили в Мінатоменерго, обладнання гідроелектростанцій Дніпровського
і Дністровського каскадів потребує заміни. Зношені і турбіни, генератори
багатьох теплових станцій споруди шістдесятих років. Однак генеруючі підприємства
не мають коштів на реконструкцію, а машинобудівні — можливостей для виробництва
і постачання їм обладнання в кредит. Строго кажучи, енергомашинобудівним
підприємствам потрібні не лише інвестиції, але, ще більшою мірою, замовлення.