Донецький ренесанс на тлі загальної кризи

Останнім часом вуглевидобування в Донбасі упевнено пішло вгору, незважаючи на закриття десяти збиткових шахт. І це - не результат сприятливого збігу обставин, а певна тенденція до стабілізації та зростання.

Наприкінці квітня поточного року на надплановому рахунку гірників було вже понад 180 тис. тонн вугілля. І хоча донецьке піднесення відбувається на тлі подальшого падіння видобутку вугілля в цілому в галузі, це не зменшує значення досягнутого.

Начальник головного управління вугільної промисловості й енергетики при Донецькій обладміністрації В. Небилиця особливо наголосив на тому факті, що суттєво поліпшилися й інші параметри шахтарської праці. Порівняно з минулим роком продуктивність праці гірноробітників зросла на 5,3%. Зросло навантаження на очисні вибої. У середньому щодобове видобування вугілля зросло на відміну від 1996 року майже на 10%.

Серед кращих підприємств області В. Небилиця назвав ГХК???"Донвугілля", де лише у квітні на рахунок перевиконання плану видобуто 83 тис. тонн вугілля. На його думку, досягнення "Донвугілля" є вагомим аргументом на користь структурної перебудови, яку активно провадять в області.

Початок вугільної стратегії було покладено в лютому 1996 р. Указом Президента "Про структурну перебудову вугільної промисловості" й відповідними урядовими постановами. Одна з останніх - "Про створення державних холдінгових компаній" - узаконила донецький експеримент. У зв'язку із цим слід нагадати, що стратегічний курс перетворень народжувався в надрах Мінвуглепрому, який тоді очолював С. Поляков, котрий згодом працював головою Донецької облдержадміністрації. Колишній голова обласної адміністрації зробив помітний унесок в здійснення реформування вугільної галузі Донбасу. В ідею холдінгових компаній, які об'єднують в єдине ціле весь виробничий цикл - від видобутку вугілля до кінцевого продукту - коксу або виробленої електроенергії, закладено важливий економічний аспект: процес дозволяє позбутися податку на добавлену вартість на проміжних стадіях. І як наслідок - зниження собівартості вугілля на 8-10%.

Природно, локальний успіх не може розв'язати всіх проблем вугільної галузі, а їх нагромадилося чимало. Як і завжди, найгострішою проблемою є фінансовий стан вуглевидобувних підприємств. Кредиторська заборгованність майже втричі перевищує борги за вугільну продукцію. Абсолютну більшість підприємств позбавлено власних обігових коштів. Розв'язання на державному рівні проблем неплатежів дозволило б збільшити видобуток вугілля на 20-30% й одночасно розв'язати ряд соціальних питань.

Визначивши пріоритетні для Донбасу напрями - вугільна промисловість і металургія, область досягла певних зрушень. Таким чином черговий раз отримала підтвердження загальна тенденція: насамперед українська промисловість зорієнтована на видобуток і переробку сировинних ресурсів. Можна багато дискутувати про місце України в світовому економічному співтоваристві, про її промисловий потенціал і перспективи розвитку, але дійсність така, що наше місце - серед далеко не престижної групи країн, які прямо залежні від розробки сировинної бази.