Бій з тінню, розмірів якої не знає ніхто
Виступаючи у парламенті з нагоди річниці прийняття Конституції, Президент докоряв урядові у тінезації економіки. Такі заяви зазвичай не обіцяють підприємцям нічого доброго, оскільки природна реакція на них сумлінного чиновника - посилення репресій: тоді, у всякому разі, ніхто не зможе докорити йому в бездіяльності.
Парадокс ситуації в тому, що життя потребує прямо протилежного, оскільки, за всього бажання, не можна "перемогти" тіньову економіку, не знищивши разом з тим і легальний сектор. Офіційна статистика стверджує, що ВВП порівняно з 1990 роком знизився майже на 60%. Якщо б це відповідало дійсності, ви, любий читачу, жили б вже в якійсь іншій країні: історія не має прецедентів, коли держава змогла б пережити такий катастрофічний спад і при цьому не розвалитися. На наше щастя, за різними оцінками ще від 50 до 60% сукупного ВВП виробляється нелегально - тобто реально він зменшиться, за оцінками Світового Банку "лише" відсотків на 10-15. На практиці це означає не стільки безмежне збагачення "тіньовиків", скільки те, що мало- та середньозабезпечені громадяни (яких 98%) все частіше витрачають зароблені подалі від державного контролю гроші, купуючи на базарі плоди такої ж незаконної праці. На думку експерта в цій галузі Олександра Пасхавера, тільки це й рятує нашу країну від неминучого соціального вибуху.
Коли з кожної гривні прибутку підприємства повинні перерахувати до бюджету більш ніж 90 коп., а величезні кошти заморожені в запасах неконкурентоспроможної продукції, обіг коштів різко уповільнюється ("криза неплатежів"), і навіть просте відтворення в рямцях легального сектору стає неможливим. І нема чого посилатися на жорстку монетарну політику: у відому формулу грошова маса та швидкість обігу входять на рівних.
Корупція слугує свого роду мастилом - вона роз'їдає, спотворює державний механізм і економіку, але без неї вони й зовсім зупиняться, оскільки дотримування поганого порядку все ж краще, ніж його порушення. Інша справа, що корупціонери, які відчули смак, зацікавлені у перманентній боротьбі з тіньовою економікою, все більше лобіюють протиприродні закони і не квапляться скасовувати хоча б горезвісну статтю КК про валютні операції. Але чим більш непідйомний бюджетний вантаж і чим впертіше його намагаються покласти на законослухняну частину економіки, тим, звісно, менше таких, котрі бажають підставляти свої плечі. Підприємства або відходять в тінь, або, що набагато небезпечніше, просто припиняють роботу. В результаті на частку тих, що залишилися, припадає ще важчий тягар, і спіраль йде на новий виток.
Навіть "пакет економічного зростання", який його автори піднесли як вихід з порочного кола, насправді має на увазі посилене застосування все того ж пошарпаного "батога". Наприклад, пропонується вважати товарною партією й стягувати всі мита з будь-якого товару на суму понад 200 екю. Це спричинило б ліквідацію "човників" як класу, на що дуже сподіваються вітчизняні виробники неконкурентоспроможних споживчих товарів. Не менш абсурдна ідея ввести для фізичних осіб обов'язкові банківські рахунки і застосовувати до них норми проведення розрахунків, що передбачені для підприємств. Важко собі уявити підприємця, який наприкінці робочого дня здає готівку в банк, а ранок починає зі зняття необхідної йому на день суми.
А як "пряник" тіньовим капіталам до сьогодні пропонувалася хіба що символічна "амністія": тому, хто "чорні" гроші задекларує і заплатить з них всі податки (фактично, віддасть левову частку державі), покарання не буде. Решту, треба вважати, очікує неминуча кара за статтею 148-2, що була нещодавно зроблена суворішою. Але навіть дитина у нашій країні знає, що сплатити всі податки - значить завдати рідному підприємству смертельного удару. Саме тому практично будь-яка підприємницька діяльність неминуче поєднується з "навмисним ухиленням від сплати податків". Отже, де-факто кожний директор працюючого підприємства - кримінальний злочинець, і завдання податкової адміністрації зводиться до того, щоб, шантажуючи його "притягненням до відповідальності", викачати якнайбільше грошей, головним чином у вигляді хабарів або фінансових санкцій, 30% від яких йде на утримання ДПА. Внаслідок підприємства закриваються або йдуть в "тінь", а бюджет недоотримує кошти.
На думку Дмитра Ляпіна, виконавчого директора асоціації розвитку приватного підприємництва в Україні "Єднання", складність нових законів про оподаткування прибутку та ПДВ відкриває ще більший простір для "помилок". Якщо малі та середні підприємства не мають можливості найняти юристів, які дорого обходяться, та надкваліфікованих бухгалтерів, штрафи цілковито можуть перекрити "зменшення податкового тягаря", причому прибутки від штрафів вже передбачені у бюджеті.
Справедливості заради треба зазначити, що останнім часом від уряду походили й вельми обнадійливі заяви. Так міністр економіки Юрій Єхануров визнав очевидний для кожної тверезомислячої людини факт: щоб легалізувати тіньову економіку, треба "дати людям вигідно працювати". Але за деклараціями мають йти практичні кроки - тільки тоді можуть справдитися прогнози зростання офіційного ВВП за рахунок виходу підприємств з "тіні".
