Безпрограшна гра Володимира Ланового

Кадрові перестановки - сприятливий грунт для кулуарних пліток. Тому щодо Указу Президента України про призначення Володимира Ланового на посаду голови ФДМ і провалу його кандидатури під час затвердження у Верховній раді висловлюються якнайсуперечливіші припущення.

Просту й симпатичну версію того, що сталося, запропонували прихильники Ланового. На їх думку, призначення на цей пост Володимира Тимофійовича дасть змогу Україні зберегти той авторитет, який мав Віктор Пинзеник у міжнародних партнерів. Лановий, який має гострий розум, молодість і привабливість, мав би символізувати готовність України продовжувати йти обраним шляхом економічних реформ. А негативний результат голосування - лише наслідок змови його опонентів у парламенті, що випадково вдалася.

А сам Володимир Лановий стверджує, що до ФДМ він прийшов не з порожніми руками, а з конструктивними ідеями, реалізація яких дозволить надати приватизації в Україні більше патріотизму.

Що ж, нині приватизація - найнагальніша справа. Пристрасті, що тут вирують, незмінно перебувають у центрі уваги громадськості, а разом із ними й лідер, якому довірили керувати цим процесом. Чи бува не це так приваблює Ланового? Однак слід пам'ятати, що на стрімких висотах приватизації можна не лише здійнятися до небес, а й зламати собі шию.

Тому правдивіше виглядає інша версія. Ланового намагаються делікатно підставити, використавши безвідмовний прийом - призначення з підвищенням. У чому тут механізм "пастки"? Він у тому, що, перебуваючи біля керма приватизації, практично неможливо зберегти свій чистий і чесний образ. Особливо нині, коли на продаж виставляються вже не дрібні крамнички, а промислові гіганти, які мають стратегічне значення для країни. У боротьбу за володіння ними включилися потужні фінансово-промислові корпорації, що спираються на підтримку народних депутатів і чиновників держадміністрації. Під час цієї безкомпромісної сутички неможливо відсидітися на нейтральній смузі. Рано чи пізно, добровільно чи вимушено новому голові ФДМ доведеться приймати рішення на користь того чи іншого клану, що викличе дев'ятий вал звинувачень в упередженості, а то й корупції. За час, що залишився до виборів, невдоволених набереться досить, аби виваляти в бруді навіть непорочно чистого політика. Цієї долі не зміг уникнути ні батько російської приватизації Анатолій Чубайс, ні його український колега Юрій Єхануров, які скрупульозно турбуються про імідж політиків із чистими руками.

Хто ж зацікавлений у тому, аби припинити блискучий злет талановитого економіста? Виявляється, дуже багато хто. І насамперед - команда Президента України, яка справедливо сприймає Ланового як реального претендента на пост №1 у державі. У вищих ешелонах влади Лановий викликає роздратування своєю некерованістю, хизуванням своєю незалежністю від будь-якої політичної сили. Можливо, для публічного лідера це й добрі риси, але чиновники віддають перевагу визначеності. У результаті виходить, що йому не довіряють, а отже, й критикують з обох боків.

Лановий не популярний у чиновників Кабміну, які відзначають важкий характер Володимира Тимофійовича, що належить до того типу людей, яких називають "нарцисами". Вони схильні до самолюбування, воліють більше довіряти не розумові, а почуттям. Слід визнати, що майже всі політичні лідери тією чи іншою мірою заражені нарцисизмом, але для того, хто займає керівне крісло апаратника це - великий недолік. Можливо, тому колективи, які він очолював, переживали серйозну кризу або розпадалися. Так було в Міністерстві з приватизації, у Міністерстві економіки, у Центрі ринкових реформ і в консалтинговій фірмі "Лавеста".

Ті, хто підштовхує Ланового в цю пастку, добре розуміють всю привабливість для нього даного призначення. Не вписавшися в Адміністрацію Президента, Лановий отримує чудову можливість взяти реванш, зосередивши в своїх руках контроль на одному з самих важливих напрямків економіки. Проте вони знають й інше. Протягом попередніх етапів приватизації були розподілені сфери впливу, намітилися лідируючі угруповання, що спираються на підтримку законодавців та вищих державних чиновників. Для того, щоб порушити усталену систему і не бути знищеному шквалом вогню у відповідь, необхідно володіти навичками вищого пілотажу кабінетних інтриг (як тут не пригадати Дмитра Табачника).

Лановий такими якостями не володіє. Більш того, його здатність створювати собі ворогів буквально на голому місці викликає подив. Ще не будучи затвердженим на пост голови ФДМ, він вже встиг налаштувати проти себе працівників органів приватизації упередженими звинуваченнями.

По-перше, Лановий гостро скритикував дії свого попередника, чим фактично перекреслив незаперечні досягнення всього колективу. По-друге, він заявив про серйозні претензії, котрі є в нього, до заступників голови Фонду, що було оцінено як пророкування широкомасштабних кадрових перестановок, які здатні вкинути ФДМ у вакханалію боротьби за виживання. Нарешті, Лановий відкрито дорікнув багатотисячному колективу ФДМ у тому, що він загруз у корупції, бридливо відділивши свій кристально чистий образ від корумпованих чиновників. Однак ФДМ перебуває "під ковпаком" у правоохоронних контролюючих організацій аж ніяк не менше, а то й набагато більше, ніж будь-яка інша державна установа. Так, минулого року Фонд перевірявся майже 1200 разів. Так що навряд чи Лановий зможе тут зробити більше, ніж професіонали.

І на новому місці Лановий не зміг переступити через свої амбіції. Так, він відмовився особисто звертатися в Контрольну комісію ВР з питань приватизації за затвердженням бюджету ФДМ лише на тій підставі, що цю комісію очолює Олександр Рябченко - один із претендентів на посаду голови ФДМ. У результаті відбулася необгрунтована затримка з виплатою зарплатні.

До речі, у тих "свіжих" ідеях, які Лановий намагається реалізувати в роботі ФДМ, не так вже й багато нового. Більшість із них уже давно визріли всередині Фонду і навіть почали здійснюватися на практиці. Наприклад, посилення ринкових підходів при продажі об'єктів приватизації на конкурсах і аукціонах за гроші. Ці ідеї радше схожі на бажання зміцнити свій імідж реформатора. А це вкрай негативно відображається на справі. З моменту призначення в. о. голови ФДМ Лановий різко загальмував підписання як принципово важливих, так і поточних документів. Фактично процес приватизації в країні призупинено, чим завдаються істотні збитки економіці держави. Можна сміливо стверджувати, що, якщо ситуація в цьому питанні ближчим часом не зміниться, то підприємства нинішнього року не дочекаються реальних інвестицій, бюджет - нових надходжень, робітники, пенсіонери та співпрацівники соціальної сфери - зарплатні та пенсій.

Лановий пояснює затримку тим, що хоче спершу у всьому розібратися, розробити схему приватизації. Однак досвід показує, що будь-яка реорганізація вимагає зміни законодавчої бази, на що піде не менше як шість місяців. Стільки часу новому голові ФДМ ніхто не дасть. Тоді для чого ж вносити сум'яття і нервозність? Задля бажання помилуватися своїм ефектним виходом на сцену великої приватизації?

Однак Лановий достатньо розумний, щоб не зрозуміти суті влаштованої для нього пастки і керуватися лише бажанням примірити мундир "видатного реформатора". Швидше за все, його дії продиктовані прагненням перетрусити всю структуру ФДМ, замкнути її на себе. Він явно планує розставити на всіх ключових постах своїх людей чи "перевербувати" старих співпрацівників шляхом їхнього перепризначення. Тільки таким чином можна морально й матеріально підпорядкувати собі організацію, змусити її працювати на себе.

Усі ці нюанси призвели до того, що проти Ланового єдиним фронтом виступили багато хто з народних депутатів, чиновники різних відомств і підприємці. Не випадково ще напередодні голосування в парламенті Леоніда Кучму попередили про більш ніж ймовірне фіаско Ланового. Проте Володимир Тимофійович, котрий має так багато причин для отримання відмови, саме в силу цих причин швидше за все й буде затверджений на посту голови ФДМ. Адже на словах продовжуючи, а фактично призупинивши приватизацію, Лановий завойовує симпатії (читай - голоси) депутатів-комуністів і соціалістів, котрі сподіваються значно посилити свої позиції на майбутніх виборах на гребені різкого погіршення економічної ситуації в країні і звинувачення в цьому нинішньої влади.

Безумовно, Президент не миритиметься довго із зупинкою приватизації, як одного із стратегічних напрямків реформування економіки, і замінить Ланового на нинішньому посту, навіть якщо його кандидатуру ухвалить Верховна Рада. Однак парадокс ситуації навколо Ланового і полягає в тому, що, якщо кожен день його на посаді голови ФДМ підриває імідж Леоніда Кучми як реформатора, то після вимушеного виходу у відставку Лановий автоматично (як і минулого разу) набуде імідж "недооціненого" реформатора і борця з корупцією, "задавленого" інтригами чиновників. Для нього це найліпша допомога в мінімізації матеріальних і фінансових затрат при балотуванні до Верховної Ради і для нового висування своєї кандидатури на майбутніх президентських виборах.

Таким чином для Ланового будь-який варіант розвитку подій безпрограшний. А для Президента України? Хочеться сподіватися, що він вчинить по-державному і не принесе приватизацію, як одно із стратегічних напрямків реформування економіки, у жертву передвиборним маневрам.