Відтворити на сцені «живі» спогади

До 75-х роковин депортації кримських татар громадська організація «Ветан» у співпраці з історичною спільнотою «Подільська спадщина» розпочинає реалізацію проекту, за програмою якого студенти-історики вінницьких вишів збиратимуть усні спогади родин кримських татар, котрі пережили депортацію і повернулися до Криму. Після збору їх опрацюють і представлять у вигляді вистави молодіжного документального театру «Кримські татари: коли ми повернемось...». Представити постановку планують не пізніше, ніж у липні. Прем’єрні покази відбудуться у Вінниці, Львові, Херсоні та Києві.

Як розповіла керівниця проекту, заступник ГО «Ветан» Юлія ПІСКУНОВА, упродовж трьох місяців підготовлені студенти-історики проведуть 30 наративних інтерв’ю з членами родин депортованих кримських татар, які наприкінці 1980-х років вимушено оселилися на Херсонщині, а також тих, хто переселився на Вінниччину після анексії Криму 2014 року. Їх оформлять у вигляді аудіомонологів і використають як матеріал для вистави молодіжного документального театру.

«Спочатку для студентів буде проведений тренінг на тему, як тактовно і толерантно спілкуватися з кримськими татарами. Потім вони працюватимуть у громадах, зокрема в селі Нова Гребля на Вінниччині, де нині компактно проживають кримські татари, — розповідає Юлія. — З ними вони записуватимуть «живі» інтерв’ю, які ляжуть в основу сценарію. Його писатиме вінницька активістка Таїсія Гайда, котра опікується вимушеними переселенцями із Криму з 2014 року, а постановником стане відома театральна режисерка Галина Джикаєва. Це буде серійна вистава. Історії людей представлятимуть студенти, які з ними спілкувалися і перейнялися їхніми трагічними спогадами. Першими її побачать вінничани, а також жителі міст, де компактно проживають кримські татари».

«Хорошу справу зініціювали вінницькій активісти, адже тих людей, які пам’ятають депортацію, стає дедалі менше, а їхні історії мають бути почутими, — розповідає легендарний ветеран кримськотатарського руху, дисидент Зеврі КУРТБЕНІНОВ. — Питанням депортації я займаюся з 1963 року, і ця тема не втрачає ваги. Усе це було зроблено спеціально, щоб кримськотатарський народ вимер. І справді, майже половина загинула під час виселення. Багато у вагонах, мертвих людей викидали на узбіччя, ніхто не закопував, не було кому... Це найболючіша і найтрагічніша сторінка нашої історії».

Після постановки документальної вистави організатори проекту планують зібрати й відтворити в такий самий спосіб спогади людей, які пережили репресії, червоний терор, повоєнний голод та інші соціально-історичні теми.

Реалізується проект за підтримки Українського культурного фонду і департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА.