Унікальний стиль генія

22 квітня карикатуристу Анатолію Казанському виповнилося б 72 роки

«Малюнок Анатолія Казанського. З архіву «Дня», 1996 р.» — навіть і минулого тижня на такий підпис могли звернути увагу читачі нашого видання. Влучна карикатура з уже 25-річною «історією» ілюструвала матеріал «Чи є країна поза олігархами?». І це дуже символічно. «День» мав щастя співпрацювати з генієм, який настільки глибоко відчував реалії життя і стан свідомості українців, усю іронію епохи становлення відновленої  державності, що його малюнки живі й зараз. І його роботи, мабуть, сьогодні — ще одне до нас важливе запитання: чому ми досі нічого не змінили?

«Анатолій Казанський — це людина Ренесансу, яка могла все. Він писав неймовірні романи (у нього їх десь до двадцяти було), вірші, він вирізав неймовірну скульптуру, малював карикатури, придумував абетку для всіх мов і був впевнений, що придумає вічний двигун», — так характеризував його голова клубу карикатуристів «Архігум», заслужений архітектор України Віктор Кудін. Глибокий, іронічний, прогнозист, філософ — таким його запам’ятали у «Дні».

«Чому я малюю для газети «День»? — писав карикатурист у своїй колонці  («День» №173, від 11 вересня 1998 року). — Спочатку: чому я взагалі малюю (карикатури). Тому, що я громадянин країни, в якій без гумору жити не можна. Вона однаково багата як запасами гумусу (чорнозему), так і дурості, що буйно зростає в цьому живильному середовищі, оскільки воно майже не використовується за призначенням. На противагу цьому я вважаю за потрібне підтримувати в міру можливостей будь-які прояви і паростки гумору на родючому ґрунті українських національних традицій. А в газеті «День» малюю тому, що поділяю її політичне кредо. І що важливіше, саме у «Дні», вперше за багато років, здобув свободу висловлювати своє ставлення до проблем, що висвітлюються в газеті»...

Зі свого боку головний редактор «Дня» Лариса Івшина зауважувала: «Карикатури Анатолія Казанського сформували стиль газети»

Митець був із «Днем» від початку газети і до своїх останніх днів. На жаль, Анатолій Казанський трагічно загинув у 49-річному віці, але його геній — з нами. «у творчості Казанського принципи «щоденності» об’єднався з законами «вічного мистецтва», — влучно відзначав публіцист Костянтин Рильов. Тому його твори незрідка — у випусках «Дня», а ще вони в окремому альбомі, яким, мабуть, пишався б митець (до речі, якраз зараз слушна нагода його придбати — це можна зробити за посиланням). Та в сувенірному наборі — «скриньці скарбів «Дня». Бо це і є скарби — розуму і хисту.  «Він був карикатуристом «Дня». Він малював — «у номер». Але його малюнки розсунули час. Стали образами, глибокими метафорами, які щоразу, крізь роки, повертаються до нас новою гранню його думки. І знову йдуть до читача», — слушно зазначила в передмові до видання «Альбом карикатур Анатолія Казанського» головний редактор «Дня».

Унікальний стиль генія

Унікальний стиль генія

22 квітня карикатуристу Анатолію Казанському виповнилося б 72 роки

«Малюнок Анатолія Казанського. З архіву «Дня», 1996 р.» — навіть і минулого тижня на такий підпис могли звернути увагу читачі нашого видання. Влучна карикатура з уже 25-річною «історією» ілюструвала матеріал «Чи є країна поза олігархами?». І це дуже символічно. «День» мав щастя співпрацювати з генієм, який настільки глибоко відчував реалії життя і стан свідомості українців, усю іронію епохи становлення відновленої  державності, що його малюнки живі й зараз. І його роботи, мабуть, сьогодні — ще одне до нас важливе запитання: чому ми досі нічого не змінили?

«Анатолій Казанський — це людина Ренесансу, яка могла все. Він писав неймовірні романи (у нього їх десь до двадцяти було), вірші, він вирізав неймовірну скульптуру, малював карикатури, придумував абетку для всіх мов і був впевнений, що придумає вічний двигун», — так характеризував його голова клубу карикатуристів «Архігум», заслужений архітектор України Віктор Кудін. Глибокий, іронічний, прогнозист, філософ — таким його запам’ятали у «Дні».

«Чому я малюю для газети «День»? — писав карикатурист у своїй колонці  («День» №173, від 11 вересня 1998 року). — Спочатку: чому я взагалі малюю (карикатури). Тому, що я громадянин країни, в якій без гумору жити не можна. Вона однаково багата як запасами гумусу (чорнозему), так і дурості, що буйно зростає в цьому живильному середовищі, оскільки воно майже не використовується за призначенням. На противагу цьому я вважаю за потрібне підтримувати в міру можливостей будь-які прояви і паростки гумору на родючому ґрунті українських національних традицій. А в газеті «День» малюю тому, що поділяю її політичне кредо. І що важливіше, саме у «Дні», вперше за багато років, здобув свободу висловлювати своє ставлення до проблем, що висвітлюються в газеті»...

Зі свого боку головний редактор «Дня» Лариса Івшина зауважувала: «Карикатури Анатолія Казанського сформували стиль газети»

Митець був із «Днем» від початку газети і до своїх останніх днів. На жаль, Анатолій Казанський трагічно загинув у 49-річному віці, але його геній — з нами. «у творчості Казанського принципи «щоденності» об’єднався з законами «вічного мистецтва», — влучно відзначав публіцист Костянтин Рильов. Тому його твори незрідка — у випусках «Дня», а ще вони в окремому альбомі, яким, мабуть, пишався б митець (до речі, якраз зараз слушна нагода його придбати — це можна зробити за посиланням). Та в сувенірному наборі — «скриньці скарбів «Дня». Бо це і є скарби — розуму і хисту.  «Він був карикатуристом «Дня». Він малював — «у номер». Але його малюнки розсунули час. Стали образами, глибокими метафорами, які щоразу, крізь роки, повертаються до нас новою гранню його думки. І знову йдуть до читача», — слушно зазначила в передмові до видання «Альбом карикатур Анатолія Казанського» головний редактор «Дня».