Школа Бориса Ревенка

У Ківерцівському краєзнавчому музеї відбувся вечір-спогад про легендарного волинського кінематографіста

Борис Павлович Ревенко, якого друзі називали Бобом, понад 40 років розвивав на Волині аматорський кінематограф. Я добре знала Бориса Павловича, не один раз писала у «Дні» про справи кіностудії, про його життєвий шлях, котрий сам по собі вартий кіно. Адже багато років Ревенко плавав на китобійному судні і вперше камеру взяв у руки в Антарктиді… Офіційно він мав чимало титулів: очолював волинський осередок Національної спілки кінематографістів, на громадських засадах створив музей історії кінематографії та фотомистецтва Волині, заснував кіностудію «Волинь», яка стала народною, зібрав колекцію фототехніки. Кіно і фотосправи навчив сотні людей, виховав цілу плеяду фотографів, операторів, режисерів, його учнями були і тоді прості луцькі хлопчики, а нині відомі фахівці Олесь Санін і Сергій Михальчук. Борис Павдович був літописцем Волині, зняв понад 300 фільмів, 50 із яких стали лауреатами всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних конкурсів. Найвідоміші з них: «В оселі чорного самітника» — про рідкісних чорних буслів (має 22 нагороди); ліричний фільм «Світло витязя» — про озеро Світязь; «Карпилівські вечорниці», Чарівник із Луцька» — про творчість і непросту долю самобутнього луцького скульптора Станіслава Сарцевича. Знімав Ревенко на Кубані, у Болгарії, по всій Україні, зняв і фільм про дитинство та юність В’ячеслава Чорновола, котрий був його земляком. Помер Ревенко 2015 року.

Його вже нема між нас шість років, канув у Лету фестиваль документального кіно «Ревенкові кінометри», який започаткували після його смерті, так і нема у Луцьку вулиці імені Ревенка, хоча хто-хто, а Борис Павдович дуже на це заслуговує. Вечір-спогад «Кіно і друзі Бориса Ревенка» організувала кіноаматорка Світлана Зозуля, а прийняли учасників вечора у Ківерцівському краєзнавчому музеї, яким завідує Оксана Сущук. Деякі фільми за участі Ревенка були створені і у Ківерцях, на базі кіностудії «Джерела».

Керівник творчої студії «Боривітер» із Луцька Марія Лукашевич поділилась враженнями: «Коли згадуєш Бориса Ревенка, то здається, що не тільки друзі, а й саме місто втратило щирого друга і палкого шанувальника. Це була дуже колоритна постать. Пам’ятаєте? Він завжди був з камерою і завжди кудись чимчикував, або ж смиренно стояв біля фестивальних сцен і все знімав і знімав. Учні 7-в класу Луцької школи №25 були вражені документальними кадрами радянського періоду, знятими Ревенком і змонтованими на студії «Волинь». Для них – це просто якась динозаврія. Вкотре переконалася, що кіно – велика сила. Дякуємо Світлані Зозулі та керівниці музею Оксані Сущук за цікаве дійство, спогади, краєзнавчі дослідження історії не тільки кіностудії «Волинь», а й кіностудії «Джерела», що функціонувала у радянські часи при Ківерцівському Будинку культури. Керівником «Джерел» був Йосип Струцюк. Ми переглянули фільм «Помилка Тарзана», знятий у цій студії (1982 рік). Фільм отримав чимало нагород на всеукраїнських і всесоюзних фестивалях аматорського кіно. Відтепер одна з його копій буде у фондах Ківерцівського краєзнавчого музею».

Школа Бориса Ревенка

Школа Бориса Ревенка

У Ківерцівському краєзнавчому музеї відбувся вечір-спогад про легендарного волинського кінематографіста

Борис Павлович Ревенко, якого друзі називали Бобом, понад 40 років розвивав на Волині аматорський кінематограф. Я добре знала Бориса Павловича, не один раз писала у «Дні» про справи кіностудії, про його життєвий шлях, котрий сам по собі вартий кіно. Адже багато років Ревенко плавав на китобійному судні і вперше камеру взяв у руки в Антарктиді… Офіційно він мав чимало титулів: очолював волинський осередок Національної спілки кінематографістів, на громадських засадах створив музей історії кінематографії та фотомистецтва Волині, заснував кіностудію «Волинь», яка стала народною, зібрав колекцію фототехніки. Кіно і фотосправи навчив сотні людей, виховав цілу плеяду фотографів, операторів, режисерів, його учнями були і тоді прості луцькі хлопчики, а нині відомі фахівці Олесь Санін і Сергій Михальчук. Борис Павдович був літописцем Волині, зняв понад 300 фільмів, 50 із яких стали лауреатами всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних конкурсів. Найвідоміші з них: «В оселі чорного самітника» — про рідкісних чорних буслів (має 22 нагороди); ліричний фільм «Світло витязя» — про озеро Світязь; «Карпилівські вечорниці», Чарівник із Луцька» — про творчість і непросту долю самобутнього луцького скульптора Станіслава Сарцевича. Знімав Ревенко на Кубані, у Болгарії, по всій Україні, зняв і фільм про дитинство та юність В’ячеслава Чорновола, котрий був його земляком. Помер Ревенко 2015 року.

Його вже нема між нас шість років, канув у Лету фестиваль документального кіно «Ревенкові кінометри», який започаткували після його смерті, так і нема у Луцьку вулиці імені Ревенка, хоча хто-хто, а Борис Павдович дуже на це заслуговує. Вечір-спогад «Кіно і друзі Бориса Ревенка» організувала кіноаматорка Світлана Зозуля, а прийняли учасників вечора у Ківерцівському краєзнавчому музеї, яким завідує Оксана Сущук. Деякі фільми за участі Ревенка були створені і у Ківерцях, на базі кіностудії «Джерела».

Керівник творчої студії «Боривітер» із Луцька Марія Лукашевич поділилась враженнями: «Коли згадуєш Бориса Ревенка, то здається, що не тільки друзі, а й саме місто втратило щирого друга і палкого шанувальника. Це була дуже колоритна постать. Пам’ятаєте? Він завжди був з камерою і завжди кудись чимчикував, або ж смиренно стояв біля фестивальних сцен і все знімав і знімав. Учні 7-в класу Луцької школи №25 були вражені документальними кадрами радянського періоду, знятими Ревенком і змонтованими на студії «Волинь». Для них – це просто якась динозаврія. Вкотре переконалася, що кіно – велика сила. Дякуємо Світлані Зозулі та керівниці музею Оксані Сущук за цікаве дійство, спогади, краєзнавчі дослідження історії не тільки кіностудії «Волинь», а й кіностудії «Джерела», що функціонувала у радянські часи при Ківерцівському Будинку культури. Керівником «Джерел» був Йосип Струцюк. Ми переглянули фільм «Помилка Тарзана», знятий у цій студії (1982 рік). Фільм отримав чимало нагород на всеукраїнських і всесоюзних фестивалях аматорського кіно. Відтепер одна з його копій буде у фондах Ківерцівського краєзнавчого музею».