На Дніпропетровщині «оптимізують» протитуберкульозні диспансери

Вони виступають проти закриття протитуберкульозних стаціонарів на території регіону. Закриття фтизіатричних диспансерів проводиться в межах медичної реформи під гаслом оптимізації медустанов. За словами медиків, 22 січня закрився диспансер у Нікополі, а днями повідомлення отримали і в Павлограді. Втім, цей диспансер приймав і лікував хворих на туберкульоз із п’яти сільських районів та багатьох міст Західного Донбасу. Медики занепокоєні тим, що хворих з усієї області, де проживає понад три мільйони людей, тепер нібито направлятимуть лише у два диспансери — до Дніпра і Кривого Рогу. Без роботи залишаються і медичні фахівці.

І це в умовах, коли в Україні — епідемія туберкульозу, і щороку в країні від цієї хвороби помирають 4 тисячі пацієнтів, тобто в середньому понад десять осіб на день! «Хворі з відкритою формою туберкульозу, які лікуються в умовах стаціонару, будуть вимушені або їхати до Дніпра, де не факт, що знайдеться місце для лікування, або лікуватимуться амбулаторно, за місцем проживання. З відкритою формою туберкульозу лікуватися амбулаторно, я вважаю, вони не повинні. Вони повинні отримувати контрольоване лікування. Не варто забувати, що хворі з відкритою формою туберкульозу — здебільшого асоціальні особи, які не можуть забезпечити собі належного харчування і житлових умов. Коли є стаціонар, їх годують, вони отримують лікування і виходять від нас здоровими людьми. Один хворий на туберкульоз за рік може заразити до 15 осіб, ось на це ми і намагаємося звернути увагу уряду», — говорить лікар-фтизіатр із Павлограда Тетяна ШИШКІНА. У такій думці вона далеко не самотня. «Якщо закриють приблизно 80% стаціонарів, де лежали хворі, то де вони лікуватимуться і куди підуть? Основна частина хворих вийде просто на вулицю, це буде катастрофа для міста і сіл в окрузі. Тому дуже хочеться підтримати співробітників у праві за робочі місця, у праві жити в чистому місті і не боятися спілкуватися з людиною, думаючи, а раптом вона на щось хвора. Хочеться бути захищеним, щоб держава й надалі фінансувала нашу службу, щоб у людей усіх соціальних становищ була можливість лікуватися, харчуватися і жити нормально», — говорить співробітниця протитуберкульозного диспансеру в місті Павлограді Наталія РИЖОВА.

Мешканці Дніпра і Кривого Рогу теж не на жарт стривожені і задаються питанням: якщо хворих на туберкульоз звозитимуть з усієї області до цих міст із великою концентрацією населення, то чи не стане тут небезпечніше жити, їздити в транспорті, відвідувати громадські місця? Чи припустимо проводити подібну оптимізацію й економити на здоров’ї та безпеці громадян України?