Культурну дипломатію треба вивчати у школах

Запит на такі знання є, варто формулювати пропозицію – кажуть освітні експерти

22 грудня в Україні відзначається День працівників дипломатичної служби. Відомо, що дним із ефективних інструментів демонстрування країни є культурна дипломатія, яка допомагає країні формувати впізнаваність та підвищувати свою значимість на міжнародній арені не завдяки військовій сили та здатності чинити економічний тиск, а за допомогою «м’якої сили», обміном ідеями, інформацією, творами мистецтва та іншими компонентами культури між країнами. Приємно зазначати, що цей механізм успішно впроваджує в Україні на державному рівні Український Інститут, який вбачає свою основну місію в посиленні міжнародної та внутрішньої суб’єктності України засобами культурної дипломатії.

ШКОЛІ З КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ – 5 РОКІВ

Існує ще один важливий шлях вирішення окресленої проблематики необізнаності щодо власної культури та історії – працювати з молоддю та освітянами, паралельно формуючи серед них усвідомлення важливості культурної дипломатії як дієвого інструменту. Проєкт, який має на меті реалізацію такого завдання, з 2016 року впроваджується у Національному центрі  «Мала академія наук України» (НЦ «МАНУ») під назвою «Школа з культурної дипломатії», ініціаторкою та організаторкою якоє є Юлія КРАВЧЕНКО, завідувачка лабораторії з критичного мислення в МАНУ, тренерка з методики «Філософія для дітей» Метью Ліпмана (Р4с), Фулбрайтівська стипендіатка в Колумбійському університеті 2021-2022 років.

Основна мета Школи з культурної дипломатії – змотивувати дітей вивчати історію та культуру своєї країни та вміти її представити. Молодь має усвідомити ще в школі, що не знати своєї історії – це бути ніким. Задача спікерів Школи – показати дітям, що це може бути цікаво та захопливо, а також познайомити їх з непересічними та видатними діячами нашої країни. Знання про давньоруську культуру, барокову, про авангардне мистецтво та феномен Розстріляного Відродження та шістдесятництва, про видатних українських діячів, які творили історію України і творять її зараз, формує світогляд та світосприйняття дітей.

Проєкт існує вже п’ять років. Перші чотири роки захід проходив наживо у форматі п’яти-семиденних шкіл, під час яких діти мали можливість не тільки отримати знання, а й перевірити, як вони працюють на практиці. Школи відбувалися не лише в Україні. Навичкам культурного амбасадорства діти навчалися в освітянських мандрах у Бельгії та Польщі. У поїздках школярі відточували вміння критично та креативно мислити, вміння презентувати українську культуру, знайомилися з європейською культурно-мистецькою спадщиною та вдосконалювали навички міжособистісної комунікації та міжкультурного діалогу.

Після тижня навчання в Школі, здобувачі освіти не тільки набувають конкретних знань. Набагато важливішим є те, що молодь отримує мотивацію вчитися, розвиватися, а також пізнавати свою країну, її історію та культуру. Крім того, діти вчаться таким важливим сьогодні м’яким компетенціям, як здатність висловлювати власну думку та логічно її обґрунтовувати, творчій підхід, ініціативність, вміння співпрацювати з іншими людьми, здатність оцінювати ризики та приймати рішення. На такі компетенції сьогодні є попит в будь-якій сфері, бо є універсальними та впливають на здатність швидко адаптуватися до нових умов, змінювати сферу зайнятості та вирішувати нестандартні задачі.

Як зазначає учасниця кількох Шкіл, а нині студентка правничого факультету Києво-Могилянської академії та Гіссенського університету (Німеччина) Марія ПАНЧЕНКО: «Школа з культурної дипломатії дала мені змогу відчути, наскільки багатою є Україна історично, й показала важливість ділитися цим скарбом із іншими, вибудовуючи діалог між різними країнами через пошук спільного й цінування різного. На школах пані Юлія спочатку закохує самих українців у нашу культуру, а потім на власному прикладі й з підтримкою допомагає гідно представити Україну як під час локальних проєктів із польською молоддю, так і на зустрічі в Європейському парламенті. Школа була важливим етапом становлення мене як громадянки України, саме завдяки вдало скомпонованій програмі я отримала нове знання про історію та культуру України та використовувала кожну нагоду, щоб розповісти про свою країну на міжнародних заходах цікаво, нестандартно, правдиво й сучасно. Я переконана, що саме культура є надійним інструментом міжнародної співпраці, особливо зараз в епоху глобалізації й універсалізації. Але перед тим, як налагоджувати місточки між різними державами, надзвичайно важливо самим пізнати свою спадщину, за що я вдячна Школі».

НЕСТАНДАРТНЕ МИСЛЕННЯ ЮНИХ ДИПЛОМАТІВ

У рамках навчання в Школі з культурної дипломатії учасники отримують різні нестандартні завдання. Наприклад, цьогоріч юних дипломатів запросили взяти участь в конкурсі «Українські бренди в глобальні тренди», який для НЦ «МАНУ» організувала фундація Global Ukraine. Завданням конкурсу було написати статтю про бренд свого містечка чи села, з якого походять учасники. Цікавинки та здобутки діти вибирали на власний розсуд, самостійно оцінюючи доцільність і привабливість матеріалу та спосіб його подачі. Серед робіт були дослідження про автентичний спів, про унікальну полтавську вишивку білим по білому, про історію та походження пісні «Шум», про надзвичайні природні чи архітектурні пам’ятки або маловідомі рецепти українських страв.

На кожному етапі конкурсу  14 представників організацій української діаспори, які працюють у сфері культурної дипломатії, оцінювали роботи учасників Школи. Члени журі конкурсу відзначили емоційну включеність молоді в проєкті, змістовність та високу якість робіт, а також творчий підхід та нестандартне мислення юних дипломатів, які змогли  показати місця та об’єкти, які здавалися звичайними, а іноді навіть буденними з нової, неординарної точки зору. Особливою цінністю цього завдання було те, що молодь не просто представляла вибрані експонати журі та публіці для ознайомлення, але те, що в процесі роботи над проєктом, досліджуючи та аналізуючи місця та пам’ятки, діти пережили дуже цінний досвід – досвід усвідомлення того, ким вони є, доторкнулися до своєї українськості, а також мали змогу поділитися пережитим з іншими учасниками та організаторами конкурсу та переказати свій досвід переосмислення України через свої проєкти. Як коментували потім члени журі, важко було оцінювати такі роботи балами та цифрами. Незважаючи на те, що школа проходила онлайн, вона досягла своїх результатів. І навіть більше: вона зробила можливим згуртувати дітей з різних куточків України та з-за кордону.

За роки  існування проєкту спікерами Школи були письменник Рауль Чілачава, бандуристка Ірина Родіонова, актриса Галина Стефанова, кінорежисер Сергій Лисенко, літературознавиця Елеонора Соловей, сучасний митець  Гжегож Плешинські (Польща), театральний лялькар Роберт Порижинські (Польща), позаштатний радник міністра культури України Есма Аджієва, лідерка діаспорянської спільноти Наталія Пошивайло-Таулер (Австралія), кінопродюсерка Ольга Щербакова, креативна директорка Українського Інституту Тетяна Філевська, Надзвичайний та Повноважний посол України в Кувейті Олександр Балануца.

Важливою щоденною сесією шкіл є рефлексія. Вона допомагає підліткам осмислено ставитися до себе і до процесів, що відбуваються навколо. Завдяки цим роздумам організатори отримують зворотній зв’язок від учасників, а саме: що їм імпонує такий стиль навчання, можливість розширити коло друзів з різних куточків України, працювати разом в групах та створювати проєкти, вільно висловлювати думки та обмінюватися ідеями, спілкуватися в україномовному середовищі, а також  цінним є  знання про культурну дипломатію, українську історію та мистецтво. Учасники мають змогу зовсім по-іншому підійти до процесу навчання, надати сучасного звучання традиційним речам та згенерувати нові сенси, збагачуючи таким чином українське культурне середовище.

Організаторка школи Юлія Кравченко зазначає: «Навчання у Школі з культурної дипломатії спонукає юних здобувачів освіти відповідати для себе самих на такі питання, як «що я знаю про себе?», «як і ким я себе відчуваю?», «про що я мрію?», та допомагають молоді у важливих особистісних процесах від самопізнання до вивчення своєї системи цінностей. Важливим показником успішності проєкту є зростання з кожним роком чисельності школярів, які ангажуються на подію. Адже предмет «культурна дипломатія» відсутній у шкільній програмі, а школярі готові інвестувати свій час у його вивчення. Це свідчить про те, що є попит на знання з культурної дипломатії, отож, треба формулювати пропозицію. Це створення курсу для українських вчителів, які би по проходженню навчання впроваджували принципи культурної дипломатії в загальноосвітніх школах в рамках гурткової роботи».