«Хочу так само!»

Без зайвої скромності маємо визнати, що журналісти «Дня» запитані не лише як «акули пера», а й як наставники для молодого покоління, круті коучі. І підтвердження цього — не тільки Літня школа журналістики «Дня», а й постійні запрошення головного редактора Лариси Івшиної та багатьох журналістів виступити перед молодою аудиторією — кількість таких зустрічей, мабуть, уже рахується сотнями. Днями черговий взаємно цікавий і корисний досвід отримала власна кореспондентка «Дня» на Вінниччині, лауреатка Премії «Дня» імені Михайла Василевського-2018 Олеся ШУТКЕВИЧ. Вона виступила перед студентами-журналістами Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського в межах предмета «Журналістські професії», представивши «День» як конвергентне ЗМІ й порушивши питання про універсалізацію професії журналіста й виклики епохи діджиталізації.

«Пані Олеся не дала можливості студентам відчувати себе «в теплій ванні» — це був справжній практикум із запитаннями, завданнями і необхідністю реагування», — написали про зустріч на кафедрі журналістики, реклами та PR Вінницького педуніверситету. А студенти охоче поділилися враженнями:

«ПРО ЩО БУЛА ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ФЛЕШЦІ З ПОНЧИКОМ»

Маргарита ДЗЮМЕНКО:

— Уявіть собі совенят. О пів на дев’яту аудиторії завжди заповнені совенятами, запахом кави і зимовим морозцем. Однак атмосфера, подарована Морфеєм, розвіялась, коли гостя дістала свою флешку з брелком-пончиком і почала розповідь.

Журналістка газети «День» Олеся Шуткевич 11 грудня відкрила таємниці професії студентам III курсу, які тільки починають робити перші кроки в цій сфері.

Із заміток студентів:

Конвергентні ЗМІ

Виявляється, що конвергентні ЗМІ це не лише про електронну версію газети, це й про цікаві проекти. «День» випускає власні історичні та політичні книги, які перевертають світосприйняття, журнали, які роблять міста привабливішими для туристів, фотовиставки, які демонструють найяскравіші моменти року, «Україна Incognita», яка дає доступ до вітчизняних музеїв, і ще багато інтелектуальних ініціатив.

Про журналіста

Журналіст не може не знати історії своєї країни, адже він безпосередньо впливає на сприйняття дійсності читачем. Щоб орієнтуватися у сьогоденні, і з яких причин воно саме таке, необхідно оволодіти знаннями про історичний та політичний бекграунд держави.

 Про матеріали

Матеріал повинен чіпляти, а для цього Олеся Шуткевич пропонує власне правило Чотирьох д: дія, дата, деталь, діалог. Дієслова у текстах приваблюють набагато більше, ніж засилля прикметників, цікава деталь акцентує увагу на необхідності читати вдумливо, а діалог оживляє матеріал, робить його ближчим до читача.

Лише одне питання залишилося у мене жевріти без відповіді. Чи правда, що зовсім скоро паперові газети вимруть, а залишаться існувати лише їхні електронні версії? Чи витіснить інтернет свіжонадруковані ЗМІ?

«ГРЕБЕШСЯ-ГРЕБЕШСЯ НА ПОВЕРХНІ, А ТРЕБА У САМУ ГЛИБ ЗА ЗЕРНОМ»

Анастасія РУЦЬКА:

— Комп’ютер ніяк не хоче розпізнавати флешку. Як і мозок студента — інформацію на першій парі.

8.30. Журналістські професії. Зустріч із кореспонденткою газети «День» Олесею Шуткевич.

Гостя тільки-но починає говорити, увага прокидається, а в мозку щось стукає. Чіткий впевнений голос. Розповідь про газету, її функціонування, проекти. Хочу так само. Ця думка не виходить із голови.

Журналіст повинен бути універсальним солдатом, як морські піхотинці. Газета, сайт, журнал — вміти працювати з будь-чим. Захворювання, політика, літературний вечір — розбиратися в усьому. Універсальність є затребуваність.

При цьому варто постійно моніторити теми, які тобі ближче до душі. Зможеш краще розібрати матеріал і подати те, що читач ще не знає.

Йдеш на захід, зустрічаєшся з різними людьми, постійно рухаєшся. У цьому потоці треба виділяти деталі.

«Не будьте, як кури», — цитата головної редакторки «Дня» Лариси Івшиної про небезпеку «курячого інтелекту» в медіа. 

Гребешся-гребешся на поверхні, а треба у саму глиб за зерном. До істини. Так не тільки у журналістиці. В усьому без винятку.

Інформації багато, роблю позначки у блокноті, щоб важливе залишилося зі мною.

Публікація про жінок, хворих на рак грудей. Ой, як таке завдання давати дівчині? Спокійно. Не чоловік, не жінка — журналіст.  Згадую Катерину Гандзюк. Вона не боялася «нежіночої» журналістики.

Практичні поради: як краще висвітлити матеріал, як зацікавити читача, подати думки збалансовано. Мотаю на вус, не однією теорією живе журналістика.

Журналіст — це діагноз. Потрапляєш в інформаційний потік і вже не можеш зупинитися. Вкотре переконуюсь, це моє.

Обравши професію, живи нею, будь у курсі подій, розвивайся. Грошей багато, може, й не заробиш, але будеш займатися тим, що подобається.