Дикунська утилізація

У столиці зібрані комунальниками автопокришки почали спалювати та перекопувати

Із кінця березня комунальні служби ретельно виконують вказівку Київської міської державної адміністрації — збирають використані автопокришки із дворів міста. У мерії коментують, що так триває кампанія з «вивільнення теренів районів від старих автопокришок». Ініціатива хороша — адже саме на шини як елементи благоустрою тривалий час нарікали кияни та експерти. Це несмак та шкода для довкілля одночасно. «До їхнього складу входить понад 120 шкідливих хімічних речовин, багато з яких є сильними канцерогенами, що згубно впливають на здоров’я людини, викликаючи онкологічні захворювання, — пояснювали у мерії старт шинозбиральної кампанії. — У дворах будинків роками накопичувалися старі шини, які власники просто кидали після завершення їхньої експлуатації. При контакті з водою відбувається вимивання з них цілої низки токсичних органічних сполук, що отруюють довкілля».

Отже, мотивація — зрозуміла, звільнити місто та його мешканців від шкідливих елементів благоустрою. А от обрані способи утилізації якраз викликали критику в експертів. Еколог Сергій ВОЛКОВ побував на місці збору шин у Деснянському районі. За його словами, комунальники зібрали тут до тисячі автопокришок, частину з яких... перекопали із землею. В інших районах міста шини просто спалювали. Тобто безпекою, захистом довкілля та здоров’ям мешканців уже ніхто не переймався?

«За виявленими фактами ми направили звернення в Держекоінспекцію, на «Екомапу» (інтерактивну карту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, де можна залишати звернення про виявлені екологічні порушення. — Ред.), яка спрямовує потім звернення на балансоутримувача, тобто на КМДА, а далі на органи благоустрою, — пояснив «Дню» Сергій Волков. — Інформацію я надав усю, яку маю, але який буде результат, побачимо. Не хочеться, щоб це закінчилось шумом. Бо це практика дещо дикунська. Як правило, нею оперують, на жаль, комунальні служби, і не лише Києва. З досвіду роботи в екоінспекції знаю, що основними порушниками саме в елементах управління відходами є органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм структури. Відходи накопичують, а спалюють начебто невідомі люди у невстановлених місцях, і потім далі туди завозяться відходи. Таку ситуацію ми мали у Бориспільському, Бородянському, Бучанському районах. Це такий waste management Ukraine».

ФОТО З «ФБ-СТОРІНКИ» СЕРГІЯ ВОЛКОВА

Усе б нічого, якби київські комунальники справді не знали, що ж робити із зібраними з усього міста шинами? Але в кожному районі міста працюють пункти прийому спрацьованих автопокришок саме з метою подальшої утилізації. Раніше у КО «Київзеленбуд» пояснювали, що зношені покришки «спрямовують на переробку як адсорбент для ліквідації нафтових пожеж». Може, це не ідеальний варіант, але, як стверджує Сергій Волков, безпечні механізми утилізації все ж існують.

«Узагалі генеральна лінія така, що має бути змінено законодавство в Україні, саме в контексті цих відходів: шини, масла та автомобілі, — продовжує експерт. — Наше законодавство має бути синхронізовано з європейським. Виробники та імпортери тієї ж гуми мають нести відповідальність не тільки за продаж автопокришок, а й за кінцеву утилізацію. Тобто в ціні товару має бути умовна утилізаційна складова. Цього в Україні немає. Відповідно, ці процеси безпечної утилізації, які запускалися різними комерційними структурами, поодинокі. Я так розумію, київський менеджмент не налагодив цю інфраструктуру, бо їм треба сплачувати гроші за утилізацію. Тобто завдання викопати дали, а яким чином гарантувати безпечну утилізацію, за який кошт, за чий бюджет, з якою логістикою — цього не було передбачено. У цілому ідея хороша, але реалізація вийшла, як бачимо, не дуже, до сих пір ці відходи складуються. Кожен балансоутримувач намагається прибрати їх подалі з очей, кудись відвезти, накопичувати чи чекати команди згори, або шукати власноруч, з ким укласти ці угоди про утилізацію. Я так розумію, що це не було централізованим процесом».

Тепер важливо — чи змінять тактику комунальники, оскільки збір шин зі столичних дворів ще триває. І чи понесуть відповідальність порушники? Якщо факти підпалу треба ще довести і знайти, хто саме це робив, то історії із захороненнями шин — цілком можуть мати своїх винуватців. Сергій Волков пояснює, що нещодавно була зареєстрована методика обрахунків забруднення і засмічення земель. Відповідно до цієї методики, екоінспекція може виставляти порушнику суттєві збитки. «Якщо років п’ять тому такі збитки можна було висувати тільки до приватних установ, то тепер і до органів місцевого самоврядування, — зазначає він. — І це можуть бути доволі значні суми — сотні тисяч і навіть мільйонів гривень».

Дикунська утилізація

Дикунська утилізація

У столиці зібрані комунальниками автопокришки почали спалювати та перекопувати

Із кінця березня комунальні служби ретельно виконують вказівку Київської міської державної адміністрації — збирають використані автопокришки із дворів міста. У мерії коментують, що так триває кампанія з «вивільнення теренів районів від старих автопокришок». Ініціатива хороша — адже саме на шини як елементи благоустрою тривалий час нарікали кияни та експерти. Це несмак та шкода для довкілля одночасно. «До їхнього складу входить понад 120 шкідливих хімічних речовин, багато з яких є сильними канцерогенами, що згубно впливають на здоров’я людини, викликаючи онкологічні захворювання, — пояснювали у мерії старт шинозбиральної кампанії. — У дворах будинків роками накопичувалися старі шини, які власники просто кидали після завершення їхньої експлуатації. При контакті з водою відбувається вимивання з них цілої низки токсичних органічних сполук, що отруюють довкілля».

Отже, мотивація — зрозуміла, звільнити місто та його мешканців від шкідливих елементів благоустрою. А от обрані способи утилізації якраз викликали критику в експертів. Еколог Сергій ВОЛКОВ побував на місці збору шин у Деснянському районі. За його словами, комунальники зібрали тут до тисячі автопокришок, частину з яких... перекопали із землею. В інших районах міста шини просто спалювали. Тобто безпекою, захистом довкілля та здоров’ям мешканців уже ніхто не переймався?

«За виявленими фактами ми направили звернення в Держекоінспекцію, на «Екомапу» (інтерактивну карту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, де можна залишати звернення про виявлені екологічні порушення. — Ред.), яка спрямовує потім звернення на балансоутримувача, тобто на КМДА, а далі на органи благоустрою, — пояснив «Дню» Сергій Волков. — Інформацію я надав усю, яку маю, але який буде результат, побачимо. Не хочеться, щоб це закінчилось шумом. Бо це практика дещо дикунська. Як правило, нею оперують, на жаль, комунальні служби, і не лише Києва. З досвіду роботи в екоінспекції знаю, що основними порушниками саме в елементах управління відходами є органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм структури. Відходи накопичують, а спалюють начебто невідомі люди у невстановлених місцях, і потім далі туди завозяться відходи. Таку ситуацію ми мали у Бориспільському, Бородянському, Бучанському районах. Це такий waste management Ukraine».

ФОТО З «ФБ-СТОРІНКИ» СЕРГІЯ ВОЛКОВА

Усе б нічого, якби київські комунальники справді не знали, що ж робити із зібраними з усього міста шинами? Але в кожному районі міста працюють пункти прийому спрацьованих автопокришок саме з метою подальшої утилізації. Раніше у КО «Київзеленбуд» пояснювали, що зношені покришки «спрямовують на переробку як адсорбент для ліквідації нафтових пожеж». Може, це не ідеальний варіант, але, як стверджує Сергій Волков, безпечні механізми утилізації все ж існують.

«Узагалі генеральна лінія така, що має бути змінено законодавство в Україні, саме в контексті цих відходів: шини, масла та автомобілі, — продовжує експерт. — Наше законодавство має бути синхронізовано з європейським. Виробники та імпортери тієї ж гуми мають нести відповідальність не тільки за продаж автопокришок, а й за кінцеву утилізацію. Тобто в ціні товару має бути умовна утилізаційна складова. Цього в Україні немає. Відповідно, ці процеси безпечної утилізації, які запускалися різними комерційними структурами, поодинокі. Я так розумію, київський менеджмент не налагодив цю інфраструктуру, бо їм треба сплачувати гроші за утилізацію. Тобто завдання викопати дали, а яким чином гарантувати безпечну утилізацію, за який кошт, за чий бюджет, з якою логістикою — цього не було передбачено. У цілому ідея хороша, але реалізація вийшла, як бачимо, не дуже, до сих пір ці відходи складуються. Кожен балансоутримувач намагається прибрати їх подалі з очей, кудись відвезти, накопичувати чи чекати команди згори, або шукати власноруч, з ким укласти ці угоди про утилізацію. Я так розумію, що це не було централізованим процесом».

Тепер важливо — чи змінять тактику комунальники, оскільки збір шин зі столичних дворів ще триває. І чи понесуть відповідальність порушники? Якщо факти підпалу треба ще довести і знайти, хто саме це робив, то історії із захороненнями шин — цілком можуть мати своїх винуватців. Сергій Волков пояснює, що нещодавно була зареєстрована методика обрахунків забруднення і засмічення земель. Відповідно до цієї методики, екоінспекція може виставляти порушнику суттєві збитки. «Якщо років п’ять тому такі збитки можна було висувати тільки до приватних установ, то тепер і до органів місцевого самоврядування, — зазначає він. — І це можуть бути доволі значні суми — сотні тисяч і навіть мільйонів гривень».