«...Берімось краще до роботи, Змагаймось за нове життя!»*

*(«Скрізь плач, і стогін, і ридання...», 1893 р.)

«Мені нігде так не добре, як вдома...»

У Колодяжному на Волині відбулася наукова конференція і презентація виставки про географію подорожей Лесі Українки

«Властивий, найрідніший рідний край для мене — Волинь...» — писала Леся Українка в листі до матері 22 березня 1898 року. «Колодяжне — се власне дома, а все решта так, між іншим...» — так сприймали свою садибу всі Косачі, а Леся Українка писала: «Мені нігде так не добре, як вдома, і робота тут найліпше робиться. Так ще ж тут і окрім писання є живе діло і милі для мене люди, тут не почуваю себе зайвою на світі». У четвер у Колодяжному, на базі літературно-меморіального музею Лесі Українки, пройшла всеукраїнська науково-практична конференція «Леся Українка і родина Косачів в історії української та світової культури», присвячена 150-річчю від дня народження Лесі Українки.

Завершиться вона презентацією виставки «Я стільки світів з’їздила...» (географія подорожей Лесі Українки). Ольга БОЙКО,  завідувачка Літературно-меморіального музею Лесі Українки в Колодяжному, розказала, що на виставці представлять 11 банерів, кожен з яких представлятиме одну з країн, котру відвідувала Леся Українка. «На кожному банері — фотознімок Лесі того періоду, в який вона відвідувала країну, поштові листівки початку XX століття, знімки сучасного вигляду міста. Під кожним банером виставлені меморіальні речі або їхня копія. Наприклад, коли йде мова про Чернівці, то це збірка Лесі Українки, видана у тому ж році, що Леся відвідала це місто. Коли мова про Болгарію, то ми маємо грудочку землі з могили дядька Лесі — Михайла Драгоманова. Під банером про відвідини Друскініскай маємо оригінал стрічки, з якою Леся сфотографована за рік до відвідин цього міста», — каже Ольга Бойко.

У Колодяжному також започатковують іменну сторінку Лесі Українки у Фейсбуці, її будуть наповнювати матеріалами про події у житті поетеси, її знімками та цитатами з творів, відповідно до періоду, коли твори були написані або коли було зроблено фото і  з якої нагоди.

Мандрувати по світу Лесі доводилося не заради простого інтересу, а тому, що вона шукала порятунку від хвороб. Проте дуже цікаво читати її враження про відвідані місця, чимало з яких стали поштовхом до написання творів. У 2011 році мені довелося побувати у місті Балаклава, в  Криму. Запам’ятався дуже цікавий пам’ятник Лесі, адже у Балаклаві вона бувала двічі. З матір’ю, ще дівчиною, і потім з Климентом Квіткою, у 1907 році. На віллі, де жили, висіла табличка про перебування тут Лесі. От цікаво, яка тепер доля і таблички, і пам’ятника, і пам’яті про Лесю там?..