«Все, що я робив, — починалося з мрій»
Для більшості людей субота є днем відпочинку, але тільки не для нашого сьогоднішнього гостя. Навіть у свої 87 років він не втрачає духу справжнього авантюризму та інтересу до активної громадської діяльності. Його знайомство з «Днем» почалося ще в 1999 році, коли головний редактор Лариса Івшина запропонувала професору зустрітися зі студентами у Ніжині. Відтоді, Богдан Дмитрович став добрим другом не лише університетської спільноти, а й почесним лектором Літньої школи журналістики «Дня».
«Досвід, як ліхтар, що носиться на плечах. Він просвітлює стежку, яку треба пройти, а не яку вже пройдено», - саме такою фразою гість розпочав розмову про майбутнє українського народу. Як засновник Благодійного Фонду з підтримки молоді, він дуже цінує її внесок у суспільство та вважає за потрібне завжди бути у контакті з сучасним поколінням. Богдан Дмитрович розповів, завдяки чому йому вдалося досягнути успіху: «У мене було дві мрії: перша – це стати вільною людиною, а друга – пізнати світ, та, взагалі, все, що я робив, починалося з мрій».
Зустріч завершилась по-сімейному тепло. Богдан Гаврилишин пригадав про знайомство з Олесем Гончарем та смачні вареники його дружини, наголосивши на тому, що «будь-якого автора потрібно знати в першу чергу як людину». Після теплих обіймів з кожним учасником Богдан Дмитрович подарував свої книги та побажав усім «залишатись справжніми українцями».
Найцікавіші думки, що прозвучали під час зустрічі з Богданом Гаврилишиним, - незабаром у «Дня».
ВРАЖЕННЯ
Марта ФРАНЧУК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
- Щиро кажучи, Богдан Гаврилишин є моїм духовним батьком, адже його життєвий шлях є зразком для кожного, як потрібно жити, вірити та крокувати до своєї мрії. Кожного разу, попри все, він намагається виходити на контакт із молоддю, адже знає, що тільки це покоління змінить Україну. Для неї він робить усе, бо, за його словами, молодь є рушієм прогресу, тим каталізатором, який і зробить нашу Батьківщину такою, якою вона завжди мала бути – могутньою демократичною державою.
Володимир НИЖНЯК, Львівський національний університет імені Івана Франка:
- Богдан Гаврилишин - надзвичайно шанована особа для «Дня», і сьогодні я мав нагоду в цьому пересвідчитися. З висоти своїх років він щоразу люб’язно погоджується зустрітися з Літньою школою. Це надзвичайний жест і комплімент усім нам. Я побачив людину з обґрунтованим баченням майбутнього, чітким розумінням національної ідеї, професіоналом з досвідом і глобальним світосприйняттям, хоча б тому, що він відкрив для себе всі континенти. Сподіваюся, наш світогляд теж розширюватиметься завдяки мандрівкам, передусім інтелектуальним.
Мар'яна БОЛОБАН, Львівський національний університет імені Івана Франка:
- Наша зустріч почалася і закінчилася обіймами, по-родинному теплими. Можливо, саме це задало розмові тон і додало їй простоти і безпосередньості. Говорили багато про мрії, ймовірне щасливе майбутнє кожного з нас зокрема і України загалом, про нових і старих лідерів, про важливість саморозвитку, про "Пласт" як школу державотворчої національносвідомої молоді, а також про найсмачніші у світі вареники, які робила дружина Олеся Гончара. Нас Богдан Дмитрович закликав "буйно мріяти", бути активними, вчити мови і жити з вічним рвінням до вдосконалення України та поширення всього українського. Певно він, як ніхто інший, навчив нас, що слід завжди залишатися українцем. Як виявилося, це поняття не завжди суто географічне.
Вікторія БОБРОВА, Львівський національний університет імені Івана Франка:
- Розмова з Богданом Гаврилишиним насправді була напрочуд душевною та проникливою. Богдан Дмитрович намагався донести до кожного особисто свої слова, що йому, на мою думку, вдалось. Я вийшла із зустрічі з новими думками та темами для роздумів. Обговорювали все – починаючи від його благодійного фонду і закінчуючи нинішніми подіями в країні. «Люди, які можуть робити революції, є поганими управлінцями» - наголосив гість. На підтвердження своїх слів навів приклади з Великої французької буржуазної та Жовтневої революції 1917 року. На думку Богдана Гаврилишина, саме на наших плечах відповідальність за майбутнє.
