Віртуальна реальність

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ, «День»  Якось я спостерігав за грою одного мого знайомого у кровожерливу комп’ютерну гру Duke Nukem. Коли знайомий легко розправився із черговим монстром, я висловив здивування із приводу цієї легкості. «А я його завжди в цьому місці зустрічаю», — була відповідь. Минулого тижня я не зустрів на встановленому місці президента Сухарто. Тепер почуваюся якось ніяково: все-таки з ним пройшло все свідоме життя...Є такий анекдот про комп’ютерних маніяків. Маніяк уперше сідає в автомобіль, береться за кермо і питає: «А скільки життів мені дається?» Досі шахтарські страйки вельми нагадували комп’ютерну гру: багато віртуального галасу і тріску, а практичних результатів — нуль. Щоправда, в нинішній історії уряд цілком може виявитися тим самим маніяком з анекдоту. Страйк знову загострив проблему невиплати зарплат. Минулого тижня парламент ухвалив у зв’язку із цим рішення, в якому, зокрема, передбачається індексація заборгованості за ставкою НБУ. Про проблему бюджетного боргу багато говорять, але чомусь ніхто чітко і зрозуміло не каже одного: урядові треба вибрати між соціальним невдоволенням та інфляцією. Абсолютно зрозуміло, що коли уряд виплатить бюджетні борги, в нашій зовсім неринковій економіці це неодмінно призведе до інфляції. Найсумнішою подією тижня були виступи кандидатів на пост спікера. Крім, так би мовити, загального смутку, викликаного деякими оригінальними пропозиціями кандидатів (наприклад, про запровадження парламентської поліції для запобіганням бійкам) і сумовитими закликами до «злагоди», була й абсолютно конкретна печаль. Ідеться про пропозиції кандидатів «Громади» внести зміни до Конституції, які б навели порядок у взаємовiдносинах Президента, парламенту та уряду . Печаль полягає в тому, що про цю місію цього парламенту каже одна-єдина фракція, та й то — така... Зіновій Кулик належить до визнаних майстрів віртуальної реальності. Він не раз був номінантом цієї колонки і, за результатами минулого тижня, переміг у категорії «якомога далі від начальства, якомога ближче до кухні». Виявилося, що пан Кулик, очолюючи Держтелерадіо, підкоряється Міністерству інформації, яке очолює той самий пан Кулик. Тепер цю історію розглядає Конституційний Суд.