Від акцій протесту програють, зрештою, лише їх організатори - ліві політичні сили
На загальне переконання політологів, спостерігачів та більшості політиків, сьогоднішні акції протесту по всій країні, замислених його ініціаторами - лівими силами - як дієвий засіб політичного впливу на владу, такими не стануть. Насамперед тому, що бажаної для себе масовості лівим досягти не вдасться. За повідомленнями кореспондентів "Дня" та інформаційних агентств, у більшості обласних центрів та великих міст демонстрації не вийдуть за рамки звичної участі однієї - двох тисяч чоловік.
Напередодні 18 березня Президент України Леонід Кучма в інтерв'ю телепрограмі "Післямова" оцінив майбутні акції досить спокійно, в тому плані, що люди хочуть протестувати, є проти чого, і це їхнє право. Таким чином Президент продемонстрував контроль над ситуацією і ніби відвів критику від себе, переадресувавши його на уряд. Але й уряд, точніше прем'єр-міністр Павло Лазаренко, може почуватися досить впевнено: після того, як Верховна Рада не наважилася чи не захотіла ухвалити 14 березня антипрем'єрську постанову по доповіді "газової" комісії парламенту, стало очевидно, що найближчими тижнями відставка П. Лазаренку не загрожує, принаймні до цього не призведуть акції протесту 18 березня.
Так само очевидно, що доповідь Президента в парламенті, перенесена з 14 на 21 березня, теж не стане "вибуховою" для прем'єра. У коментарях засобів масової інформації стосовно мотивів перенесення дати президентської доповіді переважали пояснення, що Президент чекав, чим завершаться розгляд "газової" проблеми у Верховній Раді та демонстрації 18 березня. Сьогодні вже переконливіше звучать неофіційні версії, за якими виступ Президента просто не був готовий на 14 березня. Час для остаточного з'ясування стосунків між Президентом і прем'єром, судячи з усього, ще не настав.
Очевидний виглядає лише програш лівих, оскільки сьогоднішні масові акції, про які так довго говорилося і до яких так довго готувалися їх організатори, покажуть лише примарність надій на масові протести як одного з основних аргументів лівих у боротьбі за владу.