У Львові відкрили пам’ятну таблицю… профспілкам

Відкриття відбулося з нагоди створення в Україні 195 років тому першої профспілкової організації. Нагадаємо, що рік народження української профспілки – 1817-й. Місце народження – Львів. Тоді у місті було 2169 робітників та ремісників, і 45 із них об’єдналися у професійну організацію для захисту економічних та соціальних прав – вона мала назву «Союз взаємодопомоги членів друкарської справи», і створили її 6 листопада у  приватній друкарні Піллерів. У відкритті пам’ятної таблиці на будинку № 8 по вул. Винниченка взяли участь голови територіальних профспілкових об’єднань з Волині, Рівного, Закарпаття, Івано-Франківська, Черкас та Хмельницького, а також голова Всепольських профспілок Ян Гуз. «Перша профспілкова організація України виникла саме у Львові, і я радий, що у місті відкрили пам’ятну таблицю, яка символізує цю подію, – зазначив голова Федерації профспілок України Юрій Кулик. – Люди, які створили першу профспілкову організацію, були солідарними, допомагали іншим. Ми продовжуємо цю традицію. Федерація профспілок України об’єднує 70 організацій – це 43 галузеві профспілки та 27 регіональних профоб’єднань. У цьому колі профспілки Львівщини посідають солідне місце та роблять усе, щоб захистити права працівників».

На Львівщині, згідно з інформацією Федерації профспілок, – понад чотири тисячі первинних профспілкових організацій, які об’єднують 402 244  членів профспілки, із них 96 тисяч – студентська та учнівська молодь.

Андрій СОКОЛОВ, голова Конфедерації вільних профспілок Львівщини:

– На жаль, реально в Україні справжнього, потужного, впливового профспілкового руху не існує. Існують дві профспілкові течії. Перша – офіційна профспілка, яку повністю контролюють влада, роботодавці, і яка є, на мою думку, акціонерним товариством з відмивання грошей. Є також незалежні профспілки, які не є чисельними і структуризованими, відтак не  можуть вирішувати  глобальних питань. Отож я чесно говорю, що потужного, впливового, європейського зразка, профспілкового руху в Україні нема. Так, ми хочемо, щоб ситуація змінилася, але, на жаль, консервативність суспільства, нерозуміння політичної еліти, відсутність будь-якої підтримки, в тому числі й у західному регіоні, соціальної тематики з боку авторитетних політичних і громадських організацій призводять до того, що справжнього профспілкового руху поки що у нас немає.