Свято «фото-врожаю»

День народження — це, безперечно, свято іменинника, але це також і свято всіх його друзів. І дарувати подарунки значно приємніше, ніж отримувати. Як вияв вдячності та вірності дружбі. Таким подарунком нашим друзям і собі стала 15-та(!) Фотовиставка «День-2013». Вона відкривається завтра у Київській міській галереї мистецтв «Лавра». До 3 листопада тут можна побачити іншу Україну та інших українців — на світлинах десятків авторів, які мають оригінальний погляд на життя та розділяють особливу візуальну філософію «Дня». А подарунком для нас стануть ваші  листи, листівки і відгуки на сайті. Перші — читайте вже сьогодні.

У галереї «Лавра» можна придбати новий «Маршрут №1. Мій Учитель», книжки з Бібліотеки «Дня», наші листівки та газети. Крім того, можна буде проголосувати за фотографію, яка найбільше сподобалась - і таким чином зробити неочікуваний подарунок ще комусь. Адже лідер глядацьких симпатій отримує особливу нагороду від «Дня». Побачимось на Фотовиставці «День-2013»!

«День» — ЦЕ ДРУЗІ

Лілія ШЕВЦОВА, російський читач:

— Вітаю! Не всім  у медіапросторі вдається прожити стільки років і зберегти молодість,  завзяття і таку шалену енергетику!

Утім, для мене, людини, яка давно мешкає в Москві, важливо не лише це. Для мене не менш важливими є чесність і нестримне  бажання говорити правду і те, що думаєш. Попри все.  Це саме те, що є в газети «День».

І ще для мене «День» - це друзі. Передусім Лариса Івшина, з якою я знайшла дивний збіг думок. Лариса — це багато в чому  і джерело драйву для цієї чудової газети, і одночасно охоронець принципів.

Бажаю вам, друзі, зберігати свою молодість, свою чесність і відвертість!

«День» ФОРМУЄ НОВІ СМИСЛИ І НОВІ ЕЛІТИ

Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Інституту світової політики:

— Головна цінність газети «День» полягає в тому, що вона не лише інформує, а й формує. Формує нові смисли, нові підходи; формує нові еліти. Газета «День» — це громадянська платформа, на якій відтворюється колишня Україна і твориться Україна майбутнього; «День» повертає країні вкрадену історію.

Чим відрізняється «День» від інших періодичних видань? Передовсім тим, що це не зовсім газета. Це ціла інтелектуальна фабрика із вироблення ідей, продукування чесних і незаїжджених думок. Є люди, які крокують попереду свого часу; але є і газети, які випереджають своїх сучасників. Коли більшість мас-медіа женеться за скандальністю, «День» пропонує ціннісне і позачасове. Коли епоха споживацтва спричинює диктат примітивної доступності, газета «День» ненав’язливо змушує рости свого читача.

Літні школи журналістики, щорічні фотовиставки, безпосереднє спілкування з українцями у всіх регіонах, публікація книжок — це ті ноу-хау головного редактора Лариси Івшиної, які виводять газету за рамки звичних фахових дефініцій. Це — газета, яка вчить; газета, яка виховує смак; газета, яка об’єднує однодумців.

Мені пощастило знати «День» із двох позицій — як штатному співробітнику і як читачу. Як «днівець» завжди з гордістю розповідаю про роки роботи в газеті. Як у читача у мене підсвідомо виникає підвищена повага до людини, якщо в її руках бачу це видання. Газета «День» — як код, знак якості, диплом.

У новий День народження «Дня» бажаю довгих років успіху, ще більшого визнання, сил бути унікальними і кращими!

«ГАЗЕТА «День» СЬОГОДНІ ВИРОСЛА ДО РІВНЯ  ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ІНСТИТУЦІЇ»

Юрій ЩЕРБАК, громадський діяч, письменник, дипломат:

— Коли через 100 років історики майбутнього піднімуть підшивки газети «День», вони з радісним здивуванням побачать, наскільки повноцінно і глибоко ця газета висвітлювала життя України, Європи і світу. Газета «День» є унікальним національно-просвітницьким та культурологічним проектом, який виконує не тільки роль щоденного інформаційного видання, але й роль «всеукраїнського вчителя» історії нашої землі, вихователя патріотизму і любові до України. Із статей, опублікованих в газеті «День», можна скласти повноцінний підручник історії — справжньої, драматичної, української, а не сфальсифіковано-совєцької. Викриваючи русифікаторську, радянську міфологію, газета «День» працює не на минуле, а на майбутнє європейської України. Питанням національної ідентифікації, європейської інтеграції та постгеноцидної спадщини газета «День» приділяє першорядне значення, і цим виразно і в кращий бік відрізняється від інших газет. В газеті склався колектив висококваліфікованих журналістів: Віталій Княжанський, Микола Сірук, Ігор Сюндюков, Іван Капсамун, Марія Томак, Дмитро Десятерик та ін. Унікальною є роль головного редактора газети Лариси Івшиної, яка стала важливою постаттю сучасного суспільного життя України, промоутером цікавих і творчих проектів газети «День». Можна тут згадати такий проект, як «Бібліотека газети «День», і зокрема, таке унікальне і сенсаційне видання, як «Підривна література», такі проекти, як «Літня школа журналістики «Дня» або ж проведення щорічної фотовиставки. Такі виставки дають можливість пізнавати історію сучасної України не тільки в слові, але і в зображенні. Кращі фотографії входять до золотого фонду нашої культури. Таким чином, газета «День» сьогодні виросла до рівня загальнонаціональної інституції, без якої неможливо уявити нині інтелектуальне, економічне, культурне і політичне життя України.

Шануймо і підтримуймо газету «День» — національно-патріотичну і, водночас, європейську газету України!

НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР — ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО

Андрій СИДОР, директор компанії з організації подій №1 у Львові «Дік-Арт»:

— У мене є дві позиції: перша — як компанії з організації подій, а друга — як споживача, який читає газету. Якщо говорити про компанію, то коли ми беремо нового працівника, завжди говоримо: якщо ви робите якісь добрі справи, а про них ніхто не знає, це означає, що ви нічого не робите. Тому роль надійного інформаційного партнера дуже важлива. І тут абсолютний респект газеті «День», яка протягом років інформує про наші фестивалі — і анонсує, і потім пише про результати.

А як читач скажу — це, мабуть, моя улюблена газета. Станом на сьогодні, можливо, якісь і є альтернативи в Україні, але у всебічному висвітленні і політичного, і культурного, і соціального життя країни, думаю, «День» — №1. Тому залишається тільки побажати процвітання і хорошої співпраці в майбутньому.

НА ЙОГО СТОРІНКАХ... АКУМУЛЮЮТЬСЯ ДОБРІ СПРАВИ

Олек­сандр ПРИЛИПКО, жур­на­ліст:

—«День» — не газета в номінальному значенні аркушів паперу з текстами новин. «День» не журнал, розрахований на певну аудиторію читачів і рекламодавців. «День» — радше, певний спосіб думки, поза впливом трендів і стандартних форматів. Це клуб людей, що розуміють вагу фундаментальних знань і етичних принципів для життя молодої країни. На його сторінках не зустрінеш подробиць побутових сцен,  зоряної мішури й організованих на замовлення сенсаційних викриттів. Натомість тут можна знайти важливі для людини орієнтири, відкрити невідомі сторінки історії, поглянути на світ очима зрячої, яка не втратила розум людини. Можливо, «День» єдина інтелектуальна страва, що підходить до філіжанки ранкової кави без  ризику зіпсувати апетит і настрій.  На його сторінках окрім інформації і  думок акумулюються добрі справи. «День» — ще й десятки важливих проектів соціального і культурного середовища, які відкривають таланти, навчають фахівців і допомагають усім нам усвідомити себе громадянами чудової, але не вивченої країни.  

У ГАЗЕТІ Є РОЗУМІННЯ ВЛАСНОЇ МІСІЇ

Олек­сандр ПАЛІЙ, іс­то­рик, по­лі­то­лог:

— Газета «День» серед інших медіа вирізняється серйозністю і глибиною. Зокрема, особливим чуттям до питань ідентичності. Хтось сказав, що для ЗМІ притаманний суперкороткозорий підхід, коли падіння з велосипеда подають рівнозначно падінню цивілізації.

У газеті «День» усе по-іншому: редакція, як бачимо, розуміє справжню ієрархію речей і несе її в люди. Тобто в газеті, при її плюралістичності і повазі до різних думок і культивування самого процесу мислення, є розуміння власної місії. У газеті пишуть багато однодумців:  вони думають «в один бік», але всі, як правило, дуже порізному.

Це створює атмосферу діалогу, коли на виході отримуєш не мавпування чужих рецептів, а продукт, створений в країні, на її власному досвіді і для неї самої. А це надзвичайно важливо. Світ є світом індивідуальностей, і якщо країна втрачає індивідуальність, вона стає нецікавою ані світові, ані самій собі. Мені подобається акцент на фотоконкурсах «Дня». У цьому газета йде попереду інших друкованих ЗМІ, адже нинішню інформацію максимально спресовують в змісті.

Фотоконкурс — це не лише спроба розібратися в собі, знайти талановитих людей чи ракурси, а й внесок в імідж країни. Адже, як відомо, краще раз побачити, ніж сто разів почути. За моїми спостереженнями, паперовий «День» залишається досить популярним форматом для інтелігенції, особливо в регіонах. А це дуже важлива аудиторія для країни.

Простір невисловленого...

Юрій КОСТЮЧЕНКО

Існує хибна думка, що медіа — це просто товар, який кожен вибирає за своїм уподобанням і смаком. А про смаки, як відомо, не сперечаються. Це не так. По-перше, про смаки не сперечаються, коли вони є. Коли наявна розвинена система естетичних поглядів і етичних уявлень. Тут, дійсно, переконувати складно. Якщо ж за смак намагаються видати уривки чужих думок, поспіхом насмикані з кількох гламурних журналів, то сперечатися можна і потрібно. Більше того, смаки слід формувати.

І тоді медіа перестає бути «просто товаром» і стає простором спілкування. Кожне явище, кожна подія може бути пережита, відбита, відчута на кількох різних рівнях рефлексії. Від найпримітивнішого «Ой, дивися!» — до аналізу мотивації і прогнозування результатів майбутніх дій. Для журналіста застрягти лише на одному рівні рефлексії — означає законсервувати громадську дискусію, приректи суспільство на нескінченне переживання одних і тих самих примітивних емоцій, без можливості розвитку. Адже життя — це саме розвиток. Стабільність веде до стагнації і деградації, розвиток лише в постійному розширенні горизонту.

Уже 17 років газета «День» є простором громадської дискусії. Саме так. І в першу чергу тому, що кожна подія, яку обговорюють на її сторінках, стає багатовимірним і багатоплановим явищем. Воно представлене на різних рівнях сприйняття. Тому, по-перше, газета цікава багатьом. А по-друге, багато хто може стати частиною цього простору.

Мені випала щаслива нагода стати частиною дискусійного простору газети «День». Це абсолютно новий досвід, що виходить за рамки усього мого попереднього досвіду. Напевно, це вимагає окремої, глибокої і серйозної розмови. Поки я можу сказати лише, що це неймовірно цікаво і дуже відповідально. Як учений я добре знаю, що таке по-справжньому цікаво. Повірте — тут цікаво. А ще я абсолютно по-іншому усвідомив, що таке соціальна відповідальність. Слово коштує дорого, можливість бути почутим — безцінна, тому ми цінуємо можливість жити і говорити в координатах простору газети «День» і її багатьох цікавих проектів.

А між іншим, кожен проект заслуговує на окрему увагу.

З легкої руки американського видавця і журналіста Артура Брисбейна ми впевнено повторюємо, що зображення коштує тисячі слів. І дуже часто це правда. Але правда тільки тоді, коли ми вміємо говорити, коли володіємо Словом. У інших випадках використати примітивну картинку — означає лише намагання замаскувати своє невміння (рідше — небажання) висловитися. Яскравий приклад — смайли в інтернет-дискусії. Лише той, хто сповнений Словом, може виразити його сенс картинкою, відзеркалити в зображеннях різноколірне биття щоденної думки.

Людина соціальна, а світ — діалогічний. Ми спостерігаємо світ і виражаємо побачене, створюючи образи силою слів. Можливо, саме тому вдалі ілюстрації, вміло зібрані вдумливим і уважним інтелектуалом, починають жити власним життям, створюють свій світ, свій символічний ряд, що примушує глядача стати частиною простору існуючого, але невимовленого Слова.

Саме тут криється таємниця популярності таких проектів, як фотожурнали газет The Boston Globe (Big Picture), The Guardian (In pictures), журналів Smithsonian Magazine або National Geographic. Ми хочемо бачити повноту світу очима людей, до думки яких прислухаємося, з якими готові сперечатися, яким довіряємо. Ми хочемо бачити світ, до якого небайдужі, — наш світ. Відчуття спільності зі світом дає почуття відповідальності і сили змінювати світ. І це та сила, що дає слово, яким ми володіємо. Нехай навіть і слово невисловлене.

Це те, що я хотів сказати до п’ятнадцятої, ювілейної Фотовиставки газети «День». Своїм дбайливим, чесним ставленням до Слова вони заслужили право вести з нами діалог словами невисловленими. А ми з нетерпінням чекаємо на можливість побачити світ очима людей, за допомогою яких розмовляємо один з одним.