«ДЕНЬ» став одним з перших прес-видань, з яким я познайомився в Україні»

Едоардо КРІЗАФУЛЛІ, директор Італійського інституту культури при Посольстві Італії в Україні

1. 2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).
      -Для мене цей рік став надважливим, адже я ближче познайомився з Києвом та Україною загалом (я приїхав в Україну наприкінці літа 2020 р.). Мене вразила краса, порядок, чистота, доглянутість парків у всіх містах, де я встиг побувати за цей час: у Києві, Одесі, Харкові та Львові. 2021 рік також став роком Данте, і мені надзвичайно сподобалось відзначати цю подію разом з українськими друзями та партнерами. Завдяки святкуванню цієї річниці (700-річчя від дня смерті Данте Аліґ’єрі (1265-1321 рр.)) я побачив наскільки освіченими загалом є українці, наскільки начитаними, ерудованими, як цікавляться літературою та мистецтвом, вже не кажучи про музику. Мене також вразила схожість між італійцями та українцями. Одразу цього непомітно, але коли здобуваєш довіру українця, пізнаєш середземноморський дух – такий дружній і теплий.

Найдорожчими образами, які спливають в уяві, коли думаю про Україну є мої прогулянки Хрещатим парком у Києві, повз Арку дружби народів, зупиняючись на мості і занурюючись поглядом у безкінечний рух величної річки Дніпро. Потім я спускаюсь схилом і повертаюсь наверх Андріївським узвозом, повз будинок Булгакова. Також мене дуже вражають українські оперні театри: і в Києві, і у Львові, і в Одесі, і в Харкові – всі вони чарівні, кожен по-своєму, зі своїм неповторним стилем. 

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

-Для мене героєм 2021 року є Папа Римський Франциск, але зовсім не з релігійних причин (хоч я і виріс у родині католиків, але я не релігійна людина), а за політичні, культурні та філософські погляди: я дуже захоплююся Папою, оскільки він несе повідомлення братерства, закликає європейців приймати біженців та емігрантів, які тікають від злиднів та від війни. Моя бабуся була біженкою, тож тема біженців торкає найглибші струни моєї душі. Мої герої – це ті, хто бореться за мир, братерство, рівноправність. Мені хотілося б, аби моя Європа приймала з солідарністю тих, у кого більше нема дому, в межах можливого, звичайно.

Ще для мене героями стали лікарі та медперсонал, які, часто при низьких зарплатнях, ризикують своїм життям, щоб врятувати нас під час пандемії Covid-19.

Антигероїв я навіть не хочу називати. Є чудова фраза з «Божественної комедії», як Вергілій каже Данте: «Non ragioniam di loro, ma guarda e passa» (у перекладі Є. Дроб’язка «Що й ти не говори, поглянь і – далі»; дослівний переклад: «Не думаймо про них, поглянь і пройди повз».

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше). Яких би тем хотілося від наших журналістів у наступному році?

-Газета – чудова.  Шкода, що перестала працювати  англомовна версія, оскільки українською, на жаль, поки не володію. Допомагають перекладачі. Окремих авторів чи статті виділити не можу. Все цікаво, багатогранно, і торкається різних сфер. Щодо тем, які зацікавили б та які можна додати, то це більше висвітлювати переклади іноземних творів українською мовою та навпаки – українських творів іноземними мовами.

Оскільки я вивчав перекладознавство, вважаю, що переклад літературних творів є надзвичайно потужним  інструментом взаємного пізнання та розуміння. Інколи, щоправда, переклад може перекручувати зміст оригінального тексту, а інколи цілковито й правдиво передає його.

Взагалі я вважаю, що фігура перекладача/перекладачки має більше цінуватися та оцінюватися, як в Україні, так і в Західній Європі.

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

-Змушений повторитися: це Папа Римський Франциск, який витрушує з нас егоїзм та медичний персонаk, який дбає про наше здоров’я. Я переконаний, що ми маємо поважати точки зору одне одного. Я думаю, важливо вакцинуватися у знак поваги до ближнього. Моя віра в науку та медицину зросла: за такий короткий проміжок часу вони спромоглися підготувати ефективні вакцини. Я вважаю, що ми маємо вірити у наших науковців та науку як запоруку благополуччя та соціального прогресу.

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

-Я зробив деякі позитивні висновки: не всі люди – егоїсти, я бачив багато прикладів людської солідарності, як в Італії, так і в Україні. Пандемія коронавірусу стала жахливим випробуванням для багатьох. Кінець кінцем, Європу це зміцнило, італійці, зокрема, об’єдналися заради протистояння цьому страшному вірусу, терпляче приймаючи численні обмеження. Тобто у скрутні моменти на зміну суперечкам і конфліктам приходить єдність.

Урок, який я виніс (мабуть, як і багато інших людей), такий: є абсолютні цінності, такі як дружба, родина, любов до культури. Звичайно, я і раніше це знав. Але такі люди, як я, легко занурюються з головою в роботу, у кар’єру. Через це, інколи, ти забуваєш про найголовніше в житті. Я збагнув, що час і здоров’я – це найцінніше, що ми маємо. Нам варто приділяти більше часу родині й друзям. І, звісно, нам потрібне здоров’я, щоб спокійно жити. Я гадаю, що ритми роботи у Західній Європі та у США – просто шалені, всеохоплюючі. Ми забагато працюємо, у різних сферах. Тим самим ризикуємо втратити сенс та важливість людських стосунків. І марнуємо своє здоров’я.

6. У 2021-му "Дню" виповнилося 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

-Я вітаю газету «День» з таким важливим ювілеєм. Чверть століття – це чимало! «День» став одним з перших прес-видань, з яким я познайомився в Україні, саме завдяки англомовній версії онлайн-видання, за яке красно дякую. Щиро бажаю мати можливість і надалі освітлювати різні події України і світу об’єктивно і вчасно. Хай живе свобода слова!