Єдиний фронт

«Український бойовий дух неймовірний. І саме він формує дипломатичну стратегію», - Ганна ГОПКО

Україна у спротиві. Від військових, які є на передовій, до дипломатів та громадянського суспільства – це і є наш єдиний фронт. Але наш спротив має бути конкретизований. Ефект накопичення допомоги – вкрай важлива категорія, яка має допомогти нам у вибудові власної стратегії оборони. «День» поспілкувався з народною депутаткою Верховної Ради України VIII скликання після її поїздки до США. Чи готові США до спротиву на нашому фронті?

- Пані Ганно, поділіться вашими враженнями від поїздки до США?

- За більш ніж 50 днів ми побачили еволюцію в західному світі. Спочатку це були прорахунки даних різних розвідок про те, що Україна не вистоїть 72 години. Бюрократична машина Заходу з кожним днем спротиву української армії, перемог наших у боях і звірств росіян, прийшла до прозріння. Захід зрозумів, що не може просто бути спостерігачем. Ми зустрічались з представниками сенату й ключових комітетів. Захід має виробити стратегію щодо України. Це те, про що ми казали їм. Як «Імперія зла» Радянський Союз розвалився, то саме чекає на росію, яка чинить зараз геноцид. Найкраща допомога біженцям – це надання Україні зброю. Тоді швидше українські біженці повернуться додому. Наш бойовий дух неймовірний. І саме він формує й дипломатичну стратегію. Між сталінським геноцидом і путінським немає різниці. Тільки путінський геноцид масштабується через війну й взагалі ідею, що української нації немає бути. Про геноцид Байден сказав особисто. Тому вже зараз треба говорити про те, що буде після путіна.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»



- Для США в цій війні є свої амбіції?

- Україна, яка завдає поразку росії – це винятковий випадок для всього світу. І для США допомога Україні є певною мірою амбіцією. США - є лідером вільного світу. І для Байдена це є можливість увійти в історію. Крім того, перемога над росією – це є сигнал Китаю. Якщо Китай буде поводити себе так само до Тайваню, то на нього чекатиме те саме, що й на росію. Сподіваюсь, що Держдеп дозріє до того, щоб визнати російську федерацію спонсором геноциду. США має готуватись до виснажливої марафонської війни. Путін намагається перетворити українські міста на зразок з містами Сирії. Слід також розуміти, що навіть з офіційних заяв росії видно, що вони збираються зайнятись денацифікацією й чеченців, і дагестанців. І в інтересах цих народів чинити спротив.

- Є відчуття того, що США насправді навмисне нам не видають допомогу повною мірою? Наче очікують, що путін знесилиться. Але й ми можемо не витримати.

- Є таке відчуття. Ми пояснювали, що виснаження росії на території України, коли гинуть тисячі невинних людей, є програшною стратегією. Не давати Україні наступальну зброю – це неправильно. У нас є вікно можливостей для цього, адже втрати росії величезні й цей чинник треба використовувати. Допомога Україні – це питання надійності НАТО. І вони мають показати, що в них є стратегія української перемоги.

- Наскільки ми свідомі своїх вимог? Наприклад, закриття неба – це технічно й організаційно проблемне питання. Але ми про нього говоримо й навіть біг-борди вивісили в Києві з цим проханням. Така поведінка натякає на профанацію.

- Нам необхідно покращити координацію між нашими відомствами. Що нам необхідно? Тому перед тим як критикувати США треба розуміти, що саме ми вимагаємо. Я розумію, що під час війни є багато центрів впливу. Але я хочу, щоб він був один. У мене є велика довіра до генерала Залужного. Нам потрібен один центр з комунікації військових потреб. Нашим завданням є вибивати політичну готовність США допомагати Україні.