В очікуванні битви

Швидше за все, саме в Харківській області російською армією завдаватимуться два головні удари, один на Харків, а інший на південь

Війна Росії проти України, на жаль, ще дуже далека від свого завершення. Жодного прийнятного для обох сторін компромісу досі не проглядається. Володимир Путін збирається продовжувати війну до переможного кінця, й лише явна військова поразка може змусити його відступити, і то лише в тому випадку, якщо російська армія після поразки виявиться нездатною продовжувати війну на виснаження. Поки що російський диктатор має намір здійснити новий генеральний наступ в Україні, щоб здобути військову перемогу і продиктувати Києву умови капітуляції. Очевидною метою цього наступу стане оточення українського угруповання на Донбасі, а також, вочевидь, захоплення Харкова.

Остання мета, безперечно, має також політичний сенс. Прихильники «русского мира» давно говорять про необхідність перенести українську столицю до Харкова, який був столицею радянської України до 1934 року. Якби російським військам вдалося захопити Харків, там цілком міг би бути створений альтернативний маріонетковий уряд на чолі з якимсь Медведчуком чи Януковичем. 12-кілометрова колона російської військової техніки зараз рухається по Харківській області України, подібно до того, як на початку вторгнення приблизно така сама за довжиною російська колона рухалася до Києва.

Швидше за все, саме на Харківщині російською армією завдаватимуться два головні удари, один на Харків, а інший на південь, з метою оточення донбаського угруповання українських військ. Залишається сподіватися, що ЗСУ не допустять такого розвитку подій та утримають Харків під своїм повним контролем. Майбутня битва за Донбас, яка може розпочатися вже цього тижня, ймовірно, стане вирішальною битвою нинішньої війни. Президент Володимир Зеленський попередив, що «проти нас може бути використано ще більше ракет та авіабомб, але ми готуємося до їхніх дій, ми відповімо». Гарантія адекватної відповіді – безперервний потік військової допомоги Україні з країн НАТО.

Звичайно, підбивати підсумки російсько-української війни ще зарано. Але на одне запитання, як видається, дати відповідь можна вже зараз. Путін розпочинав війну під гаслом зміцнення безпеки Росії та відкидання військової інфраструктури НАТО від російських кордонів. Так от, уже сьогодні можна впевнено сказати, що своєю агресією проти України президент Росії досяг прямо протилежного результату. Ворогом Росії став увесь цивілізований світ. Кожен день приносить нові повідомлення про військові злочини російської армії в Україні. Назви «Буча» та «Краматорськ» стають такими ж зловісними символами, як «Катинь» та «Лідіце». Світ жахається того, що творять росіяни в Україні. І не дивно, що сусіди Росії різко захотіли опинитися під ядерною парасолькою НАТО.

Дуже показовою в цьому плані є зміна позиції Фінляндії та Швеції. Швеція є нейтральною державою вже понад 200 років, а Фінляндія зберігає цей статус весь період після Другої світової війни. І ось тепер, як повідомляє британська «Таймс» із посиланням на американські джерела, обидві ці держави збираються вже влітку цього року стати членами Організації Північноатлантичного договору. За версією «Таймс», один з американських високопосадовців називає такий розвиток подій «великим стратегічним прорахунком Росії». Російське вторгнення в Україну призвело до того, що вперше в історії більшість фінів і більшість шведів, за останніми соціологічними опитуваннями, захотіли вступу своїх країн до НАТО.

Раніше прем'єр-міністр Фінляндії Санна Марін заявила, що «Росія не той сусід, яким ми її вважали» і що «ми проведемо дуже ретельні дискусії (про вступ Фінляндії до НАТО. – Б.С.), але ми також не витрачатимемо на це процес більше часу, ніж потрібно, тому що ситуація, звісно, дуже тяжка». Також друга за чисельністю опозиційна партія Швеції «Шведські демократи» заявила, що може змінити свою позицію та підтримати ідею вступу країни до НАТО, якщо цим курсом піде сусідня Фінляндія. Членство Швеції та Фінляндії в Північноатлантичному альянсі обговорювалося минулого тижня на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО, на якому були присутні представники цих двох північних держав. Фінляндія має намір подати заявку про членство в НАТО вже в червні, за нею піде Швеція, причому дві держави тісно координуватимуть між собою кроки щодо членства в альянсі.

Стокгольм та Гельсінкі дуже лякає, що слідом за Україною об'єктом російської агресії можуть стати держави Балтії, а їхня окупація Росією створила б додаткову загрозу Швеції та Фінляндії. Наразі вступ цих двох держав до НАТО у найближчій перспективі виглядає цілком реальним, оскільки їхні збройні сили та внутрішня та зовнішня політика давно вже відповідають усім критеріям членства у Північноатлантичному альянсі. Якщо Фінляндія та Швеція опиняться в НАТО, Фінляндія стане членом альянсу з найдовшим кордоном з Росією – 1265 км. Це можна порівняти з довжиною сухопутного кордону України з Росією – 1974 км. Як шведська, так і фінська армії вирізняються високою боєздатністю та сучасним озброєнням. Не варто сумніватися, що вони відіграватимуть у НАТО активну роль, і в разі нападу Росії на країни Балтії першими прийдуть їм на допомогу. І Росії, в разі вступу до НАТО Фінляндії та Швеції, буде набагато важче вчинити агресію проти Литви, Латвії та Естонії, оскільки доведеться додатково виділяти значні сили для прикриття кордону з Фінляндією.

Тож унаслідок своєї агресії проти України Путін не лише не покращив, а серйозно погіршив ситуацію із забезпеченням безпеки Росії. Сам же президент РФ перетворився на світового ізгоя, на кшталт Кім Чен Іна, і лідери провідних держав світу вже закликають судити його як військового злочинця у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Явно не про те мріялося Путіну, коли він розпочинав війну проти України, яку розглядав як легку та швидку прогулянку. Але все має свій кінець. Але, щоб віддалити свій кінець, Путін готовий буде пожертвувати останнім росіянином.