Ставка на збереження диктатора?

Олександр Лукашенко може бути задоволений підсумками свого візиту до Сочі для зустрічі з Володимиром Путіним

Черговий транш кредиту – 500 млн доларів Лукашенко отримав, заручився фактичним схваленням російським колегою примусової посадки в Мінську літака Ryanair й арешту білоруського опозиціонера Романа Протасевича і російської громадянки Софії Сапеги, та ще й у Чорному морі скупався. Створюється враження, що інцидент з літаком Лукашенко спеціально підгадав під зустріч у Сочі, щоб продемонструвати своєму російському партнерові за перемовинами: бачиш, із Заходом у мене цілковиий розрив, я нікуди не подінуся, у мене одна надія - Росія, тож із тиском щодо інтеграції можеш поки що зачекати. Заразом Путін пообіцяв пом'якшити наслідки нових західних санкцій проти Білорусі, дозволивши білоруській компанії «Белавіа» здійснювати додаткові рейси до Росії. Тут, щоправда, виникла одна заковика. Лукашенко досі не визнавав Крим російським. І компанія «Белавіа» заявила, що поки що не літатиме до Криму, а чекатиме «політичного рішення». Такого рішення від Лукашенко, напевно, чекає і Путін. Але «бацька», схоже, не поспішає визнавати Кримський півострів частиною Російської Федерації, залишаючи таке визнання на крайній випадок.

Найімовірніше, Лукашенко ще сподівається якось вибудувати відносини з Україною і не хоче спалювати всі мости з Києвом. Жодних відчутних результатів у справі російсько-білоруської інтеграції поки що не з'явилося. Тож Лукашенко може вважати себе переможцем. Гроші отримав, а жодних серйозних поступок не зробив. Та ще й коронпринца - молодшого сина Миколу - до Москви на благословення звозив. І, гадаю, Путін принципових заперечень проти хлопчика Миколи не має. Адже сам має намір царювати до самої смерті. А тим часом, дивись, Микола підросте. «Бацька», зважаючи на все, успішно залякує Путіна загрозою нової «дестабілізації» обстановки в Білорусії в разі відновлення масових акцій протесту і виставляє себе єдиним гарантом стабільності, яку всілякі там Протасевичі можуть розхитати.

У перший день візиту Лукашенка Путін назвав «сплеском емоцій» скандал навколо вчиненого в Білорусії акту повітряного піратства. І додав: «Літак Президента Болівії свого часу посадили, Президента вивели з літака - і нічого, тиша». А Лукашенко пообіцяв передати Путіну «певні документи». Якого плану документи - можна здогадатися. Білоруські спецслужби оприлюднили перший аркуш дипломної роботи Софії Сапеги, який вона нібито чомусь везла з Вільнюса до Афін і назад. Тема диплома нібито звучить так: «Телеграм-канал « Чорна книга Білорусі» як творчий проект «Нової Білорусі»». А як наукового керівника їй білоруські чекісти записали ... президента Польщі Анджея Себастіана Дуду, скромно пойменувавши його доцентом. Звісно, Європейський університет у Вільнюсі негайно спростував дані «титульного аркуша». Софія Сапега навчається на іншому курсі, ніж там зазначено, титульні аркуші справжніх дипломних робіт оформляються зовсім інакше, тема диплома Софії Сапеги нічого спільного з процитованим вище не має, і науковий керівник у неї, звісно, не Анджей Дуда.


ФОТО РЕЙТЕР

«Чорна книга Білорусі», якщо хтось не знає, це база даних білоруських силовиків. Софія Сапега зараз під диктовку білоруських слідчих змушена була заявити, що вона нібито була ініціатором створення «Чорної книги», що дає змогу висунути їй «розстрільні» обвинувачення в тероризмі. Схоже, подруга Протасевича вирішила піти шляхом деяких жертв сталінського Великого Терору 30-х років, які давали свідомо абсурдні свідчення в надії, що нагорі зрозуміють всю їхню абсурдність, а отже - й невинуватість підслідних. Тоді це не допомогло - жертв благополучно розстрілювали. Не факт, що допоможе в лукашенківській Білорусі. Там суди у таких справах жодної уваги на доказову базу не звертають. Хоча російську громадянку, звісно, ніхто не розстрілюватиме. Але історія з дипломом принаймні доводить, що свідчення, які зараз під загрозою тортур та розстрілу дають Роман Протасевич та Софія Сапега, нічого спільного з дійсністю не мають. З огляду на офіційне комюніке про другу, неформальну зустріч Путіна й Лукашенка, Путін занепкоєний долею російської громадянки Софії Сапеги (надалі не проявляти таке занепоєння, хоча б формально, стало зовсім вже незручно) і порушував цю тему в розмові з Лукашенком: «Президент Білорусії детально інформував свого російського колегу про ситуацію з літаком Ryanair. З ініціативи Володимира Путіна було порушено тему затримання російської громадянки С. Сапеги. Очільник Російської держави доручив Міністерству закордонних справ РФ найуважнішим чином відстежувати перебіг розгляду у справі». Та ось невдача, поскаржився невтомний Дмитро Пєсков, Софія, виявляється, має білоруську посвідку на проживання, і, виходить, тільки від Лукашенка залежить її життя чи смерть.


ФОТО РЕЙТЕР

Усе це, звісно, лише порожні слова. Якби Путін справді хотів звільнення подруги Протасевича, він елементарно міг би поставити перед Лукашенком дилему: або негайне звільнення російської громадянки, або чергового траншу кредиту не буде. Можна не мати сумніву, що тоді Софію Сапегу не просто звільнили б, а ще й доправили б до Вільнюса. Однак Путіну на її долю насправді глибоко начхати. Пєсков також повторив путінську тезу про те, що поспішні висновки європейських країн базуються на емоціях, а не на прагненні з'ясувати обставини події. За словами представника Кремля, білоруська сторона надала всю потрібну інформацію щодо інциденту і готова надати додаткову інформацію, якщо буде потрібно. А очільник білоруського МЗС сказав, що Софію Сапегу можуть помилувати, але тільки після суду, або її направлять відбувати покарання до Росії, де її, до речі, зможуть ще додатково ув’язнити за одним з численних репресивних законів.

За підсумками чергового візиту президента Білорусі до Росію (країн, готових приймати Лукашенка, стає дедалі менше) створюється враження, що Путін усвідомив неможливість заміни Лукашенка проросійським кандидатом у найближчому майбутньому і зробив ставку на збереження нинішнього диктатора при владі в Мінську, навіть без огляду на прогрес у справі російсько-білоруської інтеграції. Оскільки єдиною альтернативою «бацькові» стає проєвропейський уряд у Білорусі.