Розмова під завісу року

Путін поспішає. Йому постійно необхідно говорити з американським президентом Джо Байденом. За два тижні відбудуться зустрічі Росія-США, Росія-НАТО, Росія-ОБСЄ. Персональний склад делегацій затверджено, предмет обговорення виведено у відкритий інформаційний простір. Особливої потреби в черговій розмові начебто й немає, але, на думку Путіна, дуже є.

Справа в тому, що західні країни і насамперед  США зробили низку дій, що викликали своєрідну паніку в Москві.

Наприкінці грудня американські літаки-розвідники Е-8С Joint STARS, Е-3С та Boeing RC-135W здійснювали польоти з української території вздовж лінії розмежування на Донбасі та над акваторією Чорного моря поблизу берегів Криму. Що викликало особливе обурення в Москві - так це наближення на 20-40 км до російського повітряного простору і перегляд не тільки Криму, але також Ростовської, Білгородської та Воронезької областей. Саме там концентрується більша частина російських військ уздовж кордону України.

Приблизно в ці ж дні французький фрегат «Auvergne» спільно із середнім десантним кораблем ВМСУ «Юрій Олефіренко» відпрацьовував наступальні дії та тренування типу PASSEX, зокрема навчальні стрільби на північний захід від Кримського півострова.

За термінологією американських ВМС PASSEX (скорочення від passing exercise — швидке тренування) означає навчання двох різних флотів, завданням яких є відпрацювання взаємодії в умовних військових операціях і гуманітарних місіях.
Тут є два аспекти. По-перше, французький корабель бере участь у демонстративних навчаннях напередодні зустрічі Росія-НАТО. Звісно, вони готувалися заздалегідь, але певний символізм, а в Росії цьому приділяють підвищену увагу, присутній.

По-друге, це французький корабель, а Францію донедавна було помічено в бажанні гостро протистояти Росії. У певному сенсі це зміна політичної позиції не на користь Москви. Очевидно проглядається єдиний європейський фронт, якщо зрушення відбувається із боку Парижа, а раніше Риму.

І, нарешті, дуже зухвалий крок. За повідомленням CNN, міністр оборони США Ллойд Остін наказав ударній авіаносній групі (АУГ) ВМС США на чолі з авіаносцем USS Harry S. Truman залишитись у східній частині Середземного моря і не висуватись у регіон Перської затоки в розпорядження Центрального командування. Перехід через Суецький канал скасовано до особливого розпорядження.

Наразі авіаносець, авіаносне крило 1 та п’ять кораблів супроводу перебувають в Іонічному морі між Грецією та Італією. Як пише видання USNI News, співробітник Пентагону повідомив, що зміна графіка АУГ необхідна для того, щоб заспокоїти американських союзників та партнерів у регіоні.

У Москві повною мірою оцінили такий крок Пентагону. АУГ немає необхідності навіть входити в Чорне море, що пов'язано з низкою технічних та юридичних проблем, щоб вплинути на занадто гарячі голови в Кремлі та його околицях.
Зазначимо ще дві події, не пов'язані прямо з Україною та регіоном Чорного моря.

Фінляндія підписала контракт із американською корпорацією Lockheed Martin про придбання 64 багатофункціональних винищувачів F-35. Це найбільша в історії Фінляндії угода про закупівлю зброї. Зазначимо, що Польща придбала лише 32 таких винищувачів.
Фінляндія на заході межує зі Швецією і звідси ніяк не очікує на небезпеку, а на сході з Росією. І від кого вона збирається захищатися – вздтися не важко.

У новорічному зверненні прем'єр-міністр Фінляндії Санна Марін заявила, що «ми зберігаємо можливість подання заявки на вступ до НАТО. Ми маємо оцінити цю свободу вибору, оскільки це стосується права держави вирішувати питання щодо своєї безпеки».

Це до питання про нерозширення НАТО щодо України та Грузії. Так ось уже й Фінляндія впритул підійшла до подібної позиції. На неї вимоги Москви також поширюватимуться? Чи не забагато Росія хоче?

Все це та багато іншого змусило Путіна наполягати на новій розмові з Байденом. І головним тут, поряд із зазначеними, був фактор часу.

Захід очевидно має намір щодо деяких питань вести послідовні та змістовні переговори. Росія хоче безпеки. Немає проблем, давайте обговоримо питання про ракети середньої та малої дальності. Якщо домовимось, то зміцниться взаємна безпека.

Ось цього Кремль хоче уникнути. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, радник Путіна з міжнародних справ Юрій Ушаков і посол Росії в США Анатолій Антонов в один голос буквально кричали, що Росія не вестиме багаторічні переговори зі США та їхніми союзниками. І не відмовиться від вимог до Заходу дати їй юридично оформлені на вимогу Путіна гарантії безпеки просто негайно.

Що під ними розуміє Кремль - відомо. Зокрема, відмову від прийому в НАТО країн, що колись входили до складу СРСР (передусім України та Грузії, а можливо, й Молдови), а також обіцянку знизити військову активність Альянсу в Центральній Європі та державах Балтії.

При цьому в Москві чудово розуміють, що це — нездійсненні вимоги. Скасування запрошення Бухаресту та обмеження військової активності НАТО рівнозначні наданню Москві права вето на натовські рішення, що означає кінець Альянсу як повноцінної міжнародної військово-політичної організації. На що робився розрахунок?

Байден, на думку Путіна, слабкий президент, якого концентрацією військ можна змусити вступити в переговори. У них американський лідер не надто захищатиме Україну й тією чи іншою мірою готовий її здати, зокрема й за невтручання Росії у протистояння США з Китаєм. Після першої зустрічі в Женеві влітку минулого року Путін упевнився в такій концепції і на ній будує політику нагнітання постійних загроз.

Вже очевидно, що жоден український президент ніколи не виконає Мінські домовленості. Та й українське громадянське суспільство цього не допустить. До того ж, такого не хоче українська політична та бізнесова еліта, яка чудово розуміє, які наслідки для неї матиме капітуляція перед Москвою.

Є два російські внутрішньополітичні чинники. Дуже неощадливо ганяти до українського кордону та назад десятки тисяч військовослужбовців та тисячі одиниць техніки. Генерали можуть такі дії розцінити як нерішучість та слабкість. Адже поки що жодних конкретних результатів від Заходу отримати не вдалося, і ймовірність їх отримання досить примарна.

Цього Путін завжди прагне всіма силами уникати. Для нього першорядне значення має збереження незаперечного авторитету в елітах. Генерали - одне з найважливіших угруповань у російській верхівці, яке повинне завжди відчувати, що його сприймають серйозно.

Ось чому на зауваження Байдена про санкції Путін погрожував повним розривом стосунків. На кого це розраховано? Американці від цього навряд чи постраждають, а ось дуже серйозні люди у Москві можуть втратити дуже багато. І тоді до Путіна буде дуже багато запитань, на які вже тоді не буде відповіді.

У Кремлі з тривогою стежать за модернізацією та посиленням збройних сил України та її зростаючою співпрацею з НАТО. У Москві серйозно побоюються, що за прогресування посилення української армії у вже найближчому майбутньому вторгнення стане просто неможливим.

Саме ці обставини дуже обмежують бажання Путіна вирішити українське питання силою зброї. До того ж, як говорив Карл фон Клаузевіц, Nebel des Krieges – туман війни робить її результат непередбачуваним.